03 грудня 2014 р. Справа № 487/7218/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Павлова Ж.П.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Запорожана Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Заводському районі м. Миколаєва про:
- визнання неправомірними дії щодо відмови в перерахунку пенсії із урахуванням 40% надбавки за вислугу років згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби , які мають спеціальні звання»;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, починаючи із 16.07.2012 року з урахуванням до складових заробітної плати при призначенні пенсії повної суми винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням до складових заробітної плати при призначенні пенсії повної суми винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, однак відповідач всупереч чинному законодавству відмовив у її задоволенні.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_4 та не включення до складової частини заробітної плати при розрахунку розміру пенсії повної суми винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Зобов'язано УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_4 пенсії , починаючи із 16.07.2012 року з урахуванням до складових заробітної плати при призначенні пенсії повної суми винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
З 16 липня 2012 року позивач є отримувачем пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Розмір пенсії позивачеві розраховано відповідачем відповідно до довідки, виданої 16.07.2012 року №60/г/05-030 СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві ДПС, відповідно до якої, стаж державної служби ОСОБА_4 складає 19 років 1 місяць, у зв'язку із чим надбавка за вислугу років ОСОБА_4 була визначена 25% посадового окладу.
Під час роботи в органах ДПС позивач отримувала винагороду за вислугу років, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» від 12.09.1997 року №1013 у розмірі 40% посадового окладу та надбавки за спеціальне звання.
Позивач надала до суду довідку СПДІ з обслуговування ВП у м. Одесі МГУ Міндоходів від 16.09.2014 року №4619/10/05, яка підтверджує, що фактично на дату звільнення на підставі особових документів винагорода за вислугу років нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_4 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів Державної податкової служби, які мають спеціальні звання» та складала 40 відсотків від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання.
Із суми винагороди за вислугу років стягувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При поданні заяви про призначення пенсії, позивачем надано до УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва довідку про складові заробітної плати (надбавки, премії та інші виплати) за період 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією (з 01 липня 2007 року по 30 червня 2012 року) від 16.07.2012р., за формою, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №5-1. У довідці проведено розшифровку виплат: матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на соціально-побутові потреби, премія за сумлінну працю та індексація. Загальна сума інших виплат складає 41 739,44 грн. В довідці також зазначено, що на всі виплати, включені в ній, нараховувались внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з чинним законодавством, усі інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексація), які виплачувались позивачу, є частиною заробітної плати державного службовця та виплачується за рахунок та у межах фонду оплати праці, а також враховується при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на них нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинні враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з поновленням строку позовної давності.
В апеляційній скарзі УПФ України в Заводському районі м. Миколаєва вказується, що ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» не передбачено, що до складових заробітної плати державного службовця включаються: індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Також, вказується, що згідно з довідкою СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 16 липня 2012 року, надбавка за вислугу років позивача складає 25%, а не 40% та тому, саме розмір надбавки - 25% був правомірно врахований для обчислення пенсії позивача.
Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, Верховний Суд України ухвалив Постанову від 20 лютого 2012 року (у справі №21-430а11 за адміністративним позовом особи - колишнього державного службовця до, зокрема, УПФ України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань), в мотивувальній частині якої зазначив наступне:
«За змістом статті 37 Закону №3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати».
Таким чином, довід апелянта про те, що індексація заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не входять до складу заробітної плати державних службовців не має значення для спірних правовідносин незалежно від того, чи є він обґрунтованим, оскільки, згідно вищенаведеним висновком Верховного Суду України, визначальним для цих правовідносин є факт сплати позивачем страхових внесків з вказаних виплат, а не їх структурна приналежність.
Отже, оскільки на всі виплати позивачеві нараховувались внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів вважає, що всі ці виплати повинні враховуватися при обчисленні пенсії позивача, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Також, з матеріалів справи вбачається, що є незаперечним факт отримання позивачем винагороди за вислугу років відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів Державної податкової служби, які мають спеціальні звання» у розмірі 40% від посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання, а тому, довід апелянта, що для обчислення пенсії ним правомірно врахована надбавка за вислугу років у розмірі 25% від посадового окладу є необґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що юридична необізнаність позивача є поважною причиною пропущення строку.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період до 21 січня 2014 року (за шість місяців до подання адміністративного позову) належить залишити без розгляду.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2014 року змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
«Адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Визнати протиправним дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_4 та не включення до складової частини заробітної плати при розрахунку розміру пенсії повної суми винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_4 пенсії, починаючи з 21 січня 2014 року з урахуванням до складових заробітної плати при призначенні пенсії повної суми винагороди за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Залишити без розгляду позовні вимоги за період до 21 січня 2014 року».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: Д.В. Запорожан