Справа№ 161/9052/14-ц
Провадження № 2/161/2863/14
27 листопада 2014 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати при звільненні. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 19 березня 2012 року по 15 липня 2013 року він працював в ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» на посаді сторожа. Відповідно до наказу № 10-К від 15 липня 2013 року він був звільнений з займаної посади за угодою сторін. При звільненні йому була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки по виплаті заробітної плати за період з травня 2013 року по липень 2013 року в розмірі 3 989,45 гривень. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити належні йому кошти, але йому було відмовлено, через що він змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав. Луцьким міськрайонним судом 17 березня 2014 року було видано судовий наказ про стягнення з ПП ВКФ «Волинь Продакшин» в користь ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 3 989,45 гривень. Кошти за судовим наказом виплачені відповідачем 12 травня 2014 року. Середня заробітна плата за останні два календарних місяці роботи, що передують звільненню становить: за червень 2013 року - 1 136,85 гривень, за травень 2013 року - 1 143,62 гривень, а разом - 2 280,47 гривень. Середньоденна заробітна плата становить 60,01 гривень. Оскільки фактичний розрахунок з позивачем здійснено лише 12 травня 2014 року, то час затримки становить з 15 липня 2013 року по 12 травня 2014 року - 207 робочих днів.
Просить стягнути з ПП ВКФ «Волинь Продакшин» 12 422,07 гривень середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 15 липня 2013 року по 12 травня 2014 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляв, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом при розгляді справи встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з 19 березня 2012 року по 15 липня 2013 року ОСОБА_1 працював в ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» на посаді сторожа (а.с.4).
Також судом встановлено, що наказом № 10-К від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за угодою сторін (а.с. 4).
Також встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки по виплаті заробітної плати за період з травня 2013 року по липень 2013 року в розмірі 3 989,45 гривень. ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» в особі Скиби В.В., не оспорювався розмір заборгованості по заробітній платі, що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі від 22 серпня 2013 року (а.с. 5).
Також судом встановлено, що 23 травня 2014 року, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Луцького міськрайонного суду № 161/3962/14-ц, виданого 17 березня 2014 року про стягнення з ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» в користь ОСОБА_1 боргу в сумі 3 989,45 гривень державним виконавцем Таранко Д.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі заяви стягувача - ОСОБА_1 (а.с. 13).
Також судом встановлено, що позивачем суду не доведено та не надано доказів на підтвердження обставин, що невиплата належної йому при звільненні суми заробітної плати сталася з вини власників чи уповноважених осіб ПП ВКФ «Волинь-Продакшин».
Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи, що сума боргу ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати за період з травня 2013 року по липень 2013 року складає 3 989,45 гривень, що не оспорювалось сторонами. А також те, що зазначена сума заборгованості по виплаті заробітної плати за період з травня 2013 року по липень 2013 року була стягнена в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Луцького міськрайонного суду № 161/3962/14-ц, виданого 17 березня 2014 року про стягнення з ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» в користь ОСОБА_1 боргу в сумі 3 989,45 гривень. Таким чином, позивачем суду не доведено та не надано доказів на підтвердження обставин, що невиплата належної йому при звільненні суми заробітної плати сталася з вини власників чи уповноважених осіб ПП ВКФ «Волинь-Продакшин». А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 116, 117 КЗпП України ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 213-215, 224 ЦПК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до ПП ВКФ «Волинь-Продакшин» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати при звільненні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.В. Ковтуненко