Справа: 11-кп/796/171/2014 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач: ОСОБА_2
13 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року, у кримінальному провадженні № 12012110060000013 щодо:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого в м. Києві, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого директором громадського об'єднання «Спортклуб «Спартак Поділ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_16 ,
потерпілого ОСОБА_17 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
представника потерпілого ОСОБА_18
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2013 року, ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.
Також, вироком суду залишено без розгляду цивільний позов потерпілого та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що 16.05.2012 року, приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими слідством особами, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу та діючи з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс декілька ударів бейсбольною битою по голові та удари руками по обличчю та різним частинам тіла ОСОБА_17 , від чого останній втратив орієнтацію у просторі та впав на підлогу, після чого, подолавши його волю до опору, відкрито заволодів особистими речами ОСОБА_17 , а саме: мобільним телефоном «Айфон - 4», мобільним телефоном «Нокіа - 6700», грошовими коштами у сумі 150 000 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_17 матеріальної шкоди на загальну суму 167 265 гривень.
Після цього, ОСОБА_11 , разом з невстановленими особами, запхнули господарську рукавичку до рота ОСОБА_17 , зв'язали останньому липкою стрічкою рот, обличчя, руки та ноги. В подальшому ОСОБА_11 , разом з невстановленими особами, залишивши зв'язаного потерпілого в квартирі АДРЕСА_4 , з місця злочину втекли, а викраденим майном розпорядилися на свій розсуд.
На даний вирок суду подані апеляційні скарги:
- Прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, який не оспорюючи фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність його вини, правильність кваліфікації його дій, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м'якості. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_11 призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвалюючи вирок, суд неналежним чином оцінив обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який вчинив діяння, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, який також є умисним та корисливим, а також, суд не врахував те, що відсутні пом'якшуючі обставини, обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненому не визнав і не розкаявся, давав неправдиві свідчення чим намагався заплутати органи досудового слідства.
- захисником ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , який посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, обставинам кримінального провадження, просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 .
Захисник зазначає, що у своїх показаннях, наданих суду та органу досудового розслідування потерпілий ОСОБА_17 заявив, що неодноразово зв'язувався по телефону із особою на ім'я ОСОБА_19 , яка вчинила на нього напад, з метою обміну грошових коштів, при цьому, потерпілий ОСОБА_17 назвав слідству, суду та іншим учасникам процесу свій номер телефону, з якого здійснював ці дзвінки, однак, не назвав номер телефону особи на ім'я ОСОБА_19 , яка начебто вчинила на нього напад. Також, потерпілий ОСОБА_17 повідомив суду та органу досудового розслідування, що у нього, в результаті нападу, було відібрано 3 телефони та 150000 грн., які він та його родина збирала на придбання квартири все життя, однак, допитана в судовому засіданні його дружина ОСОБА_20 повідомила, що їй було невідомо про те, що її чоловік збирає гроші на квартиру, а також, що зі слів її чоловіка у нього, в результаті розбійного нападу, відібрали грошові кошти у розмірі 120 000 доларів США (відповідно до технічного запису, у журналі судового засідання зафіксована сума 120 000 грн.
Крім того, відповідно до показів свідків захисту ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в день нападу на потерпілого ОСОБА_17 , а саме 16.05.12 року, обвинувачений ОСОБА_11 знаходився на роботі та фізично не міг вчинити цей напад.
Захисник зазначає, що у зв'язку з викладеними обставинами стороною захисту були заявлені клопотання про повторний допит потерпілого та свідка ОСОБА_20 , про зняття інформації з каналів телефонного зв'язку, які були належним чином обґрунтовані, однак, безпідставно відхилені судом, а обставини не дослідженими.
Крім цього, в ході судового розгляду було проведено пред'явлення для впізнання обвинуваченого ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_17 , який лише на 3-є засідання, заявив, що впізнає обвинуваченого ОСОБА_11 , як особу яка вчинила на нього напад. При цьому, в порушення ч. 2, 3 ст. 355 КПК України потерпілий не вказав на ознаки за якими він може впізнати особу, а також не зазначив за якими саме ознаками він впізнав особу обвинуваченого.
Також, захисник посилається на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки серед таких доказів відсутні будь-які докази, які підтверджують факт наявності під час нападу у потерпілого 150000 грн., та факт збирання і накопичення його сім'єю цих коштів, відсутні докази нанесення потерпілому удару по голові саме битою.
Крім того, захисник зазначає, що досліджені в судовому засіданні результати проведених експертиз жодним чином не підтвердили причетність ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, а свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 не впізнали обвинуваченого ОСОБА_11 .
