ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2014 року 14:55 № 826/16859/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Променада-Центр"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Променада-Центр" (далі - ТОВ "Променада-Центр", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 №0009182213.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законними та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
За результатами розгляду документів і матеріалів, поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив:
Відповідачем з 15.05.2014 по 21.05.2014, згідно з пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Променада-Центр" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податків та зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012» та ТОВ «Про Сервіс» за період з 01.01.2013 по 31.03.2014.
26.06.2014 відповідачем на підставі акта перевірки від 28.05.2014 №1103/26-59-22-13-15/32798783, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009182213, яким позивачу за порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 986612 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 657741 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 328871 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.
Прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 14.12.2013 №42013110000001102 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. Слідством зібрані факти про те, що ТОВ «Київський машинобудівний завод» незаконно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість таким підприємствам ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» та іншим, що в свою чергу призвело до безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Променада-Центр».
Крім цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акти ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 №725/26-58-22-08-11/37107129, від 14.10.2013 №955/26-58-22-05-11/37107129, від 15.10.2013 №961/26-58-22-07-11/37107129 та від 18.10.2013 №1009/26-58-22-07-11/37107129 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» щодо підтвердження господарських відносин, згідно з яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст..22, ст..185, п.198.3, п.198.6 ст.198Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та операцій з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за лютий - серпень 2013 року.
Також, податковий орган звернув увагу на те, що з первинної документації встановлено, що підписи у податковій накладній №363 у графі ОСОБА_1 та податковій накладній №619 не є ідентичними.
З вказаних підстав перевіряючим зроблено висновок щодо не підтвердженої фактичності проведення господарських операцій ТОВ «Київський машинобудівний завод» між ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс», та, як наслідок, взаємовідносини ТОВ "Променада-Центр" із спірними контрагентами ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків.
Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків відповідача, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс».
Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Екодит" ґрунтувалися на договорі підряду від 26.04.2013 року №26/04/13, відповідно до якого ТОВ «Променада - Центр» (замовник) доручає, а ТОВ "Екодит" (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати власними або залученими силами і засобами відповідно до умов даного договору, ремонтні та оздоблювальні роботи на Об'єкті зазначеного в п.1.2 цього договору, ліквідовувати недоліки і дефекти, що виникли з вини Підрядника у ході виконання робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи в повному обсязі відповідно до умов цього договору. Роботи виконуються відповідно до замовлення Замовника яке оформляється у вигляді договірної ціни, підписується повноважними представниками сторін та скріплюються печатками підприємства. Кожна з підписаних належним чином договірних цін в межах дії даного договору є невід'ємним додатком до нього. Об'єктом даного договору є нежиле приміщення по вул. Багговутівська, 17-21 в м. Києві.
На виконання умов вищенаведеного договору підряду ТОВ "Екодит" на користь ТОВ "Променада - Центр" виписано акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, за червень 2013 року та податкові накладні від 31.05.2013 №362, від 31.05.2013 №363, від 30.06.2013 №618, від 30.06.2013 №619.
Взаємовідносини позивача (замовник) із ТОВ «Продмаркет 2012» (виконавець) ґрунтувалось на договорі про надання послуг щодо розповсюдження реклами від 30.05.2013 року №30/05, відповідно до якого регулюються відносини між замовником та виконавцем щодо розповсюдження та виробництво реклами. Для цілей даного договору виконавець є розповсюджувачем реклами, а замовник є рекламодавцем, відповідно до положення Закону України «Про рекламу». Замовник доручає, а виконавець зобов'язується протягом строку дії цього договору, надавати замовнику послуги щодо проведення рекламних компаній (надалі послуг), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити послуги.
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Продмаркет 2012" на користь ТОВ "Променада - Центр" виписано акт прийому-передачі наданих послуг від 29.06.2013 та податкову накладну від 30.06.2013 №344. Також до матеріалів справи надано акти перевірки розповсюдження рекламної продукції з 11.06.2013 по 15.06.2013, з 16.06.2013 по 21.06.2013, з 22.06.2013 по 30.06.2013, копії рекламних журналів та копії рекламних газет, які розповсюджувались.
Також судом встановлено, що відповідно до договору від 29.04.2013 року №29/04/12 ПП "Кінос" (виконавець) на замовлення ТОВ "Променада - Центр" (замовник) зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних компаній наданих замовником у відповідності з затвердженими сторонами додатками до даного договору. Згідно з цим договором виконавець має право залучити третіх осіб для виконання послуг по даному договору для виконання послуг замовнику. Замовник зобов'язаний оплатити та прийняти надані виконавцем послуги, на умовах визначених даним договором та додатками до нього.
