Ухвала від 02.12.2014 по справі 11-кп/796/1078/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва ОСОБА_15 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2014 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання:

за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 2 років обмеження волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_7 остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів за принципом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання як такого, що на день набрання чинності вказаного закону відбув більше однієї чверті строку призначеного судом покарання;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК Україниза сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році»ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання як такого, що на день набрання чинності вказаного закону відбув більше однієї чверті строку призначеного судом покарання;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку м. Києва, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_4 ,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вказаним вироком ОСОБА_7 12.04.2012 року близько 00.10 годин спільно із ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і свідком ОСОБА_16 прийшли до будинку АДРЕСА_5 з метою повернути борг ОСОБА_17 .

Підійшли до вікна, у якому горіло світло, побачили свідка ОСОБА_18 , сидячого за столом, постукали, але він не відреагував.

ОСОБА_7 , спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_10 через вхідні двері зайшли до приміщення будинку, замок яких був не зачинений, а ОСОБА_9 із свідком ОСОБА_16 залишилися перебувати надворі.

Перебуваючи в будинку, у ОСОБА_10 виник конфлікт із потерпілою ОСОБА_17 , під час якого у ОСОБА_10 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна та вона почала шукати в помешканні цінні речі. В цей час, ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_8 стояли поруч та бачили дії ОСОБА_10 , не припиняючи їх.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_10 , не попереджаючи ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про намір застосування газового балончика «Перець-1» до потерпілої ОСОБА_17 , розбризкала його вміст в обличчя потерпілої ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_18 , після чого заволоділа мобільним телефоном "LG-Р520" потерпілої ОСОБА_17 , вартістю 1300 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператора "Київстар", вартістю 30 грн., таким чином завдавши потерпілій ОСОБА_17 шкоди на загальну суму 1330 грн.

Після чого ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишили помешкання будинку та підійшли до ОСОБА_9 , який чекав їх на вулиці зі свідком ОСОБА_16 .

В подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_16 направилися до двору біля Московського універмагу, що за адресою: м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, 104.

По дорозі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відійшли від інших, не повідомляючи про свої наміри, і ОСОБА_9 , усвідомлюючи про незаконне походження мобільного телефону "LG -Р520", здав його до ломбарду, що за адресою: АДРЕСА_6 , за що отримав грошові кошти в сумі 300 грн., з яких 100 грн. дав ОСОБА_10 .

Крім того, ОСОБА_7 22.02.2012 року близько 17.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у громадському місці в приміщенні магазину ТОВ "Фора-18", що розташований за адресою м. Київ пр-т. 40 річчя Жовтня, 104, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності сторонніх громадян вчинив конфлікт з працівниками вказаного магазину. Під час конфлікту висловлювався нецензурними словами, чіплявся до працівників, штовхав прилавки руками. В цей час працівники охорони магазину намагалися його заспокоїти, просили припинити хуліганські дії, але ОСОБА_7 на їх зауваження не реагував та продовжував свої хуліганські дії близько 5 хвилин. Після чого охоронець взявши ОСОБА_7 за руку вивів його на вулицю. Перебуваючи на вулиці біля магазину ТОВ "Фора-18", ОСОБА_7 не заспокоївся та продовжував порушувати громадський порядок, висловлювався нецензурними словами, підійшов до вітрини магазину та вдарив ногою в скло вітрини, яке від удару розбилося. Після цього ОСОБА_7 намагався втекти з місця події, але був зупинений працівниками охорони магазину та в подальшому затриманий працівниками міліції.

Прокурор прокуратури Голосіївського району м. Києва ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за ч. 1 ст. 296 КК України до 5 років обмеження волі, за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, згідно ст. 70 КК України ОСОБА_7 остаточно призначити покарання шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_8 засудити за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року і призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. ОСОБА_9 засудити за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_10 засудити за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_16 та потерпілої ОСОБА_17 , що призвело до неправильної кваліфікації дій обвинувачених. Крім того, висновки суду в частині відсутності в діях ОСОБА_10 ознак застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я під час заволодіння майном потерпілої ОСОБА_17 , не відповідають рекомендаціям Постанови №10 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обвинувачувались в суді за ч.3 ст.186 КК України у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), яке належало потерпілій ОСОБА_17 , а ОСОБА_10 за ч.3 ст.187 КК України у нападі з метою заволодіння чужим майном, яке належало потерпілій ОСОБА_17 , поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій). Дії усіх співучасників кваліфікувались як вчинені за попередньою змовою групою осіб та поєднані з проникненням у житло, а ОСОБА_19 також як вчинені повторно.

Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути зазначене формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини та мотивів кримінального правопорушення.

Визнавши обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за ч.3 ст.186 КК України необґрунтованим і таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 КК України, а дії ОСОБА_9 - за ст.198 КПК України, однак в порушення вимог ч.3 ст.374 КПК України не розкрив у вироку формулювання обвинувачення з відображенням ознак складів злочинів, закріплених у диспозиції відповідних статей, а у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення не вказав місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини та мотив кримінального правопорушення.

Визнавши обвинувачення ОСОБА_10 за ч.3 ст.187 КК України необґрунтованим і таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, суд першої інстанції кваліфікував її дії за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, однак в порушення вимог ч.3 ст.374 КПК України у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення не вказав де, коли, з ким та за яких обставин вона вступила у попередню змову на вчинення кримінального правопорушення, на що саме був спрямований спільний умисел та які конкретно дії виконував кожний із співучасників, а також не зазначив форму вини та мотив кримінального правопорушення.

Крім того, суд першої інстанції визнав у вироку, що ОСОБА_10 застосувала при пограбуванні до потерпілої насильницькі дії, які не становили небезпеки для її життя та здоров'я, однак такий висновок не знайшов свого відображення у формулюванні обвинувачення, а саме - суд не кваліфікував дії ОСОБА_10 як такі, що були поєднані з насильством, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.

Таким чином, вирок суду першої інстанції ухвалений з істотним порушенням вимог ст. 374 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни вироку.

У своїй апеляційній скарзі прокурор просить апеляційний суд скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 засудити за обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті.

Погоджуючись з необхідністю скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів визнає за неможливе постановлення нового вироку, оскільки у такому разі апеляційний суд повинен дати оцінку відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Разом з тим, викладене у вироку формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, не містить даних, які необхідні для з'ясування питань про наявність в діях обвинувачених складу того чи іншого кримінального правопорушення.

У зв'язку з відсутністю у вироку висновків суду щодо фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених з формулюванням обвинувачення у обсязі, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку правильності таких висновків, а також правильності застосованого судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність, а відтак і постановити новий вирок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні слід призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Підстав для зміни чи скасування ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає за можливе продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до 2 січня 2015 року

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва ОСОБА_15 задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2014 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_8 захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до 2 січня 2015 року.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

Попередній документ
41772811
Наступний документ
41772813
Інформація про рішення:
№ рішення: 41772812
№ справи: 11-кп/796/1078/2014
Дата рішення: 02.12.2014
Дата публікації: 16.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Апеляційний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності