Провадження №2/748/1035/14
Єдиний унікальний № 748/3346/14-ц
05 грудня 2014 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Сидор А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом у якому зазначив, що в період з 05.04.2011 р. по 20.11.2012 р. він працював у відповідача на посаді начальника фрездільниці філії «Смолинський торфозавод». При звільненні відповідач не виплатив всіх належних позивачу сум, зокрема 3301,65 грн заборгованої заробітної плати, яка і на даний час не виплачена. Отже, посилаючись на приписи ст.ст.116, 117, 2371 КЗпП України, Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3301,65 грн, крім того за період з 20.11.2012 року по 20.11.2014 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 600 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Позивач до судового засідання подав заяву з проханням справу розглянути за його відсутності, задовольнити позов та провести заочний розгляд справи. /а.с.15/
Причини не явки у судове засідання представника відповідача суду не повідомлені, про час та місце розгляду ДП «Чернігівторф» повідомлено належним чином. /а.с.13/
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 27 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що представник відповідача по справі у судове засідання не з'явився, а сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника ДП «Чернігівторф», на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з трудовою книжкою позивача він дійсно з 03.04.2007 р. по 20.11.2012 р. працював у відповідача в філії «Смолинський торфозавод», звільнений по виходу на пенсію. /а.с.8/
З довідки ДП «Чернігівторф» №421 від 10.11.14 р. вбачається, що станом на 10 листопада 2014 року заборгованість по зарплаті перед ОСОБА_1 становить 3301,65 грн, а його заробітна плата за останні два місця перед звільненням становила 2123,93 грн. /а.с.3/
Згідно вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. (ст.117 КЗпП України)
Оскільки між сторонами по справі був відсутній спір про розмір необхідної для виплати суми заробітної плати, то сторона відповідача зобов'язана була виплатити позивачу у день звільнення, тобто 20.11.2012 року, усі суми, що належали йому від підприємства.
Отже, ДП «Чернігівторф» порушено трудове право позивача на своєчасне отримання заробітної плати та отримання повного розрахунку при звільненні.
Пленум Верховного Суду України у пункті 6 Постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказав, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як вже зазначалось судом, позивач просить суд стягнути з відповідача, посилаючись на приписи ст.117 КЗпП України та ПКМУ №100 від 08.02.1995 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20 листопада 2012 року по 20 листопада 2014 року.
Розмір середнього заробітку визначається на підставі вимог Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Зазначений порядок (п.8) передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, як розмір заробітної плати позивача за останні два місяці становив 2123,93 грн, то його середній заробіток за один день становить - 58,99 грн (2123,93:36), а так як період затримки розрахунку при звільненні визначений з 20.11.12 р. по 20.11.2014 р., тобто 499 робочі дні, то відповідач на користь позивача повинен виплатити його середню заробітну плату за весь час затримки в розмірі 29436,01 грн (58,99х499).
Згідно роз'яснень, що викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N4 від 31.03.1995 р., судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Судом достовірно встановлений факт порушення законних трудових прав позивача, а тому, враховуючи обставини справи, глибину та період моральних страждань позивача, на його користь слід стягнути з відповідача 600 грн у відшкодування моральної шкоди, яка на думку суду є достатньою компенсацією завданої моральної шкоди ОСОБА_1
У світлі викладеного суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Оскільки при подачі позову до суду позивача звільнено від сплати судового збору, то у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, судовий збір у розмірі 294,36 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись, ст.ст.47, 48, 94, 115-117, 2371 КЗпП України, ПКМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.3, 10, 11, 31, 60, 158, 169, 197, 209, 212, 213-215, 224-227, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернігівторф» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити повністю, стягнути з ДП «Чернігівторф» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3301,65 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20.11.2012 року по 20.11.2014 року, в сумі 29436,01 грн, відрахувавши із вказаної суми, при виконанні рішення суду, усі обов'язкові платежі, та 600 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнути з ДП «Чернігівторф» в дохід держави 294,36 грн судового збору.
Направити ДП «Чернігівторф» рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі трьох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що воно має право на протязі десяти днів з дня отримання його копії, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Криворученко Д.П.