На підтвердження дійсного виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано додатки до цього договору від 29.04.2013 №1, від 29.04.2013 №2, від 28.06.2013 №3, від 28.06.2013 №4, від 28.06.2013 №5, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2013 №153, від 31.05.2013 №154, від 31.07.2013 №ОУ-327, від 31.07.2013 №ОУ-325, від 31.07.2013 №ОУ-326.
На ім'я позивача ПП "Кінос" виписано податкові накладні від 31.05.2013 №154, від 31.05.2013 №153, від 31.07.2013 №326, від 31.07.2013 №325, від 31.07.2013 №327.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Про Сервіс» судом встановлено укладення договору від 29.03.2013 №29/03/06, відповідно до якого виконавець (спірний контрагент) на замовлення замовника (позивача) зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних компаній наданих замовником у відповідності з затвердженими сторонами додатками до даного договору. Виконавець має право залучити третіх осіб для виконання послуг по даному договору для виконання послуг замовнику. Замовник зобов'язаний оплатити та прийняти надані виконавцем послуги, на умовах визначених даним договором та додатками до нього.
До матеріалів справи надано додатки до цього договору від 29.03.2013 №1, від 29.03.2013 №2, від 29.03.2013 №3.
Крім цього, на виконання умов договору надано рахунки-фактури від 29.03.2013 №СФ-29/03/06, від 29.03.2013 №СФ-29/03/07, від 29.03.2013 №СФ-29/03/08, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2013 №ОУ-465, від 30.04.2013 №ОУ-466, від 30.04.2013 №ОУ-467, податкові накладні від 30.04.2013 №467, від 30.04.2013 №465, від 30.04.2013 №466.
Розрахунок між позивачем та спірними контрагентами проведено в повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи надано картки рахунків та виписки з банку.
Податковий кредит сформовано ТОВ "Променада-Центр" на підставі податкових накладних, виписаних спірними контрагентами, які відповідає вимогам, визначеним Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, що свідчить про відсутність перешкод, визначених п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, для формування на підставі зазначеної податкової накладної податкового кредиту.
Відповідно до ст.1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. "а" ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.
Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.
Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Щодо посилання податкового органу в запереченні про не ідентичність підписів у податкових накладних суд звертає увагу, що під час проведення перевірки податковим органом не досліджувалось це питання, не реалізовані повноваження по проведенню експертизи, а припущення представника відповідача не можуть братися до уваги, оскільки допустимих та належних доказів на підтвердження цих обставин до суду не надано.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.
Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику суми бюджетного відшкодування, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.
Крім цього, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.
Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Крім цього, необхідно зазначити, що в ході розгляду даної справи судом також встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент укладання договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагентів не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів та/або здійснення нереальних господарських операцій.
При цьому, суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховуються положення ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
В ході судового розгляду судом встановлено, що ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість.
При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не подано.
В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.
Крім цього, отримані в ході перевірки відповідачем від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акти від 23.08.2013 №725/26-58-22-08-11/37107129, від 14.10.2013 №955/26-58-22-05-11/37107129, від 15.10.2013 №961/26-58-22-07-11/37107129 та від 18.10.2013 №1009/26-58-22-07-11/37107129 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київський машинобудівний завод» не можуть бути прийнято судом у якості доказу, оскільки надані суду роздруківки з електронного носія не містять жодної інформації з якої можна було б встановити достовірність документу: відсутні підписи (в т.ч. цифрові) посилання на джерело та спосіб отримання акту.
Суд також зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акти, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.
Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".
Відповідно до вимог п. 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином висновки акта від 28.05.2014 №1103/26-59-22-13-15/32798783, сформовані на підставі актів ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зроблені безпідставно.
Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення нереальних господарських операцій.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.
В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та спірними контрагентами, а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс» на підставі їхньої нікчемності.
Беручи до уваги викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами за перевіряємий період оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Екодит», ПП «Кінос», ТОВ «Продмаркет 2012», ТОВ «Про Сервіс».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.06.2014 №0009182213.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Променада-Центр" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходівм у м.Києві № 0009182213 від 26.06.2014 року, про збільшення ТОВ "Променада-Центр" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 986612,00 грн..
Судові витрати в сумі 487,02 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Променада-Центр" за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходівм у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій