Справа: № 826/13146/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
04 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роберт Бош Лтд» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про скасування рішення та постанови,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про скасування рішення та постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000035 від 20 травня 2014 року; постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про накладення штрафних санкцій від № 000033 від 11 березня 2014 року відносно ТОВ «Роберт Бош Лтд».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві з 06 лютого 2014 року по 18 лютого 2014 року, згідно наказу № 63 від 06 лютого 2014 року, направлення на проведення перевірки № 000077 від 06 лютого 2014 року проведено планову перевірку характеристик продукції ТОВ «Рорберт Бош ЛТД», а саме додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, що не відповідає встановленим вимогам; стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
За результатами перевірки Інспекцією складено Акт перевірки характеристик продукції № 000037 від 18 лютого 2014 року.
Предметом перевірки була відповідність продукції (газовий опалювальний прилад ТМ BOSCH, модель GaZ 400W ZW A 24-2 K 23-S5792; настінний газовий котел TM Buderus модель Logamaх U 042-24 K24 KW), що вводиться в обіг ТОВ «Роберт Бош ЛТД», вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
З акту перевірки вбачається, що за результатами аналізу представлених документів встановлено, що ТОВ «Роберт Бош ЛТД» щодо газового опалювального приладу ТМ BOSCH, модель GaZ 400W ZW A 24-2 K 23-S5792, настінний газовий котел TM Buderus модель Logamaх U 042-24 K24 KW, не надано повного складу технічної документації, яка повинна надавати можливість оцінити відповідність продукції вимогам Технічного регламенту та включати процес проектування, виробництва та функціонування продукції, а саме відсутні:
- технічний проект і виробничі креслення, схеми елементів, складальних вузлів;
- описи та пояснення щодо креслень і схем та такі, що стосуються застосування продукції;
- результати виконаних проектних розрахунків, проведених перевірок тощо; загальні конструкторські та виробничі креслення, схеми вузлів, деталей тощо;
- описи та пояснення, необхідні для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування продукції, наявність, яких, передбачена Технічним регламентом безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року), Технічним регламентом приладів, що працюють на газоподібному паливі (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 24 вересня 2008 року), Технічним регламентом водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 24 вересня 2008 року та № 748 від 27 серпня 2008 року).
Відповідно до вимог вказаних регламентів, за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність (за формою згідно з додатком до Технічного регламенту), склавши яку, декларує, що продукція відповідає вимогам Технічного (их) регламенту (ів).
Так, форми декларації про відповідність продукції вимогам Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 24 вересня 2008 року) та Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі (постановою Кабінету Міністрів України № 748 від 27 серпня 2008 року) відрізняються, що унеможливлює складання однієї декларації про відповідність зазначеним Технічним регламентам одночасно, (ТОВ «Роберт Бош ЛТД» надано декларацію від 29 квітня 2013 року про відповідність продукції одночасно обом зазначеним технічним регламентам).
Також встановлено, що декларація про відповідність Технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання від 29 квітня 2013 року не відповідає формі, наведеній у додатку до Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року)
- у формі декларації затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року передбачені графи «Останні дві цифри року » у формі декларації від 29 квітня 2013 року - відсутні;
- у формі, декларації затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року не передбачена графа - «сертифікат відповідності виданий….».
Відповідно до п. 1 Правил застосування національного знаку відповідності, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29 листопада 2001 року - національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.
В зв»язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ «Роберт Бош ЛТД» не надано документацію в обсязі передбаченому Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на продукцію, що згідно із положенням ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» свідчить, що продукція не відповідає встановленим вимогам.
20 травня 2014 року відповідачем прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, відповідно до якого обмежено надання зазначеної в акті продукції на ринку, шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами, та тимчасово заборонено надання вказаної продукції на ринку відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
11 березня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 000033 про накладення штрафних санкцій, відповідно до якого за порушення п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до ТОВ «Роберт Бош ЛТД» застосовано штраф у розмірі 51 000, 00 грн.
Вважаючи вказані рішення та постанову протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, в даному випадку, може бути, виключно, встановлення контролюючим органом факту введення позивачем в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, в т.ч. технічним регламентам, а не сам по собі факт не надання документації в обсязі, передбаченому відповідними технічними регламентами, чого посадовими особами контролюючого органу до уваги не прийнято.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» -забороняється реалізація продукції (у тому числі імпортних товарів) без маркування національним знаком відповідності та/або без сертифіката відповідності чи декларації про відповідність.
