"23" жовтня 2014 р. справа № 811/4090/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №811/4090/13-а за позовом приватного підприємства „Комакс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне підприємство „Комакс" (далі за текстом - ПП „Комакс") звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №0001292202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 440,00 грн. основного платежу та 11 111,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- №0001282202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 410,00 грн.;
- №0001302202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 008,00 грн. основного платежу та 11 002,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001282202 від 18 листопада 2013 року, прийняте Кіровоградською ОДПІ, яким ПП „Комакс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 410,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001292202 від 18 листопада 2013 року, прийняте Кіровоградською ОДПІ, яким ПП „Комакс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 440,00 грн. основного платежу та 11 111,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001302202 від 18 листопада 2013 року, прийняте Кіровоградською ОДПІ, яким ПП „Комакс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 008,00 грн. основного платежу та 11 002,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
На підстав ч.1 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що в період з 28 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2013 року Кіровоградською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ПП „Комакс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Т&V" за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року та ТОВ „Голден Гейтс Груп" за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.
За результатами проведеної перевірки складено акт №114/11-23-22-02/31146403 від 05.11.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги:
- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 44 440,00 грн. в т.ч. за: за листопад 2012 року в сумі 4 500,00 грн.; за січень 2013 року в сумі 7 062,00 грн.; за лютий 2013 року в сумі 2 500,00 грн.; за березень 2013 року в сумі 30 378,00 грн.; та завищено від'ємне значення ряд.19 Декларації на загальну суму 1 410,00 грн., в т.ч. за: січень 2013 року в сумі 605,00 грн.; за березень 2013 року в сумі 805,00 грн.
- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 44 008,00 грн. в тому числі: за VІ квартал 2012 року в сумі 22 500,00 грн.; за І квартал 2013 року в сумі 206 750,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0001292202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 440,00 грн. основного платежу та 11 111,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- №0001282202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 410,00 грн.;
- №0001302202 від 18 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 44 008,00 грн. основного платежу та 11 002,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем задекларованих витрат в загальній сумі 229 250,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 45 850,00 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ „Голден Гейтс Груп" та ТОВ „Т&V", які, на думку Кіровоградської ОДПІ, не носять реального характеру.
Судом встановлено, що позивачем до Кіровоградської ОДПІ подавались декларації з ПДВ за січень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 1 800,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 7 666,67 грн., за лютий 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 12 430,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 2 500,00 грн., за березень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 32 730,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 31 183,33 грн.
Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість, відображене в рядку 19 декларацій з ПДВ за січень, березень 2013 року, складає 605,00 грн. та 805,00 грн. відповідно.
Даний податковий кредит сформовано за податковими накладними виданими ТОВ „Т&V" по придбанню запасних частин, на підставі договору №1 від 01.01.2013 року. Товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних, оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено частково безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями . Згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 „розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 06.01.2014 року вснує кредиторська заборгованість в сумі 61 000, грн.
Судом встановлено, що 20 грудня 2012 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2012 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 36 878,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 4 500,00 грн. за податковою накладною виданою ТОВ „Голден Гейтс Груп" по придбанню кабіни КАМАЗу, на підставі договору №2 від 30.11.2012 року.
Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.124). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням та не заперечувалось відповідачем в акті.
Відповідач дійшов висновку, що податкові накладні видані ТОВ „Голден Гейтс Груп" та ТОВ „Т&V" за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.
Згідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.
У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ одним із видів діяльності ПП „Комакс" є, зокрема, діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с.87).
Судом встановлено, що позивач має у власності та користуванні Кран мостовий електричний ГП 10т та автокран КАМАЗ 53213, а також КАМАЗ 5320, які використовує для здійснення господарської діяльності. З метою здійснення господарської діяльності ним і придбавались запасні частини та допоміжні агрегати, які використані в ремонті зазначених автомобілів та їх користуванні. Транспортування товару здійснювалось позивачем особисто на власному автомобілі.
Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 16.09.2008 року №902, позивачеві надано згоду на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 5 років площею 1,13 га по вул. Добровольського, 2-ж під розміщення комплексу будівель виробничої бази, яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності.
Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р. При цьому ТОВ „Голден Гейтс Груп" та ТОВ „Т&V" на момент їх виписки були зареєстровані платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.
Крім того, висновки акта перевірки ґрунтуються на твердженні відповідача про порушення позивачем та його контрагентами вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, проте такі висновки працівниками податкового органу зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України „Про державну податкову службу в Україні" не визначають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року у справі №811/4090/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров