20 березня 2014 рокусправа № 1170/2а-4191/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Суховарова А.В.
суддів: Головко О.В. Ясенової Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Корнієнко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі №1170/2а-4191/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення; третя особа Приватне підприємство «Агропрайд», -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 26.10.2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011р. №0001421710, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за здійснення підприємницької діяльності в сумі 3847057,46 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину з ПП «Агропрайд» та вказував на реальність господарських операцій, правильність включення витрат за цими господарськими операціями до складу валових витрат. Таким чином, на думку позивача, ДПІ дійшла помилкового висновку про завищення валових витрат, і, як наслідок, сукупного чистого доходу, який підлягав оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 06.07.2011 року №0001421710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 3847057,46 грн.
Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована, фактично, висновками Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, ДПІ зазначає, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Херсонській області знаходиться кримінальна справа №330302, порушена за фактом створення, в тому числі, ПП «Агропрайд».
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що у період з 06.06.2011р. по 20.06.2011р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено Акт №105/1710/НОМЕР_1 від 23.06.2011 року (т.1 а.с.9-40) (далі по тексту - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема:
- ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.92р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.10.2008р. по 31.12.2010р. в сумі 3847057,46 грн., в т.ч. за 2010 р. в сумі 3847057,46 грн.
Даний висновок Акту обґрунтований тим, що Кіровоградською ОДПІ було отримано лист ДПІ у м.Херсоні №3160/7/23-204 від 04.03.2001 року «Щодо відпрацювання розбіжностей за результатами перевірки ПП «Агропрайд» та акт невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд», якими встановлено, що ПП «Агропрайд» формувало податковий кредит у періоді вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року від постачальників по яким угоди визнано нікчемними, та за висновками актів перевірок встановлені порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
З цих підстав, на стор.18-20 Акту перевірки, ДПІ зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ПП «Агропрайд» з його постачальниками та покупцями за період: вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Правочини між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агропрайд» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в цій частині, Акт перевірки №105/1710/НОМЕР_1 від 23.06.2011р. не містить.
На підставі висновків Акта перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення:
№0001421710 від 06.07.2011р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 3 847 057,46грн., в тому числі за основним платежем - 3 847 057,46грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ОДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковим законодавством, позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про реальність господарської операції позивача з його контрагентом та правомірність формування валових витрат.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст..13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок громадян» №13-92 від 26.12.92р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, із змінами та доповненнями, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, - до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника. Витрати повинні бути безпосередньо пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними первинними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Агропрайд» 01.11.2010р. був укладений договір поставки сг продукції урожаю 2010 року (т. 1 а.с.145, 146).
На виконання умов вказаного договору ПП «Агропрайд» передано позивачеві у період з 01.11.2010р. по 23.12.2010р. сг продукцію - просо, насіння соняшника на загальну суму з ПДВ 30776459,71 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (т. 1 а.с. 142-144, 147-249).
Оплата вартості отриманого товару здійснена готівкою, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів (т. 1 а.с. 136-141). Позивачем також надано копії платіжних доручень щодо зняття готівки в банківській установі на закупівлю с/г продукції (т. 2 а.с. 4-33).
Факт подальшої реалізації придбаної у ПП «Агропрайд» с/г продукції та отримання відповідного доходу у відповідний період підтверджується:
- договором поставки між позивачем та ФОП ОСОБА_2 від 01.10.2010р. б/н (т. 2 а.с.74-76 );
- видатковими та податковими накладними за період з 01.11.2010р. по 28.12.2010р. (т.2 а.с. 134-250, т. 3 а.с. 1-9)
- доказами оплати вартості реалізованої с/г продукції (т. 2 а.с. 77-133).
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи. Згідно п.1.12 Акту перевірки, при перевірці було використано, зокрема, декларації про отримані доходи, видаткові накладні на придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг), податкові накладні на придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку про рух коштів поточним рахункам; акт невиїзної документальної перевірки по ПП «Агропрайд» від 03.03.2011 року №601/23-2/35870453, акт невиїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ПП «Агропрайд» за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. №45/1710/НОМЕР_1 від 28.03.2011р.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто. На виконання укладеного договору було поставлено товар, видано видаткові накладні, здійснено оплату готівкою. Витрати за вказаними операціями включені до складу валових витрат.
Отже, усі документи були в розпорядженні перевіряючих, проте податковий орган надав перевагу висновками Акту перевірки контрагента позивача, та його фінансово-господарській діяльності, яка, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність укладеного договору. Будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів, Акт перевірки не містить, як не містить і підстав невизнання наданих позивачем документів.
Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Ненадання постачальником позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Об'єднана інжинірингова компанія», а також інші можливі порушення, які допущені ним, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Агропрайд», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Агропрайд» укладено Договір поставки сг продукції урожаю 2010 року. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.
Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.
Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.
Таким чином, Акт перевірки, не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.
Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі №1170/2а-4191/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова