справа № 22-ц/796/14191/2014 головуючий у 1-й інстанції: Шевчук А.В.
26 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - Шахової О.В.
суддів: Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемного правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2014 року,
У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року між ним та відповідачами у простій письмовій формі було укладено попередній договір. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язались у строк до 21 лютого 2008 року укласти із ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу належної їм земельної ділянки площею 0,0697 га, що розташована по АДРЕСА_1, взамін чого отримали від ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 10000 доларів США. Однак, в порушення п. 3.1. договору відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали, договір купівлі-продажу з позивачем не уклали, при цьому отриманий авансовий платіж повертати відмовляються. На думку позивача, такі дії відповідачів є незаконними, та такими, що порушують його права. Крім того, позивач вказує на те, що укладений договір є нікчемним, оскільки при його укладенні не було дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення
Посилаючись на викладене, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути на його користь з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості в розмірі 79 930 грн., що є еквівалентом отриманих за нікчемним правочином 10000 доларів США, судовий збір в розмірі 799 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20181 грн. 30 коп.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 отриманих за нікчемним правочином. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 799 грн. 30 коп. в рахунок оплати судового збору та 2000 грн. в рахунок оплати правової допомоги. В задоволенні решти вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджувались умови оспорюваного правочину в частині повноваження сторін та їх обов'язків. Так, власником земельної ділянки, що є предметом попереднього договору від 19 грудня 2007 року, є ОСОБА_2, а ОСОБА_3 жодного відношення до даної земельної ділянки немає та не є її співвласником. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Оболонським районним судом міста Києва від 22 травня 2013 року вже постановлено судове рішення по аналогічному спору між тими ж сторонами.
В судове засідання апелянт ОСОБА_2та відповідачка ОСОБА_3 не з‛явилися, про час та місце судового засідання повідомлені відповідно до закону належно, причини не явки не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.
Представник позивача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ст, 203 ЦК, України, правочин має вчинятися у формі встановленій
законом.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину не дійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній
реєстрації .
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. З вказаної статті випливає, що солідарні зобов'язання це зобов'язання, які характеризуються солідарним обов'язком або солідарною вимогою, що виникає у випадках, встановлених договором чи законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути пасивно солідарними у разі якщо кожен із боржників зобов'язаний виконати певну дію або утриматись від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом установлено, що 19 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки у простій письмовій формі.
Відповідно до п. 3.1. даного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язались у строк до 21 лютого 2008 року укласти із ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0697 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п. 3.2. договору, при підписанні договору покупець передав, а продавець отримав 10 000 доларів США.
В порушення п. 3.1. попереднього договору відповідачі взяті на себе зобов'язання не виконали, договір купівлі-продажу земельної ділянки з позивачем не уклали.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2013 року встановлено, що ОСОБА_2 суму авансу, отриману за попереднім договором, ОСОБА_1 не повернув.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь коштів, суд першої інстанції виходив з доведеності цих вимог та того, що кошти в сумі 79 930 грн. отримані відповідачами за нікчемним договором підлягають поверненню останніми в солідарному порядку.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Не ґрунтуються на матеріалах справи та не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_2стосовно того, що відповідачка ОСОБА_3 не є власником земельної ділянки та не має нести солідарну відповідальність,оскільки як убачається, зі змісту нікчемного договору від її імені діяв ОСОБА_2 В установленому законом порядку сама ОСОБА_3 цю обставину не спростувала, рішення суду не оскаржила.
Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що аналогічні обставини повернення коштів за договором від 19 грудня 2007 року були предметом розгляду суду та встановлені в рішенні від 22 травня 2013 року, колегія суддів не приймає їх до уваги, з огляду на те, що питання закриття провадження з зазначених підстав, вже було предметом перегляду в апеляційному порядку і згідно чинної ухвали Апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2014 року встановлено, що предмети позовів в справі за рішенням суду від 22 травня 2013 року і даної цивільної справи є різними (а.с.96).
Таким чином,ці та інші доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2014 року 2014 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді