Справа № 22-ц/793/2869/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 59 Костенко А. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
19 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л. І.
суддівПодороги В. М. , Бородійчука В. Г.
при секретаріВолвенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 9 липня 2014 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до ОСОБА_6 про стягнення надміру виплачених сум пенсій,
16 червня 2014 р. УПФ України в Маньківському районі Черкаської області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення надміру виплачених сум пенсій.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 14 березня 2012 р. Сектором інспектування у Маньківському районі об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію, з метою підтвердження достовірності видачі документів, згідно яких громадяни отримали статус, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та було встановлено, що Маньківською районною державною адміністрацією відповідачці по справі було видано 9 березня 1993 р. посвідчення 4 категорії серії В-1 № 567161.
В ході проведення аналізу пенсійної справи, трудової книжкм та при проведенні зустрічних звірок, шляхом надання запитів, встановлено, що ОСОБА_6 у період з 26 квітня 1986 р. по 20 січня 1990 р., відповідно до господарської книги № 3, особового рахунка № 217 була зареєстрована та проживала у селі Березівка Маньківського району Черкаської області та у період 1986-1990 років, відповідно до стажових книг та книг по оплаті праці, працювала у колгоспі «Дружба» с. Березівка, Маньківського району, Черкаської області економістом по оплаті праці, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю.
Зустрічною перевіркою, шляхом надання запиту у Кутівську сільську раду, встановлено, що за облікованими даними Кутівської сільської ради громадянка України ОСОБА_6 фактично проживає, знаходиться на реєстраційному обліку у с. Кути вул. Леніна, 2, Маньківського району Черкаської області з 25 січня 1990 р. та по даний час, яка прибула із с. Березівка Маньківського району Черкаської області.
В порушення п. 4 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796, ОСОБА_6 безпідставно було видано посвідчення 4 категорії, так як станом на 1 січня 1993 р. вона не проживала, та не працювала в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що призвело до виплати їй, у період з 2 червня 1997 р. по 30 квітня 2012 р. пенсійних виплат за потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на суму 3 158,23 грн.
Крім того, відповідачу, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796 зменшено пенсійний вік на 1,3 роки з 02.06.1997 р. по 10.09.1998 р. Так, 11 вересня 1998 р. була переоформлена пенсія по інвалідності 2 групи загального захворювання (довідка МСЕК від 11.09.1998 р. серія А № 174242).
Внаслідок зловживань з боку відповідача, якою було надано недостовірні документи на підставі, яких призначена пенсія, за період з 2 червня 1997 р. по 30 квітня 2012 р. виникла переплата пенсії в сумі 3 158,23 грн.
На даний час виплата пенсії зупинена, на адресу відповідача управлінням направлено пропозицію про повернення зайво сплачених коштів в добровільному порядку, про те від неї відповіді на адресу управління не надійшло.
Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь надміру виплачену пенсію в сумі 3 158,23 грн.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 9 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нового рішення про задоволення позову.
Ухвалою апеляційного Черкаської області від 21 серпня 2014 р. рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 липня 2014 р. було скасовано, провадження у справі закрито з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 310 ЦПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 р. ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за умови зловживання з боку пенсіонера, тоді як в діях відповідача судом не встановлено жодних протиправних дій стосовно оформлення та виплати спірних коштів, а також будь-яких встановлених в законному порядку зловживань, в тому числі і подання завідомо недостовірних даних. Відповідач на момент оформлення пенсії та подальших її виплат не знала і не могла знати, що вона не має права на дані виплати, так як це право було підтверджено відповідними
письмовими документами виданими відповідним органам у встановленому законом порядку з додержанням відповідних форм.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Як встановлено судом першої інстанції, 14.03.2012 р. сектором інспектуванням у Маньківському районі об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію, з метою підтвердження достовірності видачі документів, згідно яких громадяни отримали статус, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
В ході проведення ревізії встановлено, що Маньківською районною державною адміністрацією громадянці ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., 09.03.1993 р. було видано посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим їй з 2 червня 1997 р. по 30 квітня 2012 р. здійснювались відповідні виплати як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Під час проведення аналізу пенсійної справи та при проведенні зустрічних звірок, встановлено, що ОСОБА_6 у період з 26.04.1986 р. по 20.01.1990 р., відповідно до господарської книги № 3, була зареєстрована та проживала у с. Березівка Маньківського району Черкаської області та у період 1986-1990 років, відповідно до стажових книг та книг по оплаті праці працювала у колгоспі «Дружба», с. Березівка Маньківського району Черкаської області економістом по оплаті праці, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відносяться до зони посиленого радіологічного контролю.
Зустрічною перевіркою встановлено, що за облікованими даними Кутівської сільської ради ОСОБА_6 фактично проживає, знаходиться на реєстраційному обліку, у с. Кути з 25.01.1990 р. по даний час, прибула із с. Березівка Маньківського району Черкаської області.
В порушення п. 4 ст. 11 Закону України «Про статус і соціальни захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796, ОСОБА_6 було видано посвідчення 4 категорії, проте станом на 1 січня 1993 р. вона не прожила, та не працювала в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, що призвело до виплати ОСОБА_6, у період з 02.06.1997 р. по 30.04.2012 р. пенсійних виплат за потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відповідачу згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796 зменшено пенсійний вік на 1,3 роки з 02.06.1997 р. по 10.09.1998 р. 11.09.1998 р. відповідачу була переоформлена пенсія по інвалідності 2 групи загального захворювання (довідка МСЕК від 11.09.1998 серія А № 174242).
За період з 02.06.1997 р. по 30.04.2012 р. виникла переплата пенсії в сумі 3158,23 грн.
Надалі пенсія призупинена, відповідач повідомлена про наявність переплати пенсії, однак на виклики управління не реагує, на пропозиції повернення зайво сплачених коштів не відповідає. На даний час виплата пенсії зупинена, на адресу відповідача управлінням направлено пропозицію про повернення зайво сплачених коштів в добровільному порядку, про те від відповідача відповіді на адресу управління не надійшло.
Управлінням подавався позов до Маньківського районного суду в порядку адміністративного судочинства. Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 08.10.2012 р. відмовлено в задоволені позовних вимог до відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 р. наведена постанова Маньківського районного суду Черкаської області залишена без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду касаційну скаргу Управління задоволено частково, скасовано постанову Маньківського районного суду від 08.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р., провадження у справі закрито.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів про витребування відповідних документів від підприємств, організацій, окремих осіб, при призначенні пенсії ОСОБА_6 та перевірки обґрунтованості їх видачі.
Пунктом 1 ч.1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З наведених норм вбачається, що повернення пенсіонером суми пенсій, виплаченої надміру може відбуватися за наявності однієї із двох підстав, зокрема, внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є особою яка належно виконала всі умови, щодо оформлення та отримання виплат, оскільки вона на момент оформлення та подальших виплатах не знала і не могла знати, про те що вона не має права на спірні виплати, оскільки це право було підтверджено відповідними письмовими документами виданими відповідними органами у встановленому порядку з додержанням відповідних форм даних документів, на основі яких були оформлені та виплачені спірні кошти, тому в її діях не встановив зловживань правом на оформлення та отримання спірних коштів та її вину у переплаті пенсії на загальну суму 3158,23 грн.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду і впливали на його законність, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Головуючий :
Судді :