Справа № 22-ц/796/12075/014 Головуючий в 1-й інстанції - Фролова І.В.
Доповідач-Чобіток А.О.
Рішення
Іменем України
20 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої в інтересах ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4,ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_7, реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання договору дарування недійсним,усунення перешкод у користуванні квартирою,вселення та зобов»язання повернути майно,-
В жовтні 2013 року позивачі пред»явили вказаний позов до відповідачів та зазначали, що 11 листопада 2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 склали заповіт подружжя, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7.
Відповідно до цього заповіту єдиним спадкоємцем є ОСОБА_4,а спадковим майном є квартира АДРЕСА_1.
Після смерті ,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, яка є рідною тіткою ОСОБА_4, приватним нотаріусом ОСОБА_7 20.01.2011 року було накладено заборону на майно відповідно до вимог ч.4 ст.1243 ЦК України.
30.06.2011 року ОСОБА_6 зареєстрував позивачів в зазначеній квартирі і з цього часу вони стали проживати в ній.
27.09.2013 року після повернення з відпустки,вони не могли потрапити до квартири і після виклику працівників міліції їм стало відомо, що власником квартири є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування, укладеного 23.09.2013 року між нею та ОСОБА_6,посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9,зареєстрованим в реєстрі за № 3130.
Посилаючись на те, що ОСОБА_6 не мав права розпоряджатися спадковим майном,на яке було накладене заборону,позивачі просили визнати вказаний договір дарування недійсним.
В подальшому позивачі збільшили свої вимоги та просили зобов»язати відповідачів повернути належне їм майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_4,свідоцтво про народження ОСОБА_5,свідоцтво про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_10, свідоцтво про право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_5, військовий квиток на ім»я ОСОБА_5,ощадна книжка на ім»я ОСОБА_5, диван марки «Венетто»,холодильник марки «Samsung no frost», пральну машину марки «Indesit wise 8 csi»,магнітолу марки «Soni»,пилосос марки «Samsung vcc-6560v3g»,мікрохвильову піч марки «Panasonic NN-GD376SZ»,масляний обігрівач,фен марки «Philips», праску марки « Tefal», соковижималку марки «Braun mp» 80,вентилятор,електричний чайник «Vitek vt-1120»,стіл - тумбу (світло бежевого кольору), каблучку золоту вартістю-2000 грн.,грошові кошти в сумі 29 000 грн..
Крім того, просили стягнути з ОСОБА_3 на їх користь вартість замінених ними вікон в зазначеній квартирі у розмірі 17 900 грн., а також збитки, які вони понесли внаслідок піднайму житла у розмірі 11200 грн..
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року позов задоволено частково. Вирішено зобов»язати відповідачів повернути позивачам майно,яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, а саме: свідоцтво про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_10, свідоцтво про право власності на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2,який належить ОСОБА_5, військовий квиток на ім»я ОСОБА_5,ощадну книжку на ім»я ОСОБА_5, диван марки «Венетто», пральну машину марки «Indesit wise 8 csi», пилосос марки «Samsung vcc-6560v3g», мікрохвильову піч марки «Panasonic NN-GD376SZ», соковижималку марки «Braun mp», електричний чайник «Vitek vt-1120» та стягнути з відповідачів на користь позивачів солідарно грошові кошти за заміну вікон в розмірі 17 900 грн..
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачами не доведено знаходження їх майна в спірній квартирі , так як і не доведено факт їх проживання в квартирі з 2011 року по вересень 2013 року, в зв»язку з чим вважає оскаржуване рішення в цій частині необґрунтованим та не відповідним обставинам справи.
Спірна квартира стала власністю ОСОБА_3 з 23.09.2013 року,тобто вона отримала квартиру у власність з усім поліпшенням і підстав для стягнення з неї грошових коштів за вікна,які позивачі встановили до отримання нею квартири у власність відсутні.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6, які 11 листопада 2011 року склали заповіт подружжя, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7, відповідно до якого належне їм на праві спільної сумісної власності заповіли ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, яка є рідною тіткою ОСОБА_4 померла.
30.06.2011 року ОСОБА_6 зареєстрував в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
23.09.2013 року ОСОБА_6, якому належала на праві спільної часткової власності Ѕ квартири АДРЕСА_1 та який 22.07.2013 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом отримав у власність Ѕ частину вказаної квартири, належну на праві спільної часткової власності померлій ОСОБА_11, подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2014 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Пред»явивши даний позов щодо зобов»язання повернути майно, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначали, що під час їх проживання в АДРЕСА_1 з 2011 року, в ній перебувають належні їм речі, перелічені в позовній заяві, які відповідачі їм не повернули, а також просили стягнути з останніх 17 900 грн., сплачених за встановлення в спірній квартирі вікон. На підтвердження зазначених вимог надали розрахунково-товарні чеки на придбання дивана «Мартин-4» та накладну на доставку з зазначенням адреси спірної квартири та договір на встановлення вікон з актом виконаних робіт від 14.07.2011 року. Заявляючи вимоги щодо повернення речей побутової техніки, позивачі , зазначивши, що чеки та квитанції на їх придбання знаходяться у спірній квартирі, надали витяги з інтернет ресурсу схожих товарів .
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зобов»язавши ОСОБА_3 та ОСОБА_6 повернути позивачам майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 та солідарно стягнувши на їх користь кошти за заміну вікон у розмірі 17 900 грн. , суд першої інстанції вважав вказані вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведеними.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права .
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Частина 1 ст. 58 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пред»явивши позов про витребування речей , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будь-яких належних доказів, які б підлягали оцінці у відповідності до ст. 212 ЦПК України, того, що вказані ними речі перебували в квартирі АДРЕСА_1 , не надали .
Додані до позову розрахунково-товарні чеки на придбання дивана «Мартин-4», а не «Венетто» як про це вказують позивачі, а також накладна про доставку дивана «Мартин-4» на адресу квартири АДРЕСА_1 свідчать лише про те, що зазначені в них речі були придбані за визначену в них ціну та дату доставки, однак не містять інформації щодо перебування даної речі у спірній квартирі .
Не підлягають задоволенню і вимоги позивачів до ОСОБА_3 щодо стягнення коштів за заміну вікон, оскільки спірна квартира отримана останньою у дар 23.09.2013 року, а вікна встановлені у ній 14.07.2011 року під час проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 , які як особи, що мали право на користування жилим приміщенням , здійснювали його облаштування на свій розсуд.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду, ухваленого в даній справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про повернення майна та стягнення коштів.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313 , 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити .
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_4,ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове , яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4,ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про зобов»язання повернути майно та стягнення коштів .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -