ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2014 року 14:13 № 826/15901/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві
провизнання нечинним та скасування наказу, дій, скасування вимоги,
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Стрельченко Я.В., Мосунов Ю.А.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):
1. Визнати протиправним наказ (рішення) відповідача про проведення документальної планової перевірки № 283/26-59-14-01.
2. Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт вих. № 1411/17-01/НОМЕР_1 від 06.10.2014 р.
3. Визнати нечинною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 130 642,65 грн. № Ф-1637/17-01.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправно проведено перевірку позивача, в результаті чого складено акт № 1411/17-01/НОМЕР_1 від 06.10.2014 р. та винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму 130 642,65 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що рішення про проведення перевірки прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки проведена в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, копія наказу про проведення перевірки на адресу ОСОБА_1 не надходила. Податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 130 642,65 грн. № Ф-1637/17-01 прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вказана сума не є узгодженою.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування заперечень на позовні вимоги зазначив, що перевірка проводилася відповідно до вимог чинного законодавства. Так, головними державними ревізорами-інспекторами було здійснено вихід за юридичної адресою позивача з метою вручення направлень на перевірку, натомість останніми встановлено відсутність платника за його податковою адресою. Щодо оскаржуваної вимоги, то відповідно до вимог чинного законодавства, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами-підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.
За результатами вказаної перевірки було складено акт від 06.10.2014 р. № 1411/17-01/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), на підставі висновків якого було прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014 р. № Ф-1637/17-01.
Позивач, вважаючи наказ про проведення перевірки позивача, дії відповідача щодо проведення перевірки та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок фізичних осіб-підприємців ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено наказ від 03.09.2014 р. № 1080 про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1. Вказаний наказ, разом із повідомленням від 03.09.2014 р. № 283/26-59-27-01, було надіслано ОСОБА_1 03.09.2014 р., що підтверджується копією квитанції КМД УДППЗ «Укрпошта» та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім того, факт отримання позивачем копії наказу та повідомлення про проведення перевірки підтверджується текстом листа адвоката позивача ОСОБА_5 від 09.09.2014 р. № 045.
Згідно п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Так, державними ревізорами інспекторами Стрельченком Я.В. та Калашником Ю.В. 16.09.2014 р. було здійснено вихід на адресу реєстрації позивача з метою вручення направлень на перевірку оформлених на вищевказаних посадових осіб відповідача та з метою розпочати перевірку позивача.
Проте, вищевказаними особами було встановлено відсутність платника за адресою його реєстрації, про що складено акт від 16.09.2014 № 153/17-01.
Крім того, відсутність платника за адресою його реєстрації підтверджується листом адвоката позивача ОСОБА_5 від 09.09.2014 № 045 у якому він зазначає, що позивач тимчасово перебуває на території АР Крим та час можливого повернення позивача вказати не може.
Лист подібного змісту від позивача вже раніше надходив на адресу податкової інспекції при спробі провести перевірку позивача раніше (копія листа від 12.03.2014 № 12/03-01).
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що ОСОБА_1 не знаходиться на території України, оскільки документальних доказів на підтвердження вказаного факту суду не надано.
Суд звертає увагу, що доказом догляду позивачем свого літнього батька, що знаходиться в Автономній Республіці Крим не може слугувати лише копія паспорта батька позивача.
Водночас представник позивача зазначив, що позивач перебуває на лікуванні у німецькій клініці та поліклініці ядерної медицини лікарні Людвіг-Максіміліансс (Мюнхен, Німеччина). Натомість доказів вказаного суду не надано. При цьому посадковий талон на літак компанії Люфтгназа ЕТКТ220 4833486151 за маршрутом Київ-Мюнхен (Німеччина) не може слугувати належним доказом перебування позивача на лікуванні.
Адвокат позивача зазначає, що не мав можливості надати до контролюючого органу первинні бухгалтерські документи, оскільки вони знаходяться на тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим.
Однак, суд критично оцінює посилання адвоката позивача, оскільки в силу положень п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний:
- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);
- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;
- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;
- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;
- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);
- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;
- забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;
- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Аналіз вказаної статті свідчить про те, що обов'язком платника податку, який здійснює підприємницьку діяльність та перебуває на обліку в контролюючому органі є, зокрема, подання контролюючим органам інформації в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; забезпечення збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Отже, враховуючи відсутність позивача на території України, остання зобов'язана була забезпечити подання звітності та надання податковим органам витребуваних документів щодо перевірки її господарської діяльності, зокрема, через свого законного представника.
При цьому суд враховує, що повідомлення та наказ про проведення перевірки були отримані безпосереднім представником позивача - адвокатом ОСОБА_5
Суд не приймає до уваги посилання адвоката позивача на те, що не можна ототожнювати адвоката з клієнтом, оскільки в силу приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Таким чином, представництво адвоката полягає саме в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта, зокрема, перед органами державного управління.
