"03" грудня 2014 р.Справа № 916/3060/14
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючий суддя Брагіна Я.В.
судді Погребна К.Ф.
судді Гуляк Г.І.
секретаря судового засідання Галюк Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 згідно довіреності від 08.04.14.;
від позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом): Цвик С.М. згідно довіреності від 02.11.14.
розглянув у відкритому засіданні справу № 916/3060/14:
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Парутине, Миколаївської обл.);
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" (с. Олексіївка, Одеської обл.);
про стягнення 49170,87грн.
та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" (с. Олексіївка, Одеської обл.);
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (с. Парутине, Миколаївської обл.);
про стягнення 43144,01грн.
01.08.14. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский" про стягнення 49170,87грн.
Ухвалою суду від 04 серпня 2014р. порушено провадження у справі № 916/3060/14 за зазначеним вище позовом.
09.09.14 позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, яку ухвалою суду від 09.09.14. суд прийняв до розгляду.
09.10.2014р. за вх. № 4220/14 до господарського суду Одеської області надійшов зустрічний позов від Відкритого акціонерного товариства "Октябрьский" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 43144,01грн., який ухвалою суду від 10.10.14. прийнятий для спільного розгляду із первісним позовом (а.с.33-36,49, т.2).
Ухвалою суду від 10.10.2014р. справу №916/3060/14 у зв'язку зі складністю призначено до колегіального розгляду.
Згідно автоматичного розподілу справ справу №916/3060/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Брагіна Я.В., судді - Погребна К.Ф. та Гуляк Г.І., яка ухвалою суду від 13.10.14. справу №916/3060/14 прийняла до свого провадження.
05.11.14. позивач за первісним позовом подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути із відповідача 48463,26грн. (а.с.81, т.2).
В засіданні суду представник позивача за первісним позовом підтримав первісний позов з підстав викладених у заяві про зміну підстав позову та в межах предмету заявленого в заяві про зменшення позовних вимог, заперечував проти зустрічного позову. Пояснив, що між сторонами були укладені договори, зокрема: №20/04 від 20.04.12. та № 03/01 від 03.01.13. перевезення вантажів автомобільним транспортом. На підставі зазначених договорів позивач надав послуги з перевезення вантажів, але відповідач за первісним позовом не розрахувався вчасно. Заперечував проти зустрічного позову. Вважає, що позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав, про що подав заяву.
Представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічний позов, заперечував проти первісного позову. Пояснив, що між сторонами були укладені договори перевезення вантажів автомобільним транспортом в 2012-2013р. Відповідач за первісним позовом переплатив кошти позивачу за первісним позовом у 2012 році, бо на сплачену суму позивач не надав послуги. Частину сплачених коштів у 2012 році позивач за зустрічним позовом зарахував у рахунок боргу за 2013 рік, а частину коштів просить стягнути за зустрічним позовом. Вважає, що строк позовної давності не пропустив, бо на правовідносини, зазначені в зустрічному позові поширюється загальний строк позовної давності, хоча не заперечував, що між сторонами існували правовідносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Також пояснив, що позивач за первісним позовом пропустив строк позовної давності, тому що правовідносини виникли із договору перевезення автомобільним транспортом, про що подав письмову заяву.
З врахуванням ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву про зменшення первісних позовних вимог та розглядає справу в межах предмету зазначеного в ній.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
20.04.12. між позивачем за первісним позовом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець, перевізник) та відповідачем за первісним позовом Відкритим акціонерним товариством „Октябрьский" (замовник) було укладено договір №20/04 перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу (а.с.14 -15, т.2).
За умовами п. 2.1 договору перевезення вантажів виконується виконавцем на підставі заявок замовника.
Слід зазначити, що позивач за первісним позовом не надав суду заявок на здійснення перевезення позивачем.
Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом семи банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг (п.4.2 договору).
Отже, підставою для оплати послуг сторони передбачили акти виконаних послуг.
