Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2014 р.Справа № 922/4544/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.
розглянувши справу
за позовом Національного технічного університету "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально - виробничого підприємства "Корд" м.Харків
про стягнення заборгованості по відшкодуванню земельного податку в розмірі 19 964,30 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Барчук А.В. за довіреністю № 66-01-16/389-1 від 20.12.2013 р., Хоменко П.О. за довіреністю № 66-01-22/116 від 19.12.2013 року,
відповідача - Радіонова Т.К., директор відповідно до наказу № 1 -ОК від 12.01.09 р., Хроль Г.Я. за довіреністю від 02.01.2014 р.
Національний технічний університет "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально - виробничого підприємства "Корд" м.Харків про стягнення заборгованості в розмірі 19 964,30 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором оренди № 42 від 01.05.1999 року, в частині повної та своєчасної оплати земельного податку передбаченого п.4.2. Договору, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 610, 629 Цивільного Кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 19 964,30 грн. та покласти на останнього судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 05.11.2014 року о 11:15 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 27.11.2014 року о 10:30 год.
У судовому засіданні 27.11.2014 року було оголошено перерву до 03.12.2014 року о 09:45 год.
Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню земельного податку за Договором оренди № 42 від 01.05.1999 року в розмірі 19 964,30 грн. та покласти на останнього судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов, наданому до суду 20.11.2014 р. та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.
01.05.1999р. між Харківським державним політехнічним університетом (правонаступником якого є позивач - НТУ "Харківський Політехнічний інститут") - Орендодавець та Державним навчально-виробничим підприємством "Корд" (правонаступником якого є відповідач - ТОВ "НВП "Корд") - Орендар, було укладено договір оренди № 42, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, розташовані на другому поверсі 1 та 2 секції гуртожитку №1 "Гігант" за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1, загальною площею 882,4 кв.м., з метою розміщення центру оздоровчої і медико-соціальної реабілітації інвалідів.
Вказане приміщення було фактично передано Орендареві 01.05.99р., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі, підписаним та скріпленим печатками сторін.
Згідно п.9.1. Договору, його укладено на 20 років з 01.05.99р. по 01.05.19р.
Пунктами 3.1-3.4 Договору сторони визначили розмір орендної плати, умови його перегляду, а також відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати.
В подальшому, Додатковими угодами №1 від 10.02.03р. № 2 від 21.06.07р., сторони вносили зміни до вказаного договору щодо розміру, строків та порядку сплати орендної плати.
Згідно п. 4.2.-4.3 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, також окремо сплачувати земельний податок згідно з діючим законодавством.
Однак, як вказує позивач, відповідач не належним чином виконує свої зобов'язання по сплаті земельного податку пропорційно займаній площі, внаслідок чого у нього станом на 01.10.2014 року утворилась заборгованість по відшкодуванню земельного податку в розмірі 19 964,30 грн.
Станом на момент прийняття рішення у даній справі доказів погашення відповідачем заборгованості по сплаті земельного податку 19 964,30 грн. сторонами не надано, у відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях представник відповідача заперечував проти наявності у нього обов'язку відшкодовувати позивачеві земельний податок.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч. 2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"
Згідно статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляться з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Статтями 269, 270 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, або їх землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельного податку, є земельні ділянки які перебувають у власності або користуванні.
Користувачем земельної ділянки є позивач. Відповідач за умовами договору оренди № 42 від 01.05.1999 р. є орендарем нежитлових приміщень, однак розмір та порядок відшкодування орендарем земельного податку умовами договору не передбачені.
В матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами узгоджено умови про те, що до складу орендної плати входить плата за землю або позивачу відповідачем вона відшкодовується та механізм такого відшкодування. Жодних додаткових угод або договорів про користування земельними ділянками між ними не укладалось.
Відповідно п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи. Норми чинного законодавства не наділяють позивача правом стягнення податкового боргу.
Статтею 1160 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
Проте, позивачем не надано до суду доказі то, що відповідач дійсно прийняв на себе зобов'язання щодо відшкодування позивачу суми земельного податку, в угодах, якими унормовані взаємовідносини між сторонами не встановлений механізм такого відшкодування, а також відсутні докази справляння даного податку самим позивачем у відповідний строк до відповідних органів та саме за земельну ділянку, на якій знаходиться орендований відповідачем об'єкт.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю у сумі 19964,30 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у даній справі слід покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.12.2014 р.
Суддя А.М. Буракова
922/4544/14