03 грудня 2014 року справа № 823/3155/14
м. Черкаси
14 год. 51 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого - судді: Тимошенко В.П., суддів Гаврилюка В.О., Чубар Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,
представника відповідачів 1, 2 - Шадхіної М.В. - за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Черкаської області, Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
23 жовтня 2014 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_2, в якій просить:
- визнати протиправними дії відповідачів, а саме: прокуратури Черкаської області щодо не нарахування та не виплати їй грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", Генеральної прокуратури України щодо не проведення фінансування для виплати мені грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати відповідачів: прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до частини 16 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», Генеральну прокуратуру України провести фінансування для виплати мені грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати відповідачів: прокуратуру Черкаської області нарахувати та виплатити мені середній заробіток за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку, Генеральну прокуратуру України провести фінансування для виплати їй середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, по день фактичного розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 29.04.2014 вона звільнена з органів прокуратури за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» (перебуває в статусі пенсіонера та отримує пенсію з 28.01.2008), а тому має право на грошову допомогу у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи в органах прокуратури, що прямо передбачено ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру». Оскільки, станом на 18.09.2014 виплата вказаної грошової допомоги прокуратурою Черкаської області проведена не була, ОСОБА_2 звернулася з відповідним листом до Генеральної прокуратури України, яка повідомила, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» були внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема виключено із ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» ч. 16, а отже позивач не має права на виплату такої допомоги. Вказані дії відповідачів ОСОБА_2 вважає незаконними, оскільки вона є пенсіонером за вислугою років з 28.01.2008, і саме з цього часу має право на виплату грошової допомоги, передбачену ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру», а не з часу фактичного звільнення.
Позивач в судове засідання не прибула, натомість в позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, на підставі наявних матеріалів справи.
Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у запереченнях та зазначила, що положеннями ч. 16 ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" було визначено, що основною передумовою для отримання грошової допомоги є безпосереднє звільнення працівника із займаної посади, тобто безпідставним є твердження позивача, що вона має право на отримання вказаної допомоги саме з 28.01.2008 (дати виходу на пенсію за вислугою років), оскільки у 2008 році ОСОБА_2 оформила пенсію без фактичного звільнення з органів прокуратури, таким чином, оскільки Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" з 01.04.2014 виключено із ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" ч. 16, то при звільненні 29.04.2014 позивачки з органів прокуратури вона взагалі не мала права на отримання зазначеної грошової допомоги, в зв'язку з чим Генеральна прокуратура України відмовляючи їй у виплаті грошової допомоги діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Позовні вимоги стосовно прокуратури Черкаської області вважає також безпідставними, оскільки річний кошторис видатків прокуратури Черкаської області затверджується Генеральною прокуратурою України. Такий кошторис передбачає бюджет оплати праці виходячи із фонду оплати праці і нарахувань із розрахунку штатного розпису. Грошові виплати, що передбачені ч. 16 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру» не враховані при формуванні кошторису на 2014 рік. Крім того, наказ прокурора Черкаської області від 30.04.2014 № 323к про виплату позивачеві грошової допомоги у відповідності до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" скасовано, а отже у прокуратури Черкаської області відсутні правові підстави для виплати такої допомоги.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що з 17 липня 1997 року по 29 квітня 2014 рік ОСОБА_2 працювала на різних прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Черкаської області.
28 січня 2008 року позивачці призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», без фактичного звільнення з органів прокуратури.
Наказом прокурора Черкаської області від 29 квітня 2014 року № 322к (а.с.9), ОСОБА_2 звільнено з посади старшого прокурора Смілянської міжрайонної прокуратури з 29 квітня 2014 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру».
В подальшому, прокурором Черкаської області на підставі довідки управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі від 28 квітня 2014 року № 404/05 та довідки прокуратури Черкаської області від 30.04.2014 №11-330 вих. 14 про повні роки видано наказ від 30 квітня 2014 року № 323к (а.с.10) про виплату ОСОБА_2 у відповідності до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» грошової допомоги.
30 квітня 2014 року прокуратурою Черкаської області до Генеральної прокуратури України направлений розрахунок грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, що підлягає виплаті позивачеві у відповідності до ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.49).
Оскільки, станом на 18 вересня 2014 року виплата грошової допомоги здійснена не була, позивачка звернулася до Генеральної прокуратури України з відповідним запитом (а.с.11).
Листом заступника Генерального прокурора України від 06 жовтня 2014 року № 18-1812 вих. 14 (а.с.12) позивачці роз'яснено, що оскільки на час її звільнення з органів прокуратури ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» була виключена у зв'язку із прийняттям Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», то наказ прокурора Черкаської області від 30 квітня 2014 року № 323к визнано таким, що виданий з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не підлягає виконанню.
Наказом в.о. прокурора Черкаської області від 30 жовтня 2014 року № 937к (а.с.51), наказ прокурора Черкаської області від 30.04.2014 № 323к скасовано.
Невиконання прокуратурою Черкаської області та відмова виконання Генеральною прокуратурою України положень ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» щодо виплати колишньому старшому прокурору Смілянської міжрайонної прокуратури Черкаської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи в органах прокуратури, порушує на думку останньої її права та інтереси, що стало підставою для звернення до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми чинного законодавства.
Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року. Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
Прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю, що прямо передбачено ч. 1 ст. 462 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789 - ХІІ (надалі - Закон № 1789).
Частиною 1 ст. 501 Закон № 1789 (в редакції, яка діяла на час виходу позивача на пенсію - 28.01.2008) визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Матеріалами справи підтверджено, що з 28.01.2008 ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років.
Відповідно до ч. 16 ст. 501 Закону № 1789 (в редакції станом на 23.02.2014р.), прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Таким чином, підставами для виплати такої допомоги були: вихід працівника прокуратури на пенсію за вислугою років чи по інвалідності та його звільнення з органів прокуратури.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VII (надалі - Закон № 1166) були внесені зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі до абзацу 3 підпункту 3 розділу ІІ частини 6 ст. 501 Закону № 1789, а саме: з вказаної статті виключено частину 16.
Пунктом 2 розділу IV Закону № 1166 визначено, що зміни передбачені абзацом 3 підпунктом 3 розділу ІІ частини 6 ст. 501 Закону № 1789 набирають законної сили з 01.04.2014р., а саме до дати звільнення позивача.
Проаналізувавши положення ч. 16 ст. 501 Закону № 1789, колегія суддів дійшла висновку, що основною умовою для отримання грошової допомоги було безпосереднє звільнення працівника із займаної посади.
Оскільки, ОСОБА_2 оформила пенсію без фактичного звільнення з органів прокуратури, то право на отримання вищевказаної допомоги у неї на час оформлення пенсії не виникло.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідність виплати грошової допомоги, передбаченої ч. 16 ст. 501 Закону № 1789 пов'язана не з фактичною датою призначення пенсії, як зазначає позивач, а саме з фактом звільнення державного службовця із займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію.
Таким чином, оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 01.04.2014 виключено зі ст. 501 Закону № 1789 ч. 16, то при звільненні ОСОБА_2 з органів прокуратури 29.04.2014, вона не мала права на отримання зазначеної грошової допомоги взагалі, в зв'язку з чим наказ в.о. прокурора Черкаської області від 30.10.2014 № 937к про скасування наказу прокурора Черкаської області від 30.04.2014 № 323к є правомірним, а дії Прокуратури Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи в органах прокуратури законними та такими, що відповідають чинному законодавству.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів зазначає, що як наслідок, не знайшли свого підтвердження, в ході розгляду справи, також доводи позивача стосовно неправомірності дій Генеральної прокуратури України відносно невиконання положення ч. 16 ст. 501 Закону України «Про прокуратуру».
Посилання позивача в позовній заяві на рішення Конституційного Суду України та Верховного Суду України, як практику розгляду справ зазначеної категорії, суд вважає безпідставними, оскільки рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 стосується пільг працівникам міліції та особового складу державної пожежної охорони, в той час, як рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 положення ст. 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та п.1ст.1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» визнані неконституційними та є такими, що втратили чинність.
Щодо рішень Верховного Суду України від 06.02.2012 № 21-322а11 та від 01.07.2014 № 21-244а14, то суд зазначає, що вони при розгляді даної справи враховуватись не можуть, оскільки регулюють відносини щодо виплати грошової допомоги державним службовцям, які набули на неї права, в той час, як ОСОБА_2, в даному випадку, права на отримання грошової допомоги передбаченої ч. 16 ст. 501 Закону № 1789 не набула.
В той же час суд звертає увагу, що метою прийняття Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014р. № 1166-VII, яким були внесені зміни до низки законів, якими обмежили грошові виплати всім категоріям державних службовців, є економія бюджетних коштів у зв'язку із отриманням від попередньої тоталітарної влади під керівництвом ОСОБА_3 пустої державної казни. Період грудня 2013 - початку 2014 року характеризується революційними подіями по всій території України та початком військової агресії Росії, спрямованої на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року.
В даному випадку суд зазначає, що в період загострення політичної ситуації в країні, в період загрози національній безпеці держави, і як результат недопущення руйнівних наслідків для всієї країни, її економіки, добробуту та безпеки громадян внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» шляхом вилучення норми про грошову допомогу, яка набула чинності 01.04.2014, не є порушення статті 22, ч. 1 статті 92 Конституції України з огляду на таке.
Держава має право регулювати грошові виплати з метою необхідності дотримання балансу інтересів особи і суспільства. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 червня 2014 року «Велікода проти України» (заява № 43331/12) вказує на право держави щодо встановлення ручного регулювання розміру пенсійних виплат та зауважує, що пенсійні виплати, встановлені рішенням національних судів не є чимось раз і назавжди встановленим, а можуть змінюватися в залежності від змін законодавчої бази. Щодо порушення ст. 1 Протоколу № 1 ЄСПЛ вказує на те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому ЄСПЛ зазначає, що зменшення розміру пенсії мабуть було зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі. Цілком очевидно, що право власності, право на соціальне забезпечення, як і будь-яке інше встановлене законодавчими актами право, не є чимось абсолютним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі під час вчинення дій, з приводу яких подано позов довели, що вони в даному випадку діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Головуючий В.П. Тимошенко
Судді В.О. Гаврилюк
Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 04 грудня 2014 року