Позивач за первісним позовом просить стягнути із відповідача за надані послуги на підставі договору №20/04 від 20.04.12. борг в сумі 5681,70грн., посилаючись на те, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажу в сумі 140796,79грн. по товарно-транспортних накладних: №529478, №529482, № 529483, №529484, №529485, №529496, № 311629, №311631, №311636, №311642, №311644, №311649, №311650, №311652, №311653 та на акти виконаних робіт, а оплачено послуги в сумі 135115,09грн.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що послуги з перевезення вантажів на підставі договору від 20.04.12. були надані на загальну суму 54419,48грн. по товарно-транспортних накладних: №529478, №529482, № 529483, №529484, №529485, №529496, а по решту товарно-транспортних накладних послуги не надавались. Тому відповідач за первісним позовом переплатив 80695,61грн., частину яких зарахував відповідач за первісним позовом в рахунок боргу за надані послуги з перевезення вантажу в 2013 році, а частину просить стягнути за зустрічним позовом.
Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору № 20/04 від 20.04.12. позивач за первісним позовом у 2012 році надав відповідачу за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом) послуги з перевезення вантажів на загальну суму 101015,29грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №529478, №529482, №529483, №529484, №529485, №529496, № 311629, №311631, №311636, №311642, №311644, актами виконаних послуг, які затверджені уповноваженою особою відповідача за первісним позовом і оплачені, про що свідчать виписки з банку.
Відповідач за первісним позовом перерахував позивачу за первісним позовом 135115,09грн., що підтверджується виписками з банку і не заперечується представниками сторін, тобто відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом на 34099,80грн. більше ніж надані позивачем належні докази, які б підтверджували зазначену суму.
Суд не приймає як належні докази, які б підтверджували надання послуг позивачем за первісним позовом відповідачу на суму 39781,50грн. по товарно-транспортних накладних, зокрема: № 311649 від 16.10.12.; №311650 від 16.10.12., №311652 від 19.10.12., та №311653 від 19.10.12.(а. с. 70-77, т.1), оскільки акти виконаних послуг позивач за первісним позовом не надав, а із зазначених накладних вбачається надання послуг іншій юридичній особі - ДП РЗ „Плодове". До того ж між позивачем і Державним підприємством радгосп-завод „Плодове" був укладений договір №17/10 від 17.10.2012 року, згідно якого позивач за первісним позовом зобов'язувався своєчасно перевести вантаж Державного підприємства радгосп-заводу „Плодове" автомобільним транспортом до пункту призначення і передачі їх вантажоотримувачу, а оплатити послуги зобов'язувався ДП радгосп-завод „Плодове" (а.с.114-115, т.2).
Позивач за первісним позовом не зазначив, які конкретно товарно-транспортні накладні за 2012 рік не оплачені відповідачем за первісним позовом.
Отже, позивач за первісним позовом не довів належними доказами, що підтверджували би надання послуг на суму 34099,80грн. При цьому, позивач за первісним позовом пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав щодо стягнення боргу за надані послуги з перевезення вантажу в 2012 році, оскільки відповідно до ч.5 ст. 315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення за приписами ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
17.11.14. відповідач за первісним позовом подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача за первісним позовом (а.с.147, т.2).
Позивач за первісним позовом просить визнати пропуск строку позовної давності з поважних причин в зв'язку із тяжким захворюванням.
Дійсно, згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Проте, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання щодо визнання пропуску строку позовної давності з поважних причин, оскільки позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, протягом 2012 року та 2013 року здійснював підприємницьку діяльність, доказів, які б підтверджували знаходження його на стаціонарному лікуванні протягом шести місяців і останній не мав можливості звернутися до суду за захистом порушених прав позивач не надав.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення основного боргу в сумі 5681,70грн.
Проте, суд задовольняє первісний позов у частині стягнення 42781,46грн. із яких 37551,60грн. - основний борг, 1512,35грн. - 3% річних та 3717,61грн. - інфляційних втрат на підставі договору №03/01 від 03.01.13. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наданої до суду 25.11.14. (а.с.81, т.2). враховуючи наступне.
03.01.13. між позивачем за первісним позовом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець, перевізник) та відповідачем за первісним позовом Відкритим акціонерним товариством „Октябрьский" (замовник) було укладено договір №03/01 перевезення вантажів автомобільним транспортом , згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок-підтверджень, які є невід'ємними частинами договору, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу (а.с.78 -80, т.1).
За умовами п. 2.1 договору перевезення вантажів виконується виконавцем на підставі заявок замовника.
Слід зазначити, що позивач за первісним позовом не надав суду заявок на здійснення перевезення позивачем на підставі договору №03/01 від 03.01.13.