Також, захисник посилається на те, що судом було грубо порушено принцип рівності і змагальності сторін, оскільки він прийняв до уваги одні докази, а саме, показання потерпілого та свідка ОСОБА_20 , однак відхилив інші показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_21 . Відхиляючи показання свідків, суд послався на їх дружні стосунки з обвинуваченим, однак, при цьому, не звернув уваги на родинні зв'язки між потерпілим ОСОБА_17 та свідком ОСОБА_26 , яка є його дружиною.
Крім того, зазначає, що в ході судового розгляду судом було встановлено, що злочин вчинено групою осіб, а не організованою групою, як необхідно для кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України, а також, залишивши без розгляду цивільний позов потерпілого, це фактично призвело до не встановлення такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення розбійного нападу спрямованого на заволодіння майном у великому чи особливо великому розмірі.
Також, суд, в порушення вимог ст. 99 КПК України, врахував в якості доказу копію паспорту на ім'я ОСОБА_27 не встановивши факту знищення оригіналу або неможливості отримання оригіналу даного документу.
- обвинуваченим ОСОБА_11 , який просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо нього за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
В своїй апеляції, обвинувачений посилається на неповноту судового слідства, однобічність та неповноту розслідування, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, зазначає, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого, які є суперечливими та мають розбіжності, на що суд уваги не звернув.
Також, звертає увагу на те, що показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29 підтверджують його алібі, оскільки чітко вказали на те, що бачили обвинуваченого під час скоєння злочину на робочому місці в присутності дітей та деяких батьків дітей.
Також, посилається на те, що на досудовому слідстві при проведення слідчих дій, не був присутній його захисник, чим порушено його право на захист. Натомість, в протоколах проведення слідчих дій, які знаходяться в матеріалах провадження на а.с. 122, 141, 143, 151-154, 155, 157, 160, 177 є підпис захисника Паєта.
Крім того, зазначає, що посилання суду на те, що до суду обвинувачення надійшло з судово-медичною експертизою не відповідає дійсності, оскільки свідок ОСОБА_30 , в судовому засіданні підтвердила, що робила судово-медичний акт огляду потерпілого від 18.08.2012 року, на підставі направлення працівника міліції Відомського, тобто постанова слідчого про проведення такої експертизи не виносилась.
Також, обвинувачений зазначає, що суд послався на показання свідків ОСОБА_31 та ОСОБА_24 , як на доказ вини обвинуваченого, всупереч вимогам закону, оскільки вказані свідки зазначили, що він на 90% схожий на ОСОБА_27 , якому вони нібито здають в оренду приміщення по АДРЕСА_3 .
Крім того, посилається на те, що судом при винесенні вироку не було враховано такі пом'якшуючі обставини, як постійне місце проживання, те, що обвинувачений одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, матір, яка є інвалідом, працює, на місці роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів, потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі та не підтримали апеляції обвинуваченого і його захисника, обвинуваченого та його захисників, які підтримали апеляції захисника та обвинуваченого, і заперечували проти апеляції прокурора, за клопотаннями учасників апеляційного провадження частково дослідивши обставини справи, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задовленню, виходячи з наступного.
Колегія суддів переглядає оскаржений вирок, в межах апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, та дослідженням обставин, які не досліджувались судом першої інстанції, про які було заявлено у клопотаннях учасників апеляційного провадження.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 в умисному вчиненні розбійного нападу, спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Так, в основу вироку суд поклав:
- показання потерпілого ОСОБА_17 про те, що 16.05.2012 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин він приїхав на вул. Предславинську у м. Києві для обміну 150 тис. грн. на долари, до особи на імя ОСОБА_19 , до якої він звертався з таким проханням і раніше близько 4 - 5 разів.
Зайшовши в приміщення офісу, він почав спілкуватись з ОСОБА_19 та почув позаду шум і коли повернувся то побачив трьох невідомих людей, які почали наносити йому удари в різні частини тіла, а коли повернувся до ОСОБА_19 , то останній наніс йому удар битою по голові, а потім другий раз, після чого він втратив свідомість.
Прийшовши до свідомості, він лежав на підлозі, у нього були зв'язані скотчем руки, ноги і заклеєний рот. В резільтаті розбійного нападу у нього викрали гроші, три мобільні телефони.
В судовому засіданні як першої так і апеляційної інстанції потерпілий вказав, що особа на ім'я ОСОБА_19 це і є обвинувачений ОСОБА_11
- показання свідка ОСОБА_20 про те, що їй зателефонувала невідома жінка та повідомила, що її чоловік в біді. Приїхавши на АДРЕСА_5 , вона побачила, що потерпілий вже сам зміг вийти на вулицю і повідомив їй, що він приїхав для обміну гривень на долари, на нього напали 3 або 4 особи, били його битою та кастетом і забрали гроші та телефони.
- показання свідка ОСОБА_23 про те, що його дружина здала в оренду офіс за адресою АДРЕСА_3 особі на ім'я ОСОБА_19 , який показав при цьому паспорт на ім'я ОСОБА_27 . Цей чоловік розрахувався за 2 місяці і отримав ключ. Повідомив, що обвинувачений ОСОБА_11 схожий на особу з якою був укладений договір оренди, який з ним зустрічався, і на особу, копію паспорту якої, він зробив.
-показання свідка ОСОБА_24 про те, що вона здала в оренду офіс по АДРЕСА_5 особі на ім'я ОСОБА_32 , фотокопію паспорту якого, зробив чоловік, вона звіряла особу ОСОБА_19 з фотографією в паспорті. Зазначила, що ОСОБА_11 схожий на особу, яка винайняла офіс і на особу, фотографія якої була в паспорті на ОСОБА_27 .
Приїхавши після інциденту в офіс, вона побачила поламані столи, вибиті двері, були сліди крові.
Вказала, що напередодні ОСОБА_19 повідомив їй, що не буде більше винаймати офіс.
-показання свідка ОСОБА_33 про те, що він був присутнім в якості понятого при впізнанні потерпілим підозрюваного, при цьому були статисти, і потерпілий без вагань впізнав підозрюваного.
-аналогічні показання свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36
-дані, які містяться в акті судово-медичного дослідження № 4352, згідно якого у потерпілого виявлені ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я), утворились від дій тупих предметів, за давністю можуть відповідати терміну - 16.05.2012 року.
-дані, які містяться у висновку експерта № 1589 від 15.11.2012 року про те, що потерпілому нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
-показання екперта ОСОБА_37 , яка зазначила, що вона проводила судово-медичне дослідження на підставі постанови слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, яким встановлено, що потерпілому нанесені тілесні ушкодження середньої тяжкості і вона підтримує висновки дослідження.
-дані, які містяться в копії паспорту на ім'я ОСОБА_27 , копії ідентифікаційного номеру на ім'я ОСОБА_27
-дані, які містяться в протоколах пред'явлення особи для впізнання від 11.01.2013 року, 23.11.2012 року.
-дані, які містяться в договорі оренди квартири у приватної особи та акті прийому-передачі квартири від 04.04.2012 року.
Суд дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_11 , який стверджував, що він не вчиняв злочину, та визнав їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються вищевикладеними показаннями свідків, потерпілого, сукупністю досліджених доказів по справі.
Крім того, суд критично віднісся до показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_25 про те, що вони бачили ОСОБА_11 16.05.2012 року у першій половині дня на робочому місці в тренажерному залі спортклубу «Спартак Поділ», оскільки ці свідки перебувають у робочих і дружніх відносинах з обвинуваченим та визнав їх такими, які надані з метою допомогти ОСОБА_11 уникнути відповідальності за скоєне.
Разом з тим, показання потерпілого, свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 є послідовними, логічними, не змінювались протягом досудового та судового слідства, підстверджуються матеріалами справи, а тому підстав для сумніву в їх правдивості немає.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості, необґрунтовані, оскільки висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого підтверджуються доказами, здобутими досудовим слідством та перевіреними в судовому засіданні.
Так, обвинувачений та захисник посилаються на те, що потерпілий не зміг назвати номер телефону по якому телефонував до обвинуваченого. Однак, ці доводи спростовуються показаннями потерпілого про те, що номер телефону обвинуваченого був зазначений у нього в пам'яті телефону, який у нього викрали під час розбійного нападу.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений в період вчинення злочину, користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , що підтверджують свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , про те, що вони спілкувались з обвинуваченим по номеру телефону НОМЕР_2 .
За клопотання учасників судового провадження в апеляційному суді, була досліджена інформація з каналів телефонного зв'язку, про яку йдеться в апеляції захисника, і яка не була досліджена в суді першої інстанції.
Згідно даних, отриманих від оператора мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» вбачається, що 16.05.2012 року відбувалось телефонне з'єднання з телефону номер НОМЕР_2 з номером телефону НОМЕР_3 , який належить потерпілому, о 10 годині 36 хвилин, 11 годині 18 хвилин в районі вул. Предславинської, де був вчинений розбійний напад, що підтвердив і потерпілий у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Також, з цих же даних видно, що в період з 04.04.2012 року по 16.05.2012 року ( з часу орендування обвинуваченим квартири по АДРЕСА_3 ), відбувалось телефонне з'єднання з номеру телефону НОМЕР_2 з номером телефону НОМЕР_4 , який належить свідку ОСОБА_23 , і з його показань вбачається, що він спілкувався з обвинуваченим у зазначений період саме з цього телефону.