Суд також враховує те, що відповідач намагався провести перевірку ФОП ОСОБА_1 ще у березні 2014 р., про що свідчить наказ на проведення документальної планової перевірки від 04.03.2014 р. № 467, повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби від 04.03.2014 р., повідомлення про проведення перевірки від 04.03.2014 р. № 644/11/26-59-17-01, яке направлене позивачу поштовим відправленням з повідомленням про вручення 04.03.2014 р. та отримане 07.03.2014 р. за довіреністю ОСОБА_5 Крім того відповідачем направлялися позивачу направлення на проведення перевірки від 14.03.2014 р. № 716/17-01, від 14.03.2014 р. № 715/17-01. Про отримання вказаних повідомлень свідчить також лист адвоката позивача (вих. № 12/03-01 від 12.03.2014 р.)
Доказів оскарження включення ФОП ОСОБА_1 до плану-графіку проведення документальних перевірок фізичних осіб-підприємців ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суду не надано.
Матеріалами справи встановлено, що у зв'язку із неможливістю розпочати проведення документальної планової виїзної перевірки у терміни, визначені у направленні, головними державними ревізорами-інспекторами складено акт про неможливість розпочати перевірку № 14/17-01 від 17.03.2014 р., та проведено планову невиїзну перевірку в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мінідоходів у м. Києві, що з урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає правомірним.
Суд не приймає посилання адвоката позивача на свідчення консьєржа ОСОБА_6, викладені у нотаріально посвідчених поясненнях про те, що жоден відвідувач 16.09.2014 р. не приходив до мешканки квартири № 16 ОСОБА_1, оскільки вони не спростовують правомірність проведеної відповідачем перевірки.
Таким чином, відповідачем було дотримано вимоги податкового законодавства при вчиненні дій щодо проведення перевірки позивача, що оскаржуються.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у проведенні документальної перевірки та складенні акту за результатами такої перевірки, слід зазначити наступне.
Наказом ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» №984 від 22.12.2010 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.
Тобто, дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, підписання акта за результатами проведення перевірки та включення до акту певних висновків не можна вважати такими, що порушують права платника податків та впливають на його права та обов'язки.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2010 р. по справі № К-11956/08 та в ухвалі від 16 червня 2011 р. по справі № К-9789/09.
Зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. №К/800/47935/13 викладена наступна позиція.
Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В адміністративному суді можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (тобто правові акти), що призводять до виникнення юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків у певних осіб.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто, в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.
Водночас, оспорювані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь - якого обов'язку.
Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь - яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого орану щодо виявлених посадовими особами фактів.
Таким чином, дії відповідача щодо складання акту, не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлених законом умов їх реалізації.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій відповідача протиправними та скасування акту перевірки щодо проведення планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої складено акт вих. № 1411/17-01/НОМЕР_1 від 06.10.2014 р.
Щодо правомірності, винесеної відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014 року №Ф-1637/17-01, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція №455) органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадку якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
Так, оскільки актом перевірки було встановлено порушення п.п. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до не нарахування та несплати до бюджету єдиного соціального внеску за 2012р. та 2013р. в сумі 130642,65 грн., разом з актом перевірки позивачу було надіслано оскаржувану вимогу, що суд визначає правомірним.
Щодо посилань позивача на неправомірність нарахування єдиного соціального внеску за актом перевірки, суд зазначає наступне.
Проведеною перевіркою було встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, заявленого у податковій декларації за 2012р. на загальну суму 1 977 397,09 грн. та за 2013р. на загальну суму 660 796,69 грн.
Вищевказане завищення було встановлено відповідачем у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки первинних документів, які могли б документально підтвердити суми задекларованих позивачем витрат в межах його підприємницької діяльності за 2012 та 2013 роки.
Так, позивач був зобов'язаний надати документи, що підтверджують його витрати до проведення перевірки, відповідно до п. 85.2. ПК України, а також вказівка на необхідність подання таких документів знаходилась у тексті повідомлення про проведення перевірки від 03.09.2014 № 283/26-59-17-01, що було отримано позивачем.
Відповідно п.4 ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Таким чином, максимальна величина доходів, на яку нараховується єдиний внесок у відповідні періоди становила: у 2012р. - 224 009,00 грн. та у 2013р. - 235 195,00 грн.
Враховуючи викладене, перевіркою було встановлено заниження нарахованого єдиного внеску у 2012р. на загальну суму 55 796,13 грн. та у 2013р. на загальну суму 74 846,52 грн.
Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваної позивачем вимоги протиправною та її скасування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. У позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1, адреса: 01034, АДРЕСА_1) решту суми судового збору у розмірі 2 351,40 грн. до Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук
Повний текст постанови складено 03.12.2014 р.