27 листопада 2014 р. Справа № 876/4218/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року по справі №0311/3008/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області про стягнення виплат «дитині війни», -
ОСОБА_1 звернулася до Маневицького районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Маневицькому районі Волинської області і просила зобов'язати відповідача здійснити виплату нарахованого підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року позов задоволено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених законами України, якими було затверджено Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах передбачених на це видатків.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату нарахованого підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки, як видно з матеріалів справи, постановою Маневицького районного суду Волинської області від 07 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, зобов'язано відповідача здійснити нарахування на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, окрім цього це право гарантується ст. 46 Конституцією України.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року по справі №0311/3008/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про стягнення виплат «дитині війни» - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський