25 листопада 2014 р. № 876/4513/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельський м'ясокомбінат» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області до Публічного акціонерного товариства «Ковельський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості, -
встановив:
31.03.2014 позивач - УПФУ в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат» у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 29416,16 грн за період з грудня 2013 року по березень 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Згідно з отриманими відповідачем розрахунками за період з грудня 2013 року по березень 2014 року до відшкодування підлягають витрати на виплату і доставку пільгових пенсій призначених колишнім працівникам ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат» на підставі п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки відповідачем у встановлені законом строки ці витрати не відшкодовані, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 позов задоволено повністю.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що на адресу ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат» не надходили від відповідача повідомлення про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а від так підприємство було позбавлено можливості здійснювати таке відшкодування. Крім того, апелянт вказує на те, що представник відповідача був відсутній у судовому засіданні суду першої інстанції, внаслідок чого ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат» не могло належним чином захищати свої права та відстоювати законні інтереси.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покриваються підприємствами та організаціями, а тому відповідач повинен відшкодовувати такі витрати. Позивачем направлялися відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2013 року по березень 2014 року, однак відповідач ці витрати не відшкодував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 29416,16 грн, яка за відсутності доказів її погашення, підлягає стягненню на підставі судового рішення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон - N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, в п.п. «б»-«з» частини першої цієї статті.
На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.8 Інструкції).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відпрацювавши деякий період за відповідних умов у ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат», отримали право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
УПФУ в Ковелі та Ковельському районі проведено та надіслано ПАТ «Ковельський м'ясокомбінат» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерах, які вийшли на пенсію, працюючи на підприємстві (а.с. 6-8, 20-24). Вказані обставини підтверджуються листами УПФУ в Ковелі та Ковельському районі від 17 січня 2014 року № 466/03-10-22, від 13 березня 2014 року № 2177/03-10-22, поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 6-8,19-24).
Вказані докази у справі, спростовують посилання апелянта на те, що він не отримував жодних повідомлень від Пенсійного органу про необхідність відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Як вбачається із зазначених розрахунків, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2013 року у сумі 7033,32 грн, січень, лютий, березень 2014 року у сумі 22382,84 грн (8306,30 грн + 7033,32 грн + 7043,22 грн відповідно).
Щомісячний розмір до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у 2014 році становить 7033,32 грн; фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2014 року включають також 1272,98 грн - різницю між визначеною у 2013 році в розрахунках сумою відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та фактичними витратами за 2013 рік (разом за січень 2014 року до сплати 8306,30 грн); за лютий 2014 року належить до сплати 7033,32 грн, а у березні 2014 року з урахуванням перерахунку по пенсіонеру ОСОБА_4 (194,61 грн.) розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій становить 7043,22 грн.
Оскільки судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2013 року, січень - березень 2014 року у сумі 29 416,16 грн, яка у добровільному порядку не погашена, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача цих коштів.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що його представник не був присутнім у судовому засіданні суду першої інстанції, а тому Товариство було позбавлено можливості захищати свої права, оскільки апелянт був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні свого представника для надання усних пояснень. Також апелянтом у процесі апеляційного розгляду не надано жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та б могли бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ковельський м'ясокомбінат» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі № 803/596/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
В.В. Ніколін