Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2014 р.Справа № 922/4353/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізінг Аваль", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітталсервіс", м.Луганськ
про стягнення 1040000,00 гривень
за участю представників:
позивача - Самокиша В.Ю.(довіреність №20-12/13-2 від 20 грудня 2013 року)
відповідача - не з'явився
02 жовтня 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізінг Аваль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мітталсервіс" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 1040000,00 гривень, яка утворилась внаслідок непогашення відповідачем суми заборгованості за простими векселями.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 листопада 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 01 грудня 2014 року.
Представник позивача у судовому засіданні 01 грудня 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 01 грудня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
01 червня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізінг Аваль" (позивачем) було видано товариству з обмеженою відповідальністю "Мітталсервіс" (відповідачу) ряд простих векселів, зокрема:
1) вексель серії АА №1655142 на суму 260000,00 гривень за пред'явленням не раніше 30 вересня 2013 року;
2) вексель серії АА №1655143 на суму 260000,00 гривень за пред'явленням не раніше 30 жовтня 2013 року;
3) вексель серії АА №1655144 на суму 260000,00 гривень за пред'явленням не раніше 30 листопада 2013 року;
4) вексель серії АА №1655145 на суму 260000,00 гривень за пред'явленням не раніше 30 грудня 2013 року.
Факт отримання вищевказаних векселів підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актами прийому передачі векселів та оформлення заборгованості щодо платежу за векселями (а.с.14, 16, 18, 20).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погасив відповідні векселі.
Позивач, в свою чергу, звернувся до відповідача із вимогою про погашення заборгованості за спірними векселями в загальнодержавній газеті Верховної Ради України "Голос "України" №185 (5935) від 27 вересня 2014 року, що підтверджується відповідною публікацією у вказаній газеті (а.с.21-22).
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання щодо надання простих векселів. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання по їх виплаті не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1040000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з Женевською конвенцією від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), ратифікованою Україною та країною відповідача, статтею 75 Уніфікованого закону визначено, що простий вексель містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей.
У відповідності до ч.1 ст.14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1040000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мітталсервіс" (91011, м.Луганськ, вул.Дзержинського, 33, код ЄДРПОУ 34449968, п/р №2600191572 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізінг Аваль" (04073, м.Київ, проспект Московський, 9, корп.5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657, п/р №26008439273 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 1040000,00 гривень заборгованості та 20800,00 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08 грудня 2014 року.
Суддя К.В. Аріт
Справа №922/4353/14