ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2014 року № 826/13484/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Добрівської Н.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до третя особа Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Корюк Тетяни Василівни ОСОБА_5
пропро скасування рішення, визнання недійсною реєстрації
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіки Ірини Володимирівни, в якому просять суд: скасувати рішення Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 від 05.08.2013; визнати недійсною реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідачем з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (надалі - Порядок) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4736589 від 05 серпня 2013 року, оскільки ОСОБА_5 не надавалась державному реєстратору у якості обов'язкового додатку до заяви про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки - оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що передбачено статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 24.09.2014 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5.
У судовому засіданні 05.11.2014 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, замінено неналежних відповідачів - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та Державного реєстратора прав на нерухоме майно Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Заіку Ірину Володимирівну на належного - Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Корюк Тетяну Василівну.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2014 справу прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено до судового розгляду колегією у складі трьох суддів на 02.12.2014.
ОСОБА_3 та представник позивачів у судовому засіданні 02.12.2014 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання 02.12.2014 не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, письмових пояснень чи заперечень суду також не надано.
У судовому засіданні 02.12.2014 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що ним для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно були надані відповідачу всі необхідні документи, а тому, на його думку, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації прав.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, в судовому засіданні 02.12.2014 суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивачів та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
28.05.2010 між позивачами та третьою особою - ОСОБА_5 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 (Позикодавець) передав, а ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Позичальники), прийняли у власність 193900,00 грн., що еквівалентно 19390 доларів США, згідно з курсом встановленим сторонами цього договору.
Згідно пункту 8 зазначеного Договору в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальники передають в іпотеку Позикодавцю нерухоме майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 і одразу після підписання та нотаріального посвідчення цього договору позики укладають з Позикодавцем Іпотечний договір.
Так, для забезпечення виконання Позичальниками своїх зобов'язань за договором позики від 28.05.2010 цього ж дня між позивачами (Іпотекодавцями) та третьою особою - ОСОБА_5 (Іпотекодержателем) укладено іпотечний договір.
Згідно пункту 5.4 вказаного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтями 35, 37 Закону України «Про іпотеку». Іпотекодержатель зобов'язаний не менш ніж за 30 календарних днів до прийняття предмету іпотеки у власність письмово повідомити Іпотекодавців про своє рішення. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження в цьому договорі, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Предметом іпотеки, відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки від 28.05.2010 є нерухоме майно, а саме: квартира під АДРЕСА_1.
Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4736589 від 05.08.2013 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1.
Вважаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4736589 від 05.08.2013 таким, що підлягає скасуванню, а реєстрацію недійсною, позивачі звернулись до суду з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон № 898-IV) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону № 898-IV встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 37 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, і на час укладення договору іпотеки, і на час звернення стягнення на предмет іпотеки законодавством передбачено передачу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження в договорі.
Суд звертає увагу на відсутність доказів визнання договору іпотеки недійсним.
Так, на підставі заяви ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.06.2013 та доданих до неї документів (договір іпотеки від 28.05.2010; витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.05.2010 № 27291015; витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 28.05.2010 № 27291028; свідоцтво про право власності від 26.04.2010; свідоцтв від 17.04.2013 №№ 1147, 1150, 1144; заяви-вимоги від 06.03.2013 №№ 560, 561, 562; звіт про незалежну оцінку вартості квартири від 18.04.2013) рішенням № 4736589 від 05.08.2013 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру, що розташована у АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 15 Закону № 1952-IV визначає порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Відповідно до частини першої статті 15 зазначеного вище Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно частини другої статті 15 вказаного Закону орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до пункту 12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до підпункту першого пункту 27 Порядку № 703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.
Згідно пункту 34 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:
- завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
- документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
- звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);
- заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 подано перелік всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених Законом № 1952-IV та Порядком № 703.
При цьому, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про те, що ОСОБА_5 не було надано державному реєстратору у якості обов'язкового додатку до заяви про реєстрацію прав власності на предмет іпотеки - оцінку предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, виходячи з наступного.
Згідно договору № 286-04.13/ф від 18.04.2013, укладеного між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_8 на проведення незалежної оцінки вартості квартири, 18.04.2013 року проведено незалежну оцінку вартості квартири, а саме квартири № АДРЕСА_1, про що складено Звіт про незалежну оцінку майна, який у свою чергу, також поданий третьою особою - ОСОБА_5 разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що підтверджується карткою прийому заяви № 2883858 від 05.06.2013, наявною у матеріалах справи.
При цьому, звіт складено 18.04.2013, тобто після спливу 30-денного строку, що зазначений у письмових вимогах, надісланих іпотекодержателем іпотекодавцям та отриманих позивачами 11.03.2013 та 18.03.2013 відповідно.
За таких обставин та з урахуванням того, що Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - ОСОБА_4 при винесенні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 4736589 від 05.08.2013 діяла у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивачів про скасування рішення Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 від 05.08.2013 задоволенню не підлягає.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для скасування рішення № 4736589 від 05.08.2013, не підлягає задоволенню і позовна вимога про визнання недійсною реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 оскільки остання є похідною позовною вимогою.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивачів стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді О.В. Дегтярьова
Н.А. Добрівська