ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2014 року письмове провадження № 826/15511/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна»
до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Альянс Ойл Україна») з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - відповідач або Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з ОВП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 року № 0001144101 та № 0001154101.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ним не порушувались вимоги пп.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 та пп.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та формування валових витрат
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту включення до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства сум ПДВ та витрат по взаємовідносинам з контрагентом, не підтверджені відповідними первинними документами, розрахунковими та іншими документами податкового та бухгалтерського обліку, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку,
У судове засідання 24.11.2014 року представники сторін не прибули, подавши клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
З огляду на наведене, виходячи з положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача від 17.09.2014 року № 931 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», на підставі постанови старшого слідчого першого відділу КР СУ ФР, капітана податкової міліції Малія В.О. від 25.07.2014 року про призначення у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3214100100000093 від 01.07.2014 року, призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «Альянс Ойл Україна» з питань правомірності формування сум податкового кредиту податку, на додану вартість та валових витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах протягом 2013 року з ТОВ Бізнес-Бенефіт» (код за ЄДРПОУ 38022078) та одночасно оформлене направлення на перевірку 17.09.2014 року № 479, які були вручені представнику позивача 17.09.2014 року.
У період з 17.09.2014 року по 19.09.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат г підприємства, сформованих при взаємовідносинах протягом 2013 року ТОВВ «Альянс Ойл Україна» (код за ЄДРПОУ 34531124) з ТОВ «Бізнес Бенефіт» (код за ЄДРПОУ 38022078), за результатами якої складено акт від 19.09.2014 року № 44/28-10-41-20/34531124, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:
пп.14.1.27. п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2013 рік на 2 990 167 грн.;
пп.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 147 544 грн., в тому числі за квітень 2013 року на 3 147 544 грн.
Наявність вищенаведених порушень, відповідач обґрунтовує наступним (за змістом акту перевірки):
В ході проведення перевірки встановлено, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем неправомірно включено суми за придбані у ТОВ «Бізнес Бенефіт» нафтопродукти, відповідно до умов генерального договору поставки нафтопродуктів №1104/13-И від 04.04.2013 року, підписаний з боку ТОВ «Бізнес Бенефіт» від імені директора ОСОБА_3
Так, за умовами генерального договору поставки нафтопродуктів №1104/13-И від 04.04.2013 року, ТОВ «Бізнес-Бенефіт» як Постачальник, зобов'язується передати у власність позивача як Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нафтопродукти, в подальшому «Товар», по цінам і в кількості згідно з додатковими угодами до цього Договору, що є його невід'ємною частиною і укладеними сторонами згідно письмових заявок Покупця. В додаткових угодах вказуються вид Товару, його кількість, ціна, місто призначення, реквізити відвантаження.
До зазначеного генерального договору поставки нафтопродуктів №1104/13-И від 04.04.2013 року надані специфікації № 1, 2, 3, якими визначені вид Товару, його кількість, ціна, місто призначення, реквізити відвантаження.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Бізнес Бенефіт» були виписані позивачу первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:
видаткові накладні від 12.04.2013 року № 8 на суму 1 995 532,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 332 588,75 грн.), від 12.04.2013 року № 9 на суму 666 344,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 111 057,38 грн.), від 12.04.2013 року № 20 на суму 1 349 894,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 224 982,45 грн.), від 16.04.2013 року № 12 на суму 762 274,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 127 045,75 грн.), від 16.04.2013 року № 13 на суму 1313 738,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 218 956,48 грн.), від 17.04.2013 року № 14 на суму 1 438 170,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 239 695,08 грн.), від 17.04.2013 року № 15 на суму 1342113,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 223 685,50 грн.), від 17.04.2013 року № 16 на суму 2 021010,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 336 835,13 грн.), від 17.04.2013 року № 17 на суму 763 340,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 127 223,48 грн.), від 17.04.2013 року № 18 на суму 654 691,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 109115,18 грн.), від 17.04.2013 року № 19 на суму 1 226 306,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 204 384,38 грн.), від 19.04.2013 року № 21 на суму 1 214 973,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 202 495,58 грн.), від 19.04.2013 року № 22 на суму 2 816 644,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 469 440,68 грн.), від 19.04.2013 року № 23 на суму 668 179,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 111363,32 грн.), від 19.04.2013 року № 24 на суму 663 478,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 110 579,82 грн.);
