Справа № 22-ц/796/13634/2014 Головуючий в 1-й інстанції - Белоконна І.В.
Доповідач-Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
20 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
при секретарі - Басюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,-
В липні 2014 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідача та зазначала,що 14 листопада 2013 року уклала з відповідачем в простій письмовій формі договір №101 про передачу прав на використання імені, а саме - торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою здійснення в подальшому мистецько-хореографічної діяльності.
На виконання своїх зобов»язань по договору, передбачених п 5.1 договору та в додатку №2 до договору, сплатила відповідачу 243600 грн.,що підтверджується розписками від 14.11.2013 року, від 23.11.2013 року, від 30.11.2013 року та від 12.12.2013 року.
Посилаючись на те, що на час підписання зазначеного договору відповідач не мав права на використання імені торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки лише 14.01.2013 року подав заявку про це до Українського інституту промислової власності, а також сертифікат про реєстрацію ним доменного імені «АДРЕСА_1» був вже прострочений, тобто відповідач діяв недобросовісно під час укладення договору, внаслідок чого вона помилилася щодо належності йому права на використання імені торгівельної марки і з цих підстав просила визнати вищевказану угоду недійсною.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити позов. Зазначає, що суд при вирішенні спору не врахував обставини, за якою відповідач запевнив її, що має право на використання знаку товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» і саме це стало передумовою укладання договору 14.11.2014 року та вплинуло на її волевиявлення. В іншому випадку вона зазначений договір не уклала.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 14 листопада 2013 року сторони у справі уклали в простій письмовій формі договір №101 про передачу прав на використання Імені, а саме - торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» ( а.с.4-5).
Пунктом 4.4 договору визначено, що ОСОБА_2 має право використовувати Ім»я в рекламній компанії, фото та відеоматеріали, розробляти розклад занять студії, брати на роботу хореографів, викладати необхідну інформацію про танцювальну студію «ІНФОРМАЦІЯ_1» на сайті АДРЕСА_1 ( а.с. 4 ).
Відповідно до п 5.1 договору , за надання права на використання Імені, позивач сплачує відповідачу винагороду визначену додатком № 2 до цього договору, що становить 243600 грн., які ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_3 , що підтверджується розписками від 14.11.2013 року, від 23.11.2013 року, від 30.11.2013 року та від 12.12.2013 року ( а.с. 6, 9-12).
Згідно з додатком № 1 до договору, ОСОБА_2 ознайомлена з заявкою ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» на знак для товарів і послуг від 14.01.2013 року та сертифікатом про реєстрацію доменного імені «АДРЕСА_1» на ім»я власника ОСОБА_3 терміном делегування 14 вересня 2012 р.- 14 вересня 2013 р. ( а.с.7,8).
Сертифікатом про реєстрацію доменного імені «АДРЕСА_1», виданого 19.11.2013 року підтверджено реєстрацію зазначеної інтернет-назви на ім»я власника ОСОБА_3 терміном делегування до 14.09.2014 року ( а.с.37 ).
06.12.2013 року ОСОБА_3 Державним підприємством «Український інститут промислової власності» видано Висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи знака «ІНФОРМАЦІЯ_1», затверджений Державною службою інтелектуальної власності України, який набув статусу рішення про реєстрацію знака ( а.с. 48-49).
25.03.2014 року за власником знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_3 у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, зареєстроване відповідне свідоцтво за № 183445( а.с. 39-43).
Пред»явивши даний позов на підставі ст. 229 ЦК України, ОСОБА_2 зазначала, що мала бажання укласти договір з власником торгівельної марки«ІНФОРМАЦІЯ_1» з метою подальшого використання цього Імені під час надання хореографічних послуг. Пізніше з»ясувалось, що відповідач на час підписання оспорюваного договору не мав права на використання імені торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки ним лише 14.01.2013 року подано відповідну заявку, а сертифікат про реєстрацію доменного імені «АДРЕСА_1» прострочений . Внаслідок її помилки щодо належності відповідачу права на використання імені торгівельної марки, наслідки, що вона переслідувала з підписання оспорюваного договору, для неї не настали.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин відповідає волевиявленню сторін і позивачу достовірно було відомо, що саме 14.01.2013 року відповідачем було подано заявку про видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, врахувавши , що відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», набуття права власності на знак для товарів і послуг рахується з дати подання заявки до відповідного органу . При цьому судом встановлено, що частина коштів винагороди відповідача, була сплачена позивачем після укладення договору, а решта винагороди 23.11.2013 року, 30.11.2013 року та 12.12.2013 року, тобто після отримання ОСОБА_3 сертифіката про реєстрацію доменного імені «АДРЕСА_1» та висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи знака «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Таке рішення суду є законним та обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, що регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
При цьому під істотною помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину суб»єкта, предмета чи інших істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення, якщо за відсутності неправильного сприйняття за обставинами справи можна зробити висновок про те, що правочин не було б вчинено.
Колегія суддів вважає, що підписуючи оспорюваний правочин, зокрема додаток №1 до нього 14.11.2013 року, що є копією заявки ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» на знак для товарів і послуг , датовану 14.01.2013 року , ОСОБА_2 правильно сприймала той факт, що вказаний документ є заявкою, а не свідоцтвом на Знак для товарів і послуг, в зв»язку з чим виключає помилку з її боку, яка вплинула на її волевиявлення.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з специфікою набуття права власності на Знак для товарів і послуг відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» , строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки, а ч. 1 ст. 16 цього Закону передбачено, що права, які випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.
Та обставина, що решту коштів винагороди ОСОБА_3 позивач сплатила лише після отримання останнім сертифіката про реєстрацію доменного імені «АДРЕСА_1» та Висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи знака «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому зазначено, що він набув статусу рішення про реєстрацію знака , свідчить про обізнаність ОСОБА_2 щодо належності відповідачу прав на Знак для товарів і послуг на час підписання оспорюваного правочину.
Крім того, вказуючи про відсутність у відповідача на момент підписання оспорюваного правочину свідоцтва на Знак для товарів і послуг, позивач не зазначає яке істотне значення має дана обставина для здійснення нею пункту 4.4 договору , яким визначено, що ОСОБА_2 має право використовувати Ім»я в рекламній компанії, фото та відеоматеріали, розробляти розклад занять студії, брати на роботу хореографів, викладати необхідну інформацію про танцювальну студію «ІНФОРМАЦІЯ_1» на сайті АДРЕСА_1, враховуючи те, що ОСОБА_3 є власником знака «ІНФОРМАЦІЯ_1» з дати подачі заявки до ДП «Український інститут промислової власності» і відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» саме власнику надано виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак , якщо інше не передбачено цим Законом .
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -