27 листопада 2014 рокусправа № 804/8344/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Суховарова А.В., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі № 804/8344/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський меблевий комбінат» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський меблевий комбінат» (далі - ПАТ «ДМК») 02 липня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової інспекції, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000012210, 0000022210 від 27 лютого 2013 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нікчемності правочинів позивача з ПП «Універсал Н» і ПП «Спецпромтехніка» , викладені в акті №343/22/109/00274619 від 07 лютого 2013 року (далі-акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог пункту1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, в момент вчинення правочинів з ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н», які не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Спецпромтехніка» і ПП «Універсал Н» за період з 01 вересня 2009 року по 30 вересня 2012 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №343/22-109/00274619 від 07 лютого 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:
- пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 і підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91 667 грн. у тому числі з ІІ квартал 2010 року в сумі 91 667 грн;
-підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33 333 грн., в тому числі за травень 2010 року - 33 333 грн. (т.1 а.с. 13-32).
Згідно вказаного акта відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання товарів та послуг по ланцюгу постачання від ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н» до ПАТ «ДМК» не містять по суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети). Мають місце відносини з фіктивними підприємствами.
На підставі акта перевірки відповідачем 27 лютого 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000022210 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 8333,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 33 333,00 грн. (т.1 а.с. 33);
- №0000012210 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 91667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 22916,75 грн. (т.1 а.с. 34).
Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.
За результатами адміністративних оскаржень вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.
Колегія суддів проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач уклав договори з придбання послуг ремонтно-будівельного підряду у ПП «Спецпромтехніка» та ПП «Універсал Н».
При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини:
Щодо правовідносин з ПП «Спецпромтехніка», це договори підряду №163 від 20 березня 2009 року (т.1 а.с.128-129), №174 від 16 квітня 2009 року (т.1 а.с. 143-144), №178 від 12 травня 2009 року (т.1 а.с. 157-158), №183 від 10 липня 2009 року (т.1 а.с. 173-174), акти прийому виконаної роботи (т.1 а.с.130-132,145-147,160-162,175-177), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (т.1 а.с. 133,148,154,188), локальні кошториси та відомості ресурсів до них (т.1 а.с. 134-137,153-155,168-171,183-187), договірні ціни (т.1 а.с. 138-139,151-152, 166-167,181-182).
Згідно з актом перевірки станом на 31.12.2009 року заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Спецпромтехніка» відсутня (т.1 а.с. 21).
ПП «Спецпромтехніка» виписано позивачу податкові накладні за бересень, квітень, травень, червень 2009 року на загальну суму ПДВ 4353,33 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 125,142,156,172).
Щодо правовідносин з ПП «Універсал Н», це договори підряду №141 від 14 січня 2009 року (т.1 а.с.190-191), №151 від 12 лютого 2009 року (т.1 а.с. 204-205), №291 від 19 травня 2010 року (т.1 а.с. 219-220), акти прийому виконаної роботи (т.1 а.с. 194,207-209,224-230), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (т.1 а.с 193,206,251-2578-259), локальні кошториси та відомості ресурсів до них (т.1 а.с.197-202,21-214,231-233,243-257), договірні ціни (т.1 а.с. 192,210,237-238).
Згідно з актом перевірки станом на 01.07.2010 року заборгованість по взаємовідносинам з ПП «Універсал Н» відсутня. (т.1 а.с. 19).
ПП «Універсал Н» виписано позивачу податкові накладні за січень, лютий, травень 2009 року на загальну суму ПДВ 85016,66 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 189,203,218).
Виходячи зі змісту акта перевірки податковий орган під час перевірки використовував договори, первинні бухгалтерські документи, розрахункові та звітні документи з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.
Отримані за умовами вказаних договорів підряду послуги були пов'язанні з ремонтно-будівельними роботами приміщень, які позивач використовує у власній господарській діяльності.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП «Спецпромтехніка» ПП «Універсал Н», за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послуги) в особи, яка на думку податкового органу порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність в діях керівника ПП «Спецпромтехніка» Явкун В.С. складу злочину, оскільки податковим органом не доведено обізнаність позивача про протиправність дій цієї особи.
Крім того, при визнанні договорів позивача з ПП «Спецпромтехніка» ПП «Універсал Н» нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року у справі № 804/8344/13-а - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 28 листопада 2014 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: О.О. Круговий