Крім того, доводи апеляційних скарг щодо неповного впізнання обвинуваченого потерпілим та свідками ОСОБА_23 і ОСОБА_24 спростовуються показаннями цих свідків та потерпілого, а також даними з протоколів впізнання від 11.01.2013 року та 23.11.2012 року, згідно яких свідки впізнали обвинуваченого як особу, яка винаймала у них квартиру по АДРЕСА_5 , а потерпілий впізнав як особу, яка вчинила щодо нього розбій.
Крім того, суд першої інстанції віднісся критично до показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_25 про те, що вони бачили ОСОБА_11 16.05.2012 року у першій половині дня на робочому місці в тренажерному залі спортклубу «Спартак Поділ», оскільки показання цих свідків не узгоджуються між собою, а крім того, як показав обвинувачений, свідок ОСОБА_25 був його тренером, і є його другом, тому суд правильно визнав їх такими, що вони дані з метою допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності.
Доводи апеляційних скарг щодо неправильної кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки ч. 4 передбачає вчинення злочину організованою злочинною групою, необгрунтовані, оскільки суд вірно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, як розбійний напад спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, і вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність доказів, про спричинення тілесних ушкоджень саме битою, то ці доводи також є безпідставними, оскільки показання потерпілого про нанесення йому тілесних ушкоджень битою, не мають розбіжностей з даними висновку експерта № 1589 від 15.11.2012 року про те, що аналіз виявлених тілесних ушкоджень, характеру травматизації кісткових структур дозволяє стверджувати, що вони спричинені ударними діями тупих предметів з обмеженою поверхнею, в тому числі і битою.
Не може бути підставою для визнання неправильними висновку суду також посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно поклав в основу доказів ксерокопію паспорта на ім'я ОСОБА_27 , оскільки в паспорті була вклеєна фотографія обвинуваченого, про що зазначили у своїх показання свідки ОСОБА_38 та ОСОБА_38 , що на фото обвинувачений схожий на особу на ім'я ОСОБА_19 , яка винаймала у них офіс.
Крім того, обвинувачений у судовому засіданні апеляційної інстанції показав, що він не знає як у ксерокопії паспорту на і'мя ОСОБА_27 опинилось його фото.
Твердження обвинуваченого та захисника про порушення норм кримінального процесуального закону на досудовому слідстві, в тому числі і порушення права на захист обвинуваченого, не заслуговують на увагу, оскільки суд в обґрунтування вироку не посилався на дані цих документів, про які йде мова в апеляційних скаргах, як на доказ обвинувачення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений надав показання про те, що потерпілий та свідки ОСОБА_23 і ОСОБА_24 його оговорюють, однак ці показання не знайшли свого підтвердження, обвинувачений показав, що він з ними не знайомий і чому вони його оговорюють він не знає.
Не вбачається з матеріалів справи і даних про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та нібито помсту обвинуваченому органами прокуратури за його позицію при проведенні перевірки (обвинувачений не вказав якої саме), не надані такі дані і обвинуваченим чи його захисником.
Колегія суддів вважає, що вказані докази, які досліджено та оцінено судом першої інстанції у їх сукупності, спростовують доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Наявні докази у справі відповідають вимогам закону, щодо їх допустимості, достовірності та достатності.
Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку суду, та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості обвинуваченого, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Необгрунтовані також і доводи обвинуваченого про те, що суд при призначенні покарання не врахував обставини, що пом'якшують покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, суд вірно врахував відсутність обставин, які пом'якшують покарання, оскільки відповідно до ст. 66 КК України такі обставини відсутні.
Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, також є необгрунтованими, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, виконав вимоги ст. 65 КПК України, в тому числі звернув увагу і на ті обставини, на які посилається прокурор у своїй апеляції, а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК Україгни є особливо тяжким, обставини скоєння злочину та ставлення обвинуваченого до скоєного, врахував дані про його собу, який за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його вік та стан здоров'я.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора про скасування вироку у звязку з м'якістю призначеного покарання не може бути задоволена, оскільки, покарання призначене в межах зазначеної статті, за якою обвинувачується ОСОБА_11 , на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З цих підстав, вирок суду першої інстанції згідно з вимогами ст. 370 КПК України відносно ОСОБА_11 є законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням вимог відносно кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені, зазначеними в ньому доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом згідно вимог ст. 94 цього Кодексу, з правильною кваліфікацією діяння обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_11 , залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_11 , без задоволення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4