22 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.І.,
суддів: Юрченка В.В., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Загороднього А.Ф.,
при секретарі : Проценко О.О.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом прокурора Сумського району Сумської області до Косівщинської сільської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення Косівщинської сільської ради від 18 січня 2005 року про надання земельної ділянки у власність за касаційною скаргою прокурора Сумського району Сумської області на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року,
Прокурор Сумського району Сумської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року.
Зазначає, що в серпні 2005 року звернувся до суду з позовом до Косівщинської сільської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення Косівщинської сільської ради від 18 січня 2005 року про надання земельної ділянки у власність.
Вказує, що 18 січня 2005 року рішенням Косівщинської сільської ради ОСОБА_1 надана у власність земельна ділянка площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства при домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1, яка фактично складається із двох земельних ділянок: площею 0,0174 га. з боку тупика провулку Миру та 0,0126 га з боку вул. Квіткової. 16 червня 2005 року ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельну ділянку, тобто стала повноцінним власником спірної землі. Надана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка до цього була вилучена рішенням Сумського районного суду від 2 січня 2004 року у її дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Вважає, що рішенням Косівщинської сільської ради ОСОБА_1 була надана земельна ділянка в порушення вимог чинного законодавства та рішення суду за відсутності необхідних документів, тому просив скасувати його як незаконне.
Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада 2005 року позов прокурора Сумського району Сумської області було задоволено .
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада 2005 року було скасовано, а заяву прокурора Сумського району Сумської області залишено без розгляду.
Своє рішення апеляційний суд вмотивував тим, що Сумський районний суд прийняв заяву прокурора Сумського району Сумської області з порушенням ч. 4 ст. 248-15 ЦПК України (редакція 1963 року), якою передбачено, що суддя відмовляє в прийнятті заяви прокурора якщо вона має бути розглянута в порядку позовного провадження. А оскільки з матеріалів справи вбачається спір про право заява прокурора Сумського району Сумської області повинна бути залишена без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Апеляційний суд , скасовуючи рішення суду першої інстанції, та залишаючи позов без розгляду, правильно зазначив, що підвідомчі судам спори, пов»язані із земельними відносинами, розглядаються у позовному проваджені, чого суд першої інстанції не врахував та при наявності спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, вирішив справу за правилами глави 31-А ЦПК України 1963 року.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз»яснено судам, що підвідомчі їм спори, пов»язані із земельними відносинами, розглядаються у позовному провадженні.
Згідно п. 9 Постанови № 13 від 3 грудня 1997 року «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян» Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що згідно з вимогами ч. 7 ст. 248-6 ЦПК України, суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження залишає скаргу без розгляду, у зв»язку з чим провадження у справі закінчується.
Відповідно до положень ст.3 ЦПК України 1963 року та ст.5 КАС України провадження в цивільних та адміністративних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії.
За таких обставин судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленої по справі ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.
Касаційну скаргу прокурора Сумського району Сумської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.І.
Судді: Юрченко В.В.
Гурін М.І.
Ліпський Д.В.
Загородній А.Ф.