Справа: № 826/12422/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
за участю позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Тараненка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу від 13.08.2014 №1539 о/с, поновлення на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу планування та координації спеціальних заходів Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 30.04.2014 №311 о/с ОСОБА_2 призначено на посаду старшого викладача-методиста - начальника кабінету педагогічної майстерні навчального центру підготовки працівників органів внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України.
В подальшому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.07.2014 №1403 о/с ОСОБА_2 призначено старшим інспектором з особливих доручень відділу планування та координації спеціальних заходів Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення МВС України.
Наказом МВС України від 13.08.2014 №1539 о/с скасовано пункт наказу МВС України від 25.07.2014 №1403 о/с щодо призначення ОСОБА_2 старшим інспектором з особливих доручень відділу планування та координації спеціальних заходів Департаменту організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення МВС України.
Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача переведено на нижчу посаду за відсутності підстав визначених п. 45 Положення, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу та є підставою для його скасування.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проходять службу в порядку, визначеному Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення).
Розділом IV Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ врегульовано умови призначення на посади, переміщення і просування по службі осіб рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу.
Згідно з п. 42 Положення переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться:
а) на вищі посади - в порядку просування по службі;
б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю;
в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;
г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.
Рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.
Відповідно до пункту 45 Положення переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться:
а) при скороченні штатів;
б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії;
в) за особистим проханням;
г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей;
д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.
У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивача понижено у посаді шляхом скасування наказу про призначення на посаду, тобто фактично вирішено правовідносини на минуле, що є неприпустимим.
Але із змісту оскаржуваного наказу не вбачається, з якої підстави проведено таке переміщення.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наказ від 25.07.2014, яким позивача призначено на вищу посаду є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію з моменту його реалізації.
Стосовно посилань апелянта на те, що оскаржуваний наказ прийнято у зв'язку з тим, що наказом від 25.07.2014 №1403 о/с позивача призначено на вищу посаду без проведення атестації, що є порушенням Положення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із п. 43 Положення просування по службі осіб рядового і начальницького складу провадиться, як правило, на конкурсній основі з урахуванням їх ділових і особистих якостей, результатів роботи і проявленої здатності виконання обов'язків на вищій посаді, а також висновків атестації.
Відповідно до п. 26 Положення начальники та інші службові особи органів внутрішніх справ несуть персональну відповідальність за суворе дотримання вимог цього Положення та інших нормативних актів з питань проходження служби і роботи з кадрами. Порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню, а службові особи, з вини яких допущено таке порушення, притягаються до відповідальності в установленому законодавством порядку.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення норм Положення в частині не проведення атестації перед призначенням позивача на вищу посаду має покладатись саме на начальника та інших службових осіб органів внутрішніх справ по роботі з кадрами.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача, оскільки відповідачем порушено порядок переміщення особи вищого начальницького складу з вищої посади на нижчу, а саме не зазначено жодної з підстав, за яких згідно з пунктом 45 Положення можливе проведення такого переміщення.
Згідно із п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що переміщення позивача з вищої посади на нижчу відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
Ухвалу в повному тексті виготовлено 05.12.2014 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.