01 грудня 2014 року Справа № 40947/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Заліщицькому районі Тернопільської області на постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Заліщицькому районі Тернопільської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся 06.07.2011 року в суд з адміністративним позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та її виплату згідно із законом.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), а тому відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України « Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак відповідач не виплачує йому належні суми, а тому просить зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії згідно із ст. 39 Закону України « Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.06.2011 року.
Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 липня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії пенсійного органу. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачці доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 17.06.2011 року до припинення права особи на отримання даних виплат. Зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними у справі матеріалами, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територія радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
З відповіді відповідача вбачається, що позивачці доплата до пенсії виплачувалася в розмірі 5,20 грн. щомісячно згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Тобто така доплата проводилася не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України за № 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які являються пенсіонерами не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.
Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, «інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність». Таким чином, зміни внесені до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинили свою чинність з 22.05.2008 року.
Вказаними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Так, відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України У постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно. Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, судова колегія дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішивши справу по суті, однак допустив помилкове застосування норм процесуального права, що відповідно до п. 1 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Заліщицькому районі Тернопільської області задовольнити частково.
Постанову Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 липня 2011 року по справі № 2а-5590/11/1905 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Заліщицькому районі Тернопільської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії - змінити, виклавши четвертий абзац постанови в наступній редакції: «Постанову в межах стягнення на користь позивачки суми підвищення до пенсії за один місяць допустити до негайного виконання».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Л.П. Іщук
В.П. Сапіга