податкові накладні від 12.04.2013 року № 3 на суму 666 344,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 111 057,38 грн.), від 12.04.2013 року № 4 на суму 1 995 532,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 332 588,75 грн.), від 12.04.2013 року №6 на суму 1 349 894,70 грн. (у т.ч. ПДВ - 224 982,45 грн.), від 16.04.2013 року № 7 на суму 762 274,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 127 045,75 грн.), від 16.04.2013 року № 8 на суму 1 313 738,85 грн. (у т.ч. ПДВ - 218 956,48 грн.), від 17.04.2013 року № 9 на суму 1 438 170,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 239 695,08 грн.), від 17.04.2013 року № 10 на суму 1342113,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 223 685,50 грн.), від 17.04.2013 року № 11 на суму 2 021 010,75 грн. (у т.ч. ПДВ - 336 835,13 грн.), від 17.04.2013 року № 12 на суму 763 340,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 127 223,48 грн.), від 17.04.2013 року № 13 на суму 654 691,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 109115,18 грн.), від 17.04.2013 року № 14 на суму 1 226 306,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 204 384,38 грн.), від 23.04.2013 року № 17 на суму 1 214 973,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 202 495,58 грн.), від 23.04.2013 року № 18 на суму 2 816 644,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 469 440,68 грн.), від 23.04.2013 року № 19 на суму 668 179,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 111363,32 грн.), від 23.04.2013 року № 20 на суму 663 478,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 110 579,82 грн.).
Також, на підтвердження отримання товарів за зазначеним договором, позивачем надавалась до перевірки картка рахунку 6311 за квітень 2013 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 6311 за 2013 рік та виписки банку з рахунку позивача.
В той же час, відповідачем отримано постанову про призначення документальної перевірки від 25.07.2014 року у кримінальному провадженні №3214100100000093 від 01.07.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), згідно змісту якої встановлено наступне.
Підставою для внесення до ЄРДР став рапорт ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва в якому зазначено, що гр. ОСОБА_3 зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Бізнес Бенефіс» (код ЄДРПОУ 38022078) без мети займатись фінансово-господарською діяльністю, тим самим вчинивши пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, сприяння підприємствам-вигодонабувачам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету шляхом створення штучної видимості здійснення фінансово-господарських операцій, незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок здійснення безтоварних операцій та надання первинних документів, що не відповідають дійсності.
Допитаний в якості свідка гр. ОСОБА_3 (протокол допиту свідка від 02.07.2014 року), по суті поставлених запитань пояснив, за винагороду, зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Бізнес Бенефіс», проте особисте майно та грошові кошти до статутного фонду ТОВ «Бізнес Бенефіс» не вносив, досвіду ведення фінансово-господарської діяльності не має, статут ТОВ «Бізнес Бенефіс» не розробляв, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бізнес Бенефіс» не підписував, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес Бенефіс» не отримував, директора та головного бухгалтера ТОВ «Бізнес Бенефіс» не призначав, податкову звітність ТОВ «Бізнес Бенефіс» не складав, не підписував та до Державної податкової інспекції не подавав, печатку ТОВ «Бізнес Бенефіс» не розробляв та не отримував, де знаходиться офіс ТОВ «Бізнес Бенефіс» не знає.
По зазначеному кримінальному провадженню 12.08.14 гр. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).
Таким чином, ОСОБА_3, підозрювався в тому, що своїми умисними діями, які виразилися в здійсненні фіктивного підприємства, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.
Проте, згідно Ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року по справі №761/23976/14-к ОСОБА_3 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України (у зв'язку із закінченням строків давності), а кримінальне провадження - закрито.