Замовник проводить оплату виконавцю за транспортні послуги протягом семи банківських днів від дати підписання акту виконаних послуг (п.4.2 договору).
Отже, підставою для оплати послуг сторони передбачили акти виконаних послуг.
Позивач за первісним позовом надав послуги з перевезення вантажу відповідачу за первісним позовом на підставі договору №03/01 від 03.01.13. на загальну суму 94251,30грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні: № 1, від 08.01.13., №2 від 08.01.13., №3 від 08.01.13., №59, №60, №61 від 05.02.13., №62, №63 від 12.02.13. та №64, №65 від 13.02.13. і не заперечується відповідачем за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом у 2013 році 56699,70грн., що підтверджується виписками з банку від 01.02.13. та від 25.02.13. і теж не заперечується відповідачем.
Отже, основний борг відповідача за первісним позовом за надані послуги з перевезення вантажів на підставі договору №03/01 від 03.01.13. станом на час звернення з позовом до суду та на час прийняття рішення становить 37521,60грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ст. 50. Закону України „Про автомобільний транспорт", договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Відповідно до ст.908 ЦК України, яка кореспондується із ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач за первісним позовом неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором №03/01 від 03.01.13., бо не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу в повному обсязі станом на час розгляду справи, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 37521,60грн.
Таким чином, борг відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 37521,60грн. за договором №03/01 від 01.01.13., і тому суд задовольняє позов у цій частині.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1512,35грн. та суму збитків від інфляції в розмірі 3717,61грн. з врахуванням заяви про зменшення вимог, поданої до суду 25.11.14.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що розрахунки позивача за первісним позоом в частині нарахувань 3% річних та збитків від інфляції відповідають вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 1512,35грн. та збитків від інфляції в розмірі 3717,61грн.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач за первсним позовом визнав отримані послуги з перевезення вантажу на підставі договору №03/01 від 01.01.13., але доказів сплати заборгованості за зазначеним договором №03/01 від 01.01.13. до суду не надав.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що відповідач зарахував як однорідні вимоги суму боргу на підставі заяви про зарахування однорідних вимог, оскільки останній не надав належних доказів, які б підтверджували надіслання заяви позивачу за первісним позовом. А згідно ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.
Також суд не приймає заяву відповідача за первісним позовом щодо застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення боргу на підставі договору від 01.01.13., оскільки як у відзиві так і в зустрічному позові останній визнав заборгованість в сумі 37521,60грн., і зазначив, що зараховує сплату боргу як однорідні вимоги. А згідно ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову про стягнення 43144,01грн. сплачених коштів за ненадання послуг з перевезення вантажів відповідачем за зустрічним позовом на підставі договору №20/04 від 20.04.12., оскільки позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б спростовували доводи відповідача за зустрічним позовом про надання послуг з перевезення по товарно-транспортних накладних №311629, №311631, №311636, №311642, №311644, бо доводи спростовуються актами виконаних послуг, які затверджені уповноваженою особою відповідача за первісним позовом і оплачені згідно виписок з банку, про що суд зазначав вище.
До того ж позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Згідно ч.3 ст. 925 ЦК України, до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 315 Господарського кодексу України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Як суд зазначав вище позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення за приписами ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
03.12.14. відповідач за зустрічним позовом подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Суд не приймає доводи позивача за зустрічним позовом щодо не пропуску строку позовної давності, оскільки останній зазначає в зустрічному позові та його представник в засіданні суду, що спір виник із договорів перевезення вантажів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд задовольняє первісний позов частково, а відмовляє в зустрічному позові повністю.
Витрати, пов'язані із сплатою судового збору за первісним позовом покладає на відповідача за первісним позовом пропорційно сумі задоволених вимог, а витрати, пов'язані із сплатою зустрічного позову покладає на позивача за зустрічним позовом на підставі ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский" (67761, с. Олексіївка, вул. Червоноармійська, 7, Білгород-Дністровського району, Одеської області, код ЄДРПОУ 00413179) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1):
- 37551,60грн. - основного боргу;
- 1512,35грн. - 3% річних;
- 3717,61грн. - інфляційних втрат;
- 1612,81грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
3. Відмовити в задоволенні первісного позову в частині стягнення 5681,70грн. - основного боргу.
4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано: 08 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Я.В. Брагіна
Суддя К.Ф. Погребна
Суддя Г.І. Гуляк