03.12.2014 року Справа № 904/5656/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
При секретарі Литвин А.П.
За участю представників сторін:
від позивача ДП ДАК "Хліб України": Кондус Л.І. представник, довіреність №б/н від 12.05.14;
від позивача: Часник О.В. бугалтер, довіреність №б/н від 01.09.14;
від відповідача: Поух Д.А. представник, довіреність №б/н від 11.08.14;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.14 року у справі № 904/5656/14
за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України" м. Київ в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" м. Павлоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО", с. Левенцівка, Дніпропетровська область
про стягнення суми основного боргу за договором складського зберігання №1 від 17.06.2013р. в розмірі 514431,03грн. та пені в розмірі 60244,89грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Державної акціонерної компанії "Хліб України" м. Київ в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" - задоволені.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО" с. Левенцівка (Ідентифікаційний код 37370550, місцезнаходження: 51241, Новомосковський район, с. Левенцівка, вул. Леніна, буд. 70) на користь Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів" м. Павлоград (Ідентифікаційний код 00953757, місцезнаходження: 51402, м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 1а) суму боргу в розмірі 514431грн.03коп. та пеню в розмірі 60244грн.89коп.
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та припинити провадження у справі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що чинне законодавство не передбачає можливість звернення до суду заявника, що діє в інтересах засновника підприємства, що є учасником іншого підприємства, що є засновником підприємства позивача. Тобто, на думку скаржника, прокурор не має права бути позивачем у даній справі оскільки права та інтереси держави в даному випадку не порушені.
При цьому скаржник зазначає, що судом було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі оскільки предметом розгляду справи 904/7019/14 є визнання неукладеним договору складського зберігання №1 від 17.06.2013 року, саме за яким стягується борг по даній справі.
Зазначено, що суд першої інстанції задовольнив вимогу про стягнення невірно обрахованої пені, адже пеню заявлено до стягнення за період з 06.08.13р. по 17.03.14р., що перевищує надані законом шість місяців для її нарахування. При цьому договір складського зберігання зерна №1 від 17.06.13р. не передбачає права сторони збільшувати строк нарахування пені.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 05.11.2014 року.
У судовому засіданні 05.11.2014 року було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 03.12.14р. у зв'язку з необхідністю витребувати у позивача та відповідача додаткових документів.
03.11.2014 року та 04.11.2014 року представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим, що в провадженні Павлоградського міськрайонного суду знаходиться справа №185/8727/14-ц про визнання договору складського зберігання зерна №1 від 17.06.13 недійсним; клопотання про залишення позову без розгляду, про залучення арбітражного керуючого ДП ДАК «Хліб України» Павлоградський комбінат хлібопродуктів у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог; клопотання про призначення судової економічно-бухгалтерської експертизи, оскільки на думку скаржника необхідність звернутись до експертної установи з'явилась, у заявку з відсутністю у позивача належних доказів, що підтверджують розмір суми заборгованості.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні означених клопотань з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Предметом розгляду справи Дніпропетровського апеляційного господарського суду є стягнення суми основного боргу за Договором складського зберігання зерна №1 від 17.06.2013 року в розмірі 514431,03 грн. та пені в розмірі 60244,89 грн., а по справі №185/8727/14-ц Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області предметом позовних вимог є визнання Договору складського зберігання зерна №1 від 17.06.2013 року недійсним. Тобто предмет розгляду вказаних справ є різним. З'ясування обставин в ході розгляду цивільної справи, ніяким чином не може впливати на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.
Клопотання про призначення експертизи безпідставне з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору без проведення експертизи, а саме: актів здачі-прийняття робіт за червень 2013 - березень 2014, актів розрахунків відповідності кількісних та якісних облікових даних, складських квитанцій на зерно, актів звіряння розрахунків, підписаних обома сторонами без заперечень і зауважень.
Клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що до позовної заяви не надано доказів повноважень підписанта та відсутністю інтересів держави в даній справі є необґрунтованим, оскільки право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено Законом України «Про прокуратуру», а повноваження підписанта позову - посвідченими.
Для залучення до участі у справі арбітражного керуючого у якості 3-ї особи також немає підстав, оскільки згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» він є розпорядником майна і не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2013 року між ДП ДАК «Хліб України» Павлоградським комбінатом хлібопродуктів (позивачем, Зерновим складом) та ТОВ «АПК Украгро» (відповідачем, Поклажодавцем) було укладено договір складського зберігання № 1 (далі Договір), за умовами якого Поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури урожаю 2013 року (далі Зерно) та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим Договором.
За приписами пункту 6.2 договору оплата послуг, наданих зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані зерновим складом на підставі додаткової угоди укладеної між сторонами, проводиться поклажодавцем щомісячно, шляхом перерахування їх на рахунок зернового складу протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт та виставленого рахунку зернового складу.
Розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, затвердженими зерновим складом та погоджені з ДАК "Хліб України" згідно з додатком №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з приводу зберігання, які регулюються як загальними нормами ЦК, ГК, так і Законом України « Про зерно та ринок зерна в Україні»
Звертаючись до ТОВ «АПК УКРАГРО» із позовом про стягнення боргу за договором складського зберігання, позивач посилався на порушення відповідачем положень договору №1 від 17.06.2013р., в частині оплати послуг складського зберігання зерна.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав послуги зі складського зберігання зерна відповідачу, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, актами звірки взаєморозрахунків, підписані представниками обох сторін без заперечень, тому на користь позивача підлягають стягненню означені суми з урахуванням пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст.26,28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна, а плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачу за період з 17.06.2013р. по 11.03.2014р. було надано послуг за договором складського зберігання зерна на загальну суму 1574431грн.03коп., з яких залишилось не сплаченою 514 431грн.03коп., яка заявлена до стягнення.
Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2013р. - березень 2014р., актами розрахунків відповідності кількісних та якісних облікових даних, складськими квитанціями на зерно, актами звіряння розрахунків.
При цьому всі акти здачі-прийняття (надання послуг), в яких визначені надані позивачем послуги та зазначено їх вартість, підписанні обома представниками сторін та засвідчені печатками підприємств, без зауважень та заперечень.
Сторонами щомісяця складались акти звірки взаєморозрахунків з приводу стану розрахунків за надані послуги на підставі договору №1 від 17.06.2013р. станом на 31.07.2013р., 31.08.2013р., 30.09.2013р., 31.10.2013р., 30.11.2013р., 31.12.2013р., 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 22.07.2014р., які також підписані представниками сторін без зауважень та заперечень та засвідчені печатками підприємств.
З цих актів вбачається, що відповідачем було неодноразово підтверджено наявність заборгованості з оплати наданих послуг позивачем, у тому числі, суми боргу в розмірі 514431грн.03коп.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів погашення суми боргу в розмірі 514431грн.03коп. відповідачем не надано, то висновки суду про стягнення з відповідача на користь позивача означеної суми є правильними, такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.ст. 546-549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (штраф, пеня).
Пунктом 7.4.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» при розрахунку пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст. 232 ГК України. Ним передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Пунктом 2.10 вказаної Постанови встановлено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання за договором складського зберігання зерна, то висновки суду першої інстанції про стягнення на користь позивача з відповідача пені у сумі 60 244,89 грн., є законними та обґрунтованими.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на неправильним розрахунок пені, оскільки він не виконав вимогу суду про надання контр розрахунку пені, що спростовує обґрунтованість його заперечень.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК УКРАГРО" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.14 року у справі №904/5656/14- залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст виготовлено 08.12.2014 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В.Чус