Статтею 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.
Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження .
Згідно до ст. 33 Закону - Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує Правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу. Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Відповідно до Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29 листопада 2001 року - Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної там продукції.
Згідно до п. 3 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року - введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.
Пунктом 7 цього ж регламенту визначено, що забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29 листопада 2001 року «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності».
Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.
Пунктом 12 цього ж регламенту встановлено, що за результатами оцінки відповідності виробник або уповноважений представник проставляє на кожному виробі електрообладнання, пакуванні, інструкції з експлуатації або гарантійному свідоцтві національний знак відповідності та складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком до цього Технічного регламенту.
Відповідно до п. п. 24-28 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 785 від 29 липня 2009 року - на апаратуру чи обладнання, оцінка відповідності якої була проведена з дотриманням вимог пунктів 13-15 цього Технічного регламенту, повинно бути нанесено маркування національним знаком відповідності.
Маркування національним знаком відповідності наносить виробник або його уповноважений представник - резидент.
Якщо виробник не є резидентом і відсутній його уповноважений представник - резидент, маркування національним знаком відповідності наносить постачальник - резидент, який відповідає за введення в обіг апаратури чи обладнання.
Відповідно до п. п. 24, 25 Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 24 вересня 2008 року - після виконання процедури оцінки відповідності виробник, або його уповноважений представник, або постачальник, що відповідає за введення приладу в обіг, складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком і наносить на прилади національний знак відповідності згідно з вимогами пункту 27 цього Технічного регламенту.
Виробник, або його уповноважений представник, або постачальник, що відповідає за введення приладу в обіг:
зберігає копії сертифіката відповідності і декларації про відповідність разом з технічною документацією протягом 10 років після виробництва останнього приладу і надає їх для перевірки в установлених законодавством випадках;
несе відповідальність згідно із законодавством за виконання процедури оцінки відповідності згідно з цим Технічним регламентом.
Технічна документація на прилад повинна мати опис всіх стадій проектування, виготовлення і використання, давати змогу оцінити його відповідність вимогам цього Технічного регламенту.
У разі потреби до технічної документації можуть додаватися сертифікати відповідності складових частин приладу, атестати і сертифікати на виготовлення та/або контроль виготовлення приладу.
Згідно до п. 27 Технічного регламенту - на прилад, відповідність якого підтверджена в установленому порядку, виробником або його уповноваженим представником наноситься національний знак відповідності, який розміщується на табличці з технічними даними після ідентифікаційного номеру призначеного органу з оцінки відповідності із зазначенням двох останніх цифр року, в якому підтверджена його відповідність.
Відповідно до п. п. 7, 11 Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 748 від 27 серпня 2008 року - виробник або його уповноважений представник проводить оцінку відповідності котлів вимогам щодо їх коефіцієнта із застосуванням процедур (модулів оцінки відповідності), що встановлені Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. N 1585.
Після проведення процедур оцінки відповідності виробник або його уповноважений представник складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком 2 і наносить на кожний виріб національний знак відповідності відповідно до вимог цього Технічного регламенту.
Виробник або його уповноважений представник повинен зберігати копії сертифіката відповідності та декларації про відповідність разом з технічною документацією протягом десяти років після виготовлення останнього екземпляра продукції і надавати її для перевірки в установлених законодавством випадках.
У разі відсутності виробника або його уповноваженого представника зобов'язання щодо збереження копії сертифіката відповідності та декларації про відповідність, а також технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг на внутрішньому ринку.
Згідно до п. 13. Технічного регламенту - котел, відповідність якого підтверджено в установленому порядку, повинен мати національний знак відповідності, нанесений на нього виробником або його уповноваженим представником.
З викладених норм вбачається, що всі товари та послуги введені в обіг на території України, незалежно від їх походження, мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити нанесення національного знака відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником.
Товар, що зазначений у акті перевірки відповідає технічним регламентам, про що свідчать сертифікати відповідності та декларації про відповідність продукції вимогам технічних регламентів, копії яких наявні в матеріалах справи.
Крім того товар, який перевірявся, забезпечений національним знаком відповідності, що міститься на сертифікаті відповідності товару, цілком відповідає вимогам нанесення національного знака відповідності, згідно Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року, Технічного регламенту водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 748 від 27 серпня 2008 року, Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 856 від 24 вересня 2008 року.
