Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/13792/2014 Головуючий у 1-й інстанції - Пасинок В.С.
Доповідач - Кабанченко О.А.
2 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Рубан С.М.
при секретарі - Осмолович В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» про стягнення компенсації при звільненні та суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» про стягнення компенсації при звільненні та суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно закрито провадження у справі, а ухвала суду не відповідає нормам процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає те, що судом не взято до уваги, що трудові спори, зокрема і спори про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мають розглядатися в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства. Посилається також на те, що положення ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо зупинення позовного провадження не поширюються на розгляд вимог про стягнення з боржника заборгованості по заробітній платі. Згідно з позицією Верховного суду України, викладеної в постанові від 21 листопада 2012 року, вказані відносини за своєю правовою природою є трудовими, а не цивільними чи господарськими, а тому на них не поширюються положення ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась у червні 2014 року до суду з даним позовом, просила стягнути з відповідача ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компенсацію при звільненні та суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що з 26 лютого 2013 року вона обіймала посаду помічника Головного юрисконсульта із супроводу господарсько-договірної діяльності та оподаткування Юридичного департаменту ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff».
2 липня 2014 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження по даній справі.
3 жовтня 2014 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, посилаючись в обґрунтування заяви на те, що відносно ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» порушено справу про банкрутство, а тому, в силу ст. 12 п. 7, 8 ГПК України, дана справа підвідомча господарському суду і повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Просив суд закрити провадження по даній справі.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справи про банкрутство, у тому числі справи у спорах про стягнення заробітної плати, підвідомчі господарським судам.
Такий висновок суду є вірним, відповідає обставинам справи та положенням п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, оскільки ухвалою господарського суду Вінницької області від 22 липня 2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff», оголошення офіційно оприлюднене 23 липня 2014 року, а в серпні 2014 року ОСОБА_2 направила заяву до Господарського суду Вінницької області з вимогою до боржника щодо виплати заробітної плати, отже вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги щодо обмеження доступу ОСОБА_2 на звернення до суду, судова колегія відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 за захистом своїх прав звернулась в іншому, передбаченому законом порядку, що підтверджується направленою 8 серпня 2014 року заявою з вимогою до боржника щодо виплати заробітної плати (а.с. 150-155).
Інших доводів щодо неправильності ухвали суду апеляційна скарга не містить.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Керуючись ст.. ст.. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: