Справа № 11- сс/796/2149/2014 Головуючий у першій інстанції - суддя ОСОБА_1
Категорія ст. 303 КПК України Доповідач - суддя ОСОБА_2
13 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
представника за дорученням юридичної особи компанії «Аісі Кепітал Лімітед», яка є потерпілою, ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги апелянта на постанову старшого прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_6 від 16 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження №12012110000000051 на підставі ст.284 ч.1 п. 2 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.4, 209 ч.2 КК України, а останньої - ще й ст.364 ч.2 КК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаної постанови прокурора, ухваленої на підставі встановлених фактичних обставин, що свідчать про відсутність в діях вказаних осіб складу цих кримінальних правопорушень.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 не погоджуючись з таким висновком, порушує питання про скасування як ухвали слідчого судді, так і вказаної постанови прокурора, та просить постановити ухвалу апеляційним судом, якою задовольнити його скаргу й в частині направлення вказаного кримінального провадження до слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві, наполягаючи на тому, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , надавши підроблені документи про виграний конкурс на реконструкцію жилих будинків в Подільському районі м. Києва та інші документи, шляхом обману заволоділи 10 млн. доларів США, належних компанії «Аісі Кепітал Лімітед», які витратили на свої потреби.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт, підтримавши доводи апеляційної скарги, наполягав на тому, що прокурором прийнято рішення про закриття кримінального провадження передчасно, без належної оцінки показань свідків та взагалі не перевірені й не ураховані повідомлення прокурору про нові обставини, що пов'язанні з укладанням додаткових угод №1 від 14 червня 2007 року та №2 від 21 вересня 2007 року до договору позики у розмірі 10 млн. доларів США від 14 червня 2007 року, укладеному між колишнім керівником зазначеної компанії ОСОБА_11 та директором «ІФО Свісс ГмбХ» ОСОБА_8 .
На переконання апелянта, ці угоди, за змістом яких компанія «АІСІ Кепітал Лімітед» за певних умов не має претензій до компанії ОСОБА_8 щодо повернення отриманої позики, є фіктивними та свідчать про продовження останнім, а також ОСОБА_9 вчинення ними шахрайських дій.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта про такі ж доводи, що наведені в апеляційній скарзі, а також пояснення прокурора ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Твердження апелянта щодо незаконності й необґрунтованості ухвали слідчого судді внаслідок того, що наведені у судовому рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
За даними журналу судового засідання, розгляд скарги апелянта, поданої у порядку, передбаченому ст.303 КПК України, відбувався з дотриманням загальних положень судового розгляду, передбачених ст.ст.318-380 КПК України, та з урахуванням встановлених законом особливостей розгляду такої категорії справ, а ухвалене рішення є вмотивованим.
Висновок слідчого судді щодо законності прийнятого прокурором рішення про закриття вказаного кримінального провадження з підстав, передбачених ст.284 ч.1 п.2 КПК України, відповідає матеріалам, що містяться у вказаному кримінальному провадженні, яке зареєстровано у Єдиному реєстрі досудового розслідування за заявою колишнього директора компанії «Аісі Кепітал Лімітед» ОСОБА_11 про заволодіння грошима цієї компанії у розмірі 10 млн. доларів США шляхом вчинення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шахрайських дій, з якою він звернувся ще 31 березня 2011 року.
Так, для визначення ознак кримінального правопорушення і застосування кримінального закону відповідно до ст.91 КПК України в редакції 2012 року належить встановити предмет доказування, а тому підлягають обов'язковому визначенню факти і обставини, що вказують на обставини або факти, які мають значення для кримінального провадження, та які впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Як убачається з мотивувальної частини вказаної постанови, прокурором в обґрунтування висновку про те, що в діяннях вказаних осіб відсутній склад кримінальних правопорушень, наведений не тільки аналіз відповідних статей кримінального закону України, за якими цим особам було пред'явлено обвинувачення ще під час дії кримінально-процесуального закону в редакції 1960 року, а в подальшому висунута підозра, зазначені й обставини, які об'єктивно свідчать про це.
Зокрема, посилаючись на докази, у тому числі й ті, які зазначені апелянтом в апеляційній скарзі (показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші), прокурором доведено факт відсутності обов'язкових елементів складу злочину шахрайства та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в діяннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зазначаючи, що обставини, які б свідчили про наявність у них умислу на протиправне заволодіння цими коштами унаслідок укладання договору позики, не встановлені.
Крім того, цілком обґрунтовано прокурор послався на вирок Подільського районного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року, яким ОСОБА_10 був визнаний винним та засуджений за незаконне заволодіння шляхом обману коштами компанії «Аісі Кепітал Лімітед», і дані якого об'єктивно підтверджують той факт, що він також ввів в оману ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме ці обставини вплинули на укладення в подальшому угод. При цьому, як убачається зі змісту вироку, його вмотивування теж ґрунтується на тих доказах, що зазначені в апеляційній скарзі.
Також об'єктивно встановлено, що надання позики вказаною компанією іншій - «ІФО Свісс ГмбХ», якою керував ОСОБА_8 , було забезпечено іпотекою земельної ділянки, вартість якої значно перевищувала розмір позики.
Іпотечний договір про це був укладений між компаніями «Аісі Кепітал Лімітед» та СТОВ «Юнайтед Гроуверс» 16 червня 2007 року, дійсність якого підтверджена постановою Вищого Господарського суду України від 12 червня 2014 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неповноту досудового розслідування у зв'язку з тим, що не досліджені обставини щодо укладання додаткових угод від №1 від 14 червня 2007 року та №2 від 21 вересня 2007 року, за змістом яких компанія «Аісі Кепітал Лімітед» фактично не має жодних претензій до компанії «ІФО Свісс ГмбХ» у зв'язку з виконанням останніми зобов'язань за договором позики від 14 червня 2007 року та за вказаним іпотечним договором, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено даними, що містяться у кримінальному провадженні, відомості про це повідомлялися слідчому особою, яка в установленому законом порядку, не підтвердила свої повноваження на участь у кримінальному провадженні як представника юридичної особи, яка є потерпілим.
Більш того, встановлено, що ці договори, які за твердженням апелянта, підроблені, є предметом дослідження у іншому кримінальному провадженні №12012100130000 щодо факту незаконного заволодіння земельною ділянкою, внесеного до ЄРДР 24 листопада 2012 року, досудове розслідування якого проводиться слідчим відділом Броварського МВ ГУМВС України у Київській області.
Отже, постанова прокурора містить докладний опис проведеного дослідження і відповідає вимогам, визначеним ст.110 КПК України, та ухвалена останнім згідно до вимог ст.284 КПК України.
В апеляційній скарзі не наведені переконливі об'єктивні дані, які б спростовували висновки прокурора, щодо відсутності в діяннях вказаних осіб зазначених складів злочину.
Таким чином, проаналізувавши доводи в апеляційній скарзі та зіставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про законність вказаного процесуального рішення прокурора і не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 404, 407 ч.3, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року про відмову у задоволенні його скарги щодо скасування постанови старшого прокурора прокуратури в м. Києві ОСОБА_6 від 16 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження №12012110000000051 відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3