Провадження №1-кп/748/187/14
Єдиний унікальний № 748/3367/14-к
05 грудня 2014 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові кримінальне провадження №42014270320000032 від 25 жовтня 2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покошичі, Коропського району, Чернігівської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого у АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.402 КК України,
Відповідно до обвинувального акту від 21.11.2014 року ОСОБА_4 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21 березня 2014 року №56, відповідно до мобілізаційного плану, призначено на посаду навідника - оператора 1 танкового взводу 8 танкової роти 2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (у подальшому НОМЕР_2 ).
Під час виконання своїх службових обов'язків військовослужбовець ОСОБА_4 відповідно до положень Військової присяги та ст.ст.11, 16, 30, 37 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.ст.4, 6 Дисциплінарного статуту ЗС України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази начальника, стримувати інших й самому не допускати негідних вчинків.
У травні 2014 року 254 військовослужбовця були переміщені з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 до АДРЕСА_3 , з метою викання бойових завдань у складі 2 батальйонно-тактичної групи «Північ».
11 жовтня 2014 року, близько 9 год., командир 2 батальйонно-тактичної групи «Північ» майор ОСОБА_5 отримав від командира тактичної групи «Північ» полковника ОСОБА_6 письмовий наказ на здійснення переміщення батальйонно-тактичної групи до визначеного району для виконання завдань в інтересах антитерористичної операції.
У подальшому, об 10 год., полковник ОСОБА_6 на шикуванні перед особовим складом 2 батальйонно-тактичної групи зачитав (оголосив) вищевказаний наказ, після оголошення якого солдат ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.ст.11, 30 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.6 Дисциплінарного статуту ЗС України, завідомо знаючи про те, що на виконання вимог наказу від 10 жовтня 2014 року №37 «Щодо убуття особового складу в зону проведення антитерористичної операції», до нового місця служби, а також будучи повідомленим про відповідальність за відкриту відмову виконати наказ та не вчинення дій щодо його виконання, через особисту недисциплінованість, з метою уникнути участі у антитерористичній операції, знаючи про проведення останньої, відчуваючи свою безкарність, умисно виявив непокору - відкрито, у категоричній формі, публічно перед строєм, у категоричній формі відмовився виконати зазначений вище наказ, покинув стрій, тим самим підірвав бойову готовність підрозділу спричинивши тяжкі наслідки, що виразилися у підриві духу та цілей Закону України «Про оборону України», підриві у військовослужбовців підрозділу віри у верховенство закону, статутів Збройних Сил України, міцності військової дисципліни і устоїв справедливості у ЗС України, грубого порушення встановленого порядку проходження військової служби, неукомплектованості підрозділу особовим складом, та відповідно, зниженні його бойового вишколу, злагодженості і згуртованості підрозділу, підриві бойової підготовки та готовності підрозділу, знижені бойового духу підрозділу, морально-психологічного стану особового складу підрозділу та, як наслідок, нівелювання у військовослужбовців відчуття соціальної справедливості, порушенні прав та законних інтересів військовослужбовців підрозділу, в частині рівності їх прав та рівності перед законом, формування у військовослужбовців відчуття вседозволеності та безкарності, підриві високого звання офіцера ЗС України, як взірця особистої та офіцерської поведінки і діяльності, патріота, що ставить безпеку та добробут українського народу вище власних інтересів і готовий зробити усе можливе для рідної держави, підриві авторитету командира та ЗС України в цілому.
У подальшому ОСОБА_4 відкрито відмовлявся виконувати наказ про вибуття в зону антитерористичної операції перебуваючи у військовій частині НОМЕР_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними діями вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.402 КК України.
21 листопада 2014 року між старшим прокурором прокуратури Чернігівського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.402 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.402 КК України. Крім того обвинувачений зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні; сприяти досудовому розслідуванню і судовому розгляду даного кримінального правопорушення.
Також вказаною угодою сторонами кримінального провадження узгоджене покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.402 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строк 1 рік.
У угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п.1, 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між старшим прокурором військової прокуратури Чернігівського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався і відсутні підстави для його обрання до вступу вироку у законну силу. Цивільний позов у справі не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 21 листопада 2014 року між старшим прокурором військової прокуратури Чернігівського гарнізону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.402 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов'язку періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти в ці органи про зміну місця проживання і роботи.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.473 КПК України.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1