"04" грудня 2014 р. Справа № 922/3193/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Басарт Л.А., довіреність від 03.03.2014 р. № 159/1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3352Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 30 вересня 2014 року у справі № 922/3193/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків;
про стягнення 15 210 380,04 грн., -
В липні 2014 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення з відповідача 15210380,04 грн. по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3143-БО-32 від 28.12.2012 р., в т.ч.: основного боргу в сумі 11909951,00 грн., пені в сумі 1627873,55 грн., інфляційних втрат в сумі 1313998,01 грн. та 3% річних в сумі 358557,48 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2014 р. у справі № 922/3193/14 (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково. Зменшено розмір пені на 90%. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11909951,00 грн. основного боргу, 358557,48 грн. 3 % річних, 162787,36 грн. пені., 1313998,01 грн. інфляційних втрат та 73080,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1465086,20 грн. відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 1465086,20 грн. таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить в цій частині рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню в сумі 1465086,20 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Посилається на неправомірність зменшення пені на 90%, оскільки сторони в договорі про купівлю-продаж природного газу визначили розмір пені за неналежне виконання договірного зобов'язання. Зазначає, що відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан відповідача не можуть бути підставою для зменшення розміру пені. Вважає, що зменшення пені на 90% спричиняє позивачу значні додаткові збитки, чим порушує його права та інтереси.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 р. у справі № 922/3193/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.11.2014 р.
В судових засіданнях 13.11.2014 р. та 20.11.2014 р. оголошувалась перерва.
Представники позивача в судових засіданнях 13.11.2014 р. та 20.11.2014 р. підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
В судове засідання 04.12.2014 р. представник позивача не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи був повідомлений у попередньому судовому засіданні, що підтверджується особистим підписом у повідомленні про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.12.2014 р. до 11:00 (т. 2 а.с. 99).
Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу від 10.11.2014 р. вх. № 10229 не погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача в додаткових поясненнях від 12.11.2014 р. вх. № 10411 та в судових засіданнях 13.11.2014 р., 20.11.2014 р. та 04.12.2014 р. просив змінити рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2014 р. у справі № 922/3193/14 та відмовити у стягненні 3471,00 грн. 3% річних, 15490,21 грн. пені та 18944,20 грн. інфляційних втрат, з посиланням на допущення позивачем помилок при здійсненні розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені. В частині зменшення пені рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 (а.с. 18-23).
Згідно п. 1.1 цього договору продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
В розділі 2 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 сторонами узгоджено обсяги природного газу, які продавець має передати покупцеві, та передбачено можливість змінювати ці обсяги в установленому порядку.
Зокрема, в п. 2.1. зазначеного договору сторони визначили, що з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р. продавець передає покупцеві газ обсягом до 15020,0 тис. куб.м.
Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32, приймання-передача газу оформлюється актами приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
У відповідності до п. 11.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32, цей договір набув чинності з дати його підписання представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, та діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 позивач протягом січня-грудня 2013 р. поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 46556257,07 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 р. на суму 10083316,32 грн., від 28.02.2013 р. на суму 8261906,13 грн., від 31.03.2013 р. на суму 8270740,14 грн., від 30.04.2013 р. на суму 2002402,08 грн., від 31.05.2013 р. на суму 327081,38 грн., від 30.06.2013 р. на суму 248139,54 грн., від 31.07.2013 р. на суму 314750,63 грн., від 31.08.2013 р. на суму 320532,18 грн., від 30.09.2013 р. на суму 283098,90 грн., від 31.10.2013 р. на суму 3480812,94 грн., від 30.11.2013 р. на суму 4667110,08 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 8296366,75 грн. (а.с. 25-36). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками покупця, продавця та газорозподільної організації та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу в частині оплати за отриманий природний газ виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11909951,00 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Докази сплати відповідачем заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 в сумі 11909951,00 грн. в матеріалах справи відсутні, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11909951,00 грн.
На суму боргу позивачем нарахована пеня в сумі 1627873,55 грн., 3% річних в сумі 358557,48 грн. та інфляційні витрати в сумі 1313998,01 грн.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 сторони визначили, що у разі невиконання покупцем умов договору щодо здійснення оплати за переданий газ він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання відповідача (т. 1 а.с. 80-83) про зменшення розміру пені на 90%, зважаючи на наступне.
Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.
Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що газ, який постачається за укладеним між позивачем та відповідачем договором, використовується останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Споживачі невчасно та не в повному обсязі проводять розрахунки за теплову енергію, що призвело до незадовільного фінансового стану відповідача. Стягнення з населення пені за несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ законодавством не передбачено. Крім того, відповідач не отримує вчасно від держави компенсацію різниці між собівартістю теплової енергії та тарифами для населення та для бюджетних організацій. Із наданих відповідачем фінансових звітів вбачається, що підприємство відповідача є збитковим.
До того ж, сума штрафних санкцій є надмірно великою та перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
На підставі зазначеного, враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача та те, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Втім, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зменшення пені на 90% не відповідає вимогам співрозмірності в контексті інтересів позивача з одного боку та відповідача з іншого боку, та не враховує інтереси позивача, що суперечить принципам рівності сторін у господарському процесі. Тому колегія суддів, об'єктивно оцінивши наслідки порушення зобов'язання, вважає за можливе зменшити пеню на 75%.
Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивачем були допущені помилки при здійсненні розрахунків.
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого Господарського Суду України від 10.07.2014 р. № 6, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
В п. 6.1. договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. № 13-3143-БО-32 сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання по цьому договору є 14-те число місяця наступного за місяцем поставки газу.
З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що при нарахуванні пені позивач враховував дні фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування, що стало підставою для збільшення розміру пені на 15490,21 грн.
На підставі зазначеного колегія суддів вважає за можливе зменшити пеню на 75% та стягнути з відповідача 403095,84 грн. пені, врахувавши виправлення помилок в розрахунках.
Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні розрахунку 3% річних позивачем були допущені помилки, аналогічні помилкам, допущеним при нарахуванні пені, а саме: враховано дні фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування. У зв'язку з викладеним до стягнення з відповідача підлягає 358557,48 грн. 3% річних.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивач при нарахуванні інфляційних втрат, всупереч вимог законодавства, виключив з часу прострочення місяці, коли індекс інфляції був менше 100%, а саме: січень, березень та листопад 2013 р., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 18944,20 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача частково задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити в частині стягнення 358557,48 грн. 3% річних, 1313998,01 грн. інфляційних та 162787,36 грн. пені та в частині відмови у стягнення пені в сумі 1465086,20 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача 355086,48 грн. 3% річних, 1295053,81 грн. інфляційних та 403095,84 грн. пені, у задоволенні вимог про стягнення 1224777,71 грн. пені відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2014 р. у справі № 922/3193/14 змінити в частині стягнення пені в сумі 162787,36 грн., 3 % річних в сумі 358557,48 грн. та збитків від інфляції в сумі 1313998,01 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", код ЄДРПОУ 31555944 (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, п/рах. 26009300837 в АКБ Меркурій», МФО 351663) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720 (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 26002301921 АТ "Ощадбанку", МФО 300465) 355086,48 грн. 3 % річних, 403095,84 грн. пені та 1295053,81 грн. збитків від інфляції.
У задоволенні вимог про стягнення 1224777,71 грн. пені відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 08.12.14 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.