Такий спосіб нанесення національного знаку відповідності в повній мірі відповідає Правилам застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29 листопада 2001 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» - сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Статтею 11 Закону встановлено, що сертифікація в законодавчо регульованій сфері провадиться згідно з вимогами технічних регламентів. За результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності, заявникові видається сертифікат відповідності, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері оцінки відповідності.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у позивача сертифікатів на продукцію, що перевірялася відповідачем, підтверджує відповідність цієї продукції технічним регламентам.
Згідно до п. 13 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - у разі, якщо суб'єктом господарювання надано протоколи випробувань продукції або сертифікати відповідності, видані акредитованими органами з оцінки відповідності, органи ринкового нагляду беруть до уваги ці документи при проведенні перевірок характеристик продукції.
Враховуючи, що на товарах позивача був наявний національний знак відповідності, видані сертифікати відповідності, продукція забезпечена необхідною документацією, а, отже, порушення, викладені в акті перевірки та в постанові про накладення штрафних санкцій є необґрунтованим та безпідставним, внаслідок чого застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є неправомірним, а тому постанова № 000033 від 11 березня 2014 року підлягає скасуванню.
З приводу застосування до позивача обмежувальних заходів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 29 Закону «Про держаний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.
Відповідно до п. 4 ст. 29 Закону - у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб'єкта господарювання про виконання ним рішення про усунення невідповідності продукції встановленим вимогам та/або перевірки стану виконання суб'єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.
Згідно до ст. 4 Закону - метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних і корегувальних заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам. Метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.
Відповідно до Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26 грудня 2011 року - органом ринкового нагляду обираються обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція. Рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів прийнято Інспекцією без дотримання вимог, передбачених Методикою вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26 грудня 2011 року, якою визначено критерії оцінки ризику.
Так, відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - на підставі акта, складеного за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.
Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом. Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.
На підставі висновків Акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом тимчасової заборони надання продукції та обмеження її на ринку.
Згідно до п. п. 7 - 9 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1407 від 26 грудня 2011 року - оцінка ризику проводиться посадовою особою органу ринкового нагляду шляхом проведення аналізу, за результатами якого визначається рівень загрози. Аналіз проводиться на підставі критеріїв оцінки ризику. При цьому враховуються звичайні та обґрунтовано передбачувані умови використання продукції.
Критеріями оцінки ризику є: небезпечні фактори, що впливають або можуть вплинути на життєдіяльність людини під час споживання (використання) продукції; категорії споживачів, які можуть споживати (використовувати) продукцію; види травм, які можуть отримати споживачі під час споживання (використання) продукції; характеристика та тяжкість ушкоджень, які можуть бути наслідком отримання травми певними категоріями споживачів під час споживання (використання) продукції; наслідки, що пов'язані з отриманими травмами.
Відповідно до п. п. 10, 11 Методики - на підставі проведеного аналізу розробляється сценарний план ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція.
Типова форма сценарного плану ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція затверджена у Додатку № 1 та Додатку № 2 Методики.
Зазначена форма складається органами ринкового нагляду окремо щодо кожного артикулу, моделі, марки продукції.
Заповнена форма такого сценарного плану є невід'ємною частиною акта перевірки характеристик продукції та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить низький рівень загрози та стосовно якої технічними регламентами не встановлено спеціальних вимог щодо забезпечення її безпечності, обмежувальні (корегувальні) заходи органами ринкового нагляду щодо такої продукції не вживаються.
Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить середній рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів шляхом обмеження надання продукції на ринку відповідно до ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
У разі коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить високий рівень загрози, органи ринкового нагляду вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статей 30, 31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Відкликання продукції застосовується як винятковий захід, якщо вжиті виробником та/або розповсюджувачем заходи є недостатніми для усунення невідповідності продукції встановленим вимогам.
Коли за результатами оцінки ризику встановлено, що продукція становить серйозний рівень загрози, органи ринкового нагляду невідкладно вживають обмежувальних (корегувальних) заходів відповідно до статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Отже, законодавством передбачений перелік відповідних дій та процедур, які повинен здійснити орган ринкового контролю до винесення Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; передумовою прийняття такого рішення є оцінка ризику продукції, та складення по її результатам сценарного плану.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, ні оцінка ризику, ні сценарний план відповідачем відносно товару, що реалізовувався позивачем, не складались.
Враховуючи, що відповідачем не доведено небезпечності реалізуємого позивачем товару та порушено процедуру прийняття рішення про вжиття обмежувальних заходів, а тому рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 04 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.