Крім того, відповідачу від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БІЗНЕС-БЕНЕФІТ», код за ЄДРПОУ 38022078 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2012 року по 30.04.2014 року» від 30.07.2014 року №747/26-58-22-08-17/38022078 згідно якого встановлено, що у ТОВ «БІЗНЕС-БЕНЕФІТ» відсутнє право на формування доходів по операціям з підприємствами покупцями в розумінні ст.135 Податкового кодексу України. Діяльність ТОВ «БІЗНЕС-БЕНЕФІТ» за період що звіряється не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп.14.1.36 ст.14 Податкового Кодексу України. Таким чином, у ТОВ «БІЗНЕС-БЕНЕФІТ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за період з 01.04.2012 року по 30.04.2014 року відповідно до пп.48.5.1. п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.
Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес Бенефіс», отже складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості, отже, у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з контрагентом.
При цьому, суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача) та не довів узгодженість спільних протиправних дій з контрагентом, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.
На підставі акта перевірки позивача від 19.09.2014 року № 44/28-10-41-20/34531124 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 року:
№ 0001144101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 147 544,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 573 772,00 грн.;
№ 0001154101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 990 167,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 495 083,50 грн.
Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2014 року № 0001144101 та № 0001154101 протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Кодексу).
Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно пп. "а" п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, оформлені належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Бенефіс», на підтвердження реальності яких, позивачем подані суду копії генерального договору поставки нафтопродуктів №1104/13-И від 04.04.2013 року та виписаних зазначеним контрагентом первинних документів - видаткових та податкових накладних, а також банківських виписок на підтвердження оплати придбаного у контрагента товару, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.
Між тим, наявність податкових накладних та інших первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує податковий кредит та валові витрати.
Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В той же час, відповідач стверджує про не підтвердження господарських операцій позивача з контрагентом відповідними первинними документами, розрахунковими та іншими документами податкового та бухгалтерського обліку, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, при цьому не наводячи розбіжностей між вимогами діючого законодавства до оформлення первинних документів та фактичним змістом наданих позивачем первинних документів, крім посилань на факт здійснення контрагентом фіктивного підприємництва.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Кодексу, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.
Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальнику товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи судом встановлено не було.
Аналогічна позиція підтверджується численною судовою практикою у відповідних справах (ухвали ВАСУ від 19.02.2013 року № К/9991/64614/11, від 16.03.2013 року № К/800/9087/13).
Таким чином, відповідачем, незважаючи на положення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було подано належних та допустимих доказів на обґрунтування власних доводів та/або доведення узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод чи обізнаності позивача з відповідними діями контрагента.
Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі постанови слідчого про призначення документальної перевірки від 25.07.2014 року у кримінальному провадженні №3214100100000093, протоколу допиту свідка від 02.07.2014 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року по справі №761/23976/14-к, оскільки покладення в основу висновків акту перевірки даних наведених документів без наведення доказів суперечності відповідних первинних документів фіскальним інтересам держави та без встановлення факту узгодженості дій позивача з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями контрагента, є необґрунтованим.
Більше того, фактично, на момент проведення перевірки позивача та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року по справі №761/23976/14-к ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження - закрито.
Зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2014 року по справі №761/23976/14-к вбачається, що судом не встановлювалась правомірність угод та легітимність документів по взаємовідносинам ТОВ «Бізнес Бенефіс» з позивачем.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не була дана належна оцінка первинним документам по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес Бенефіс», а були лише прийняті до уваги обставини створення ТОВ «Бізнес Бенефіс».
Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес Бенефіс» за наслідками яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Окрім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, виходячи з наступного.
По-перше, відповідач не був замовником зустрічної звірки контрагента позивача, а тому отриманий ним акт про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належним доказом, оскільки отриманий всупереч діючому законодавству у неналежній формі. Зокрема, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийнятий як доказ акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Бенефіс», а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.
По-друге, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в акті інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами, проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес Бенефіс», фактично, була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з зазначеним контрагентом та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.
Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів та не позбавлене права на податковий кредит (формування валових витрат, від'ємного значення ПДВ) у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.
За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, покладені відповідачем в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2014 року № 0001144101 та № 0001154101 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.10.2014 року № 0001144101 та № 0001154101 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03.10.2014 року № 0001144101 та № 0001154101.
Судові витрати в сумі 1827,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Україна» за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій