03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/796/12083/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - КравецьД.І.
Доповідач - Ящук Т.І.
27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київжитлосвіт», Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району», третя особа - Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського району м. Києва про визнання права постійного користування житловим приміщенням та зобов'язання здійснити реєстрацію,
встановила:
В лютому 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Київжитлосвіт», КП «Керуюча дирекція Шевченківського району», в якому просила визнати за нею право постійного користування житловими приміщеннями у кімнатах АДРЕСА_1 та зобов'язати Шевченківське РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб здійснити реєстрацію позивача у кімнаті АДРЕСА_1.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Вказувала, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував докази, що наявні в матеріалах справи, які вказують на законність перебування в кімнаті №17/4, а саме: договору найму на жиле приміщення, що складається з двох кімнат, погодження на проведення ремонтних робіт у спірних кімнатах, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг на дві кімнати. Зазначала, що в зв'язку з помилкою в технічній документації у типових договорах, що розроблялись попереднім житловим управлінням, нумерація кімнат відрізняється, але доводить те, що для користування надавалося дві кімнати, які є суміжними.
Зазначала, що до вселення позивача в спірне приміщення вже було здійснено часткове перепланування кімнати попереднім наймачем. Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, узгодження чи отримання дозволу на проведення ремонтних робіт від органів місцевого самоврядування не вимагалось. Позивачем проводились ремонтні роботи у кімнаті без порушення несучих конструкцій, за згодою власника будинку. Крім того, наявність чи відсутність дозволу на проведення ремонтних робіт не впливає на законність зайняття жилого приміщення за наявності укладеного договору найму з попереднім власником будинку на зайняття двох суміжних кімнат.
В судове засідання апелянт втретє не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, за вказаною в матеріалах справи та в апеляційній скарзі адресою, колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в її відсутності.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» подав клопотання про розгляд справи в його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовувала тим, що згідно з направленням № 74 від 17 березня 2005 року, яке видано на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Екос» ЖУ «Південне» від 17 березня 2005 року, позивач була вселена та фактично проживає в кімнатах АДРЕСА_1 з 15 березня 2005 року. Також на ім'я позивача було відкрито особовий рахунок для сплати за житлово-комунальні послуги, за які позивачем своєчасно вноситься плата, заборгованості немає.
Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений договір найму, відповідно до якого визначався розмір сплати комунальних послуг, строк дії якого продовжувався кожен наступний рік. При цьому, факт пролонгації договору найму підтверджується відсутністю заперечень з боку відповідача щодо продовження користування житловими приміщеннями за призначенням.
Будинок, в якому знаходиться спірне житлове приміщення, перебував у повному господарському віданні Дочірнього підприємства «Екос» Холдингової компанії «Київміськбуд», як гуртожиток сімейного типу, тому позивач неодноразово зверталась до ДП «Екос» щодо реєстрації за місцем проживання. Однак, погодження на реєстрацію за фактичним місцем проживання позивач отримала лише 18 жовтня 2012 року і лише у одній кімнаті - № 17/3.
Оскільки за час проживання у житловому приміщенні було здійснено капітальний ремонт кімнат, в зв'язку з чим планування кімнат змінилось з окремих на суміжні, то для реєстрації позивача у другій кімнаті № 17/4 ДП «Екос» необхідно рішення суду. Враховуючи, що з моменту поселення і до моменту розгляду справи судом питання про виселення із спірної житлової площі позивача не ставилось, і за нею визначається право проживання на вказаній житловій площі, позивач просила позов задовольнити.
При вирішенні даного спору судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2005 року між Житловим управлінням «Південне», якому було надано доручення від Дочірнього підприємства «Екос», та ОСОБА_2 було укладено договір № 52 оренди житлового приміщення Житлового управління «Південне» дочірнього підприємства «Екос» компанії «Київміськбуд», відповідно до якого позивача було поселено в жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_1.
Крім того, згідно з направленням № 74 від 17 березня 2005 року, яке видане на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Екос» ЖУ «Південне» від 17 березня 2005 року позивачу було надано право на зайняття жилої площі в гуртожитку за цією ж адресою - АДРЕСА_1.
Відповідно до укладених Договорів № 1 від 01 січня 2010 року та № 5 від 01 січня 2011 року про найм житлового приміщення Житлового управління «Південне» дочірнього підприємства «Екос» компанії «Київміськбуд» позивачу було надано для особистого проживання та членів її сім'ї жиле приміщення - АДРЕСА_1, в порядку, в строк, за ціною та на умовах даних договорів.
З копії паспорта громадянина України - позивача ОСОБА_2 судом встановлено, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з 18 жовтня 2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів законного зайняття житлової кімнати №17/4 у відповідності зі ст. 58 ЖК України, а також не надано належних та допустимих доказів щодо отримання дозволу на проведення перепланування кімнат АДРЕСА_1.
Враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права постійного користування житловим приміщенням слід відмовити.
Крім того, оскільки позовні вимоги про зобов'язання здійснити реєстрацію позивача у кімнаті АДРЕСА_1 позивач пред'являє до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві в особі відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського району м. Києва, яке не є відповідачем по справі, то у задоволенні зазначених вимог також відмовлено.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 року № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва» відомчий житловий фонд, зокрема, будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 874 від 20.12.2012 року «Про закріплення за комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району» житлових будинків АДРЕСА_1», за відповідачем закріплений на праві господарського відання житловий будинок АДРЕСА_1.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, в період належності зазначеного житлового будинку до відомчого житлового фонду ПАТ ХК «Київміськбуд», 17.03.2015 року ЖУ «Південне» ДП «Екос» видало ОСОБА_2 направлення № 74 на право зайняття кімнати № 17/3 в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Згідно з довідкою форми № 3 від 27.05.2014 року, виданою ТОВ «Київжитлосвіт», ОСОБА_2 є наймачем кімнати № 17/3, жилою площею 11,6 кв.м., по АДРЕСА_1, тоді як кімната № 17/4, площею 12,1 кв.м. - значиться вільною ( а.с. 45-46).
Заявляючи позовні вимоги про визнання за нею права постійного користування кімнатою № 17/4 у вказаному будинку, позивач посилається на неодноразове укладення договорів найму, фактичне проживання у цій кімнаті та оплату квартплати та комунальних послуг, а також здійснення капітального ремонту з дозволу ДП «Екос».
Проте вказані доводи правильно не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки договори найму, що були укладені між позивачем та ЖУ «Південне» ДП «Екос», та договір найму, передбачений ст. 61 ЖК України та на яку посилається позивач як на підставу для задоволення своїх вимог, - є різними договорами за своєю правовою природою.
Відповідно до ст. 61 ЖК України, на яку посилається апелянт, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Однак матеріали справи не містять даних про те, що позивачу в установленому законом поряду був виданий ордер на кімнату № 17/4, а тому правові підстави для визнання за нею права користування цією кімнатою - відсутні.
Зі змісту наданих позивачем договору № 52 оренди житлового приміщення від 15.03.2005 року на кімнату № 17/1, договору № 14 найму житлового приміщення від 10.06.2006 року на одну жилу кімнату №17/1, площею 13,55 кв.м., договору найму житлового приміщення № 1 від 01.01.2010 року на дві жилі кімнати №17/1 - 17/3, договору № 5 найму житлового приміщення від 01.01.2011 року на дві жилі кімнати №17/1-17/3 вбачається, що зазначені договори носять цивільно-правовий характер, оскільки вони спрямовані на тимчасову передачу жилих кімнат у користування на певний строк, за плату. В кожному із договорів зазначено, що термін їх дії встановлюється на строк до 31 грудня того року, в якому укладено договір, тобто на один рік.
Відповідно до ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла ( наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права користування жилим приміщенням, оскільки надання у тимчасове користування кімнати №17/1 (17/4) за договором оренди ( найму) не може бути правовою підставою, що породжує право постійного користування цим жилим приміщенням відповідно до положень ст. 9, 61 ЖК України.
Доводи апелянта щодо наявності у неї права користування обома кімнатами, оскільки нею було проведено капітальний ремонт кімнат №17/3 та 17/4 з дозволу ДП «Екос», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини також не є підставою для виникнення права користування жилим приміщенням.
Крім того, судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права постійного користування кімнатою АДРЕСА_1, оскільки з матеріалів справи встановлено, що у вказаній кімнаті позивач зареєстрована, постійно в ній проживає і відповідно до довідки форми № 3 - значиться її наймачем. Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містили доказів порушення, оспорювання чи невизнання відповідачами права позивача на користування кімнатою № 17/3, тому у суду були відсутні підстави вважати, що відповідачами порушуються її житлові права, які підлягають захисту в судовому порядку.
Враховуючи, що позовні вимоги про зобов'язання Шевченківського РУ ГУ МВС України здійснити реєстрацію позивача у кімнаті АДРЕСА_1, заявлені до неналежних відповідачів, то суд правильно відмовив у їх задоволенні. Крім того, такі вимоги не можуть бути задоволені з тих підстав, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для проведення реєстрації особи за місцем проживання є документи, що підтверджують право особи на проживання в житлі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду щодо необґрунтованості та недоведеності заявленого позову. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-308, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2014 року - залишити без змін.
Узвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: