АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-14033 Головуючий у 1-й інстанції - Шереметьєва Л.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
4 грудня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Проклової Тетяни Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" через свого представника Проклову Т.В. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність вимогам чинного законодавства, що призвело до постановлення незаконного рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. (а.с. 128-129).
В суд апеляційної інстанції представник ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду позивач повідомлений належним чином, про що свідчить завірене штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотне повідомлення про вручення судової повістки уповноваженій особі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 1 грудня 2014 року (а.с.148). Суд ухвалив розглядати справу у його відсутність, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
11 жовтня 2006 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 010/4038/82/47256.
Відповідно до п.1.2 та 1.3 Договору відповідачці було відкрито відновлювальну кредитну лінію до карткового рахунку для здійснення розрахунків за допомогою платіжної картки, отримання коштів у касах банків або через мережу банкоматів.
Розмір кредитної лінії (ліміт кредитування) становить 5000 Євро.
Згідно з п.2.1 Договору за користування коштами, які обліковуються за дебетом карткового рахунку банк щомісяця нараховує проценти за ставкою, встановленою рішенням Комітету з управління активами та пасивами, чинними на дату розрахунків таких процентів, та стягує їх з відповідачки, як позичальника, в день нарахування шляхом списання з карткового рахунку.
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору станом на дату підписання Кредитного договору рішенням Комітету встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 0,1% річних.
В разі непогашення кредитної заборгованості до 15 числа наступного місяця відсоткова ставка з 15 числа до моменту погашення даної заборгованості автоматично збільшується до 14% та становить 14,1% річних.
Після погашення заборгованості відсоткова ставка нараховується в розмірі 0,1%.
З п.3.1 Кредитного договору вбачається, що сторони при його укладенні дійшли згоди, що він набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або закриття карткового рахунку. Кредитна лінія відкривається на 24 місяці, а відповідно до п.3.4 Кредитного договору його дія не може бути припиненою за умови існування невиконаних зобов'язань сторонами.
Термін користування кредитною лінією продовжується на наступні 24 місяці в разі відсутності письмового звернення жодної зі сторін про припинення терміну кредитного договору, таке продовження може проводитися кожні два роки з дня підписання кредитного договору.
При укладенні Договору відповідачка взяла на себе зобов'язання, визначені в п.п.5.1 та 5.2 цього договору - поповнювати картковий рахунок до повного погашення заборгованості за кредитом та повернути одержаний кредит та сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі за період дії кредитної лінії.
З наданого позивачем розрахунку вбачається і цього не спростовував представник позивача в судовому засіданні,останній платіж відповідачкою було здійснено в 2007 році, а остання операція по картковому рахунку - 04 січня 2008 року.
За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у позові за спливом позовної давності.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно визначений початок перебігу строку позовної давності в той час як перебіг цього строку починається з 11 жовтня 2008 року (строк закінчення дії кредитного договору), не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника позивача не містить.
Із правових позицій Верховного Суду України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у справах № 6-116 цс 13, № 6-103 цс 14 від 24.09.2014, які відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів України, вбачається наступне.
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
У даному випадку відповідно до умов договору відповідач повинен був щомісячно - до п'ятнадцятого числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, поповнювати картковий рахунок до повного погашення заборгованості за кредитом (п.5.1. Договору; а.с.6).
З наявного у матеріалах справи наданого позивачем на підтвердження заявленого позову розрахунку заборгованості по картковому кредиту убачається, що останній платіж у рахунок погашення кредиту проведений відповідачем 25 жовтня 2007 року , а остання видача коштів проведена 4 січня 2008 року (а.с.96-97). Позов до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором поданий 23 травня 2011 року (а.с.2).
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні, оскільки указані позовні вимоги пред'явлені після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у письмовій заяві від 8 жовтня 2014 року (а.с.114), і підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності та застосування до спірних правовідносин ч.5 ст. 267 ЦК України судом не встановлено.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Проклової Тетяни Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І. Побірченко