Провадження № 2/742/1710/14
Єдиний унікальний № 742/4905/14
02 грудня 2014 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Циганка М. О.,
при секретарі Чміль С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що згідно договору позики, укладеного 31 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останньому передана у власність грошова сума в розмірі 90 125 грн. За умовами договору позики відповідач зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів до 01 серпня 2006 року. Проте, відповідач, до 01 серпня 2006 року не виконав свого зобов'язання по поверненню позики. Тому позивач і просить суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості за договором позики в розмірі 586 203,48 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 800,00 грн. та 901,25 грн. судових витрат.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився з невідомих для суду причин, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі та подав суду заяву про застосування судом позовної давності у даному спорі.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно договору позики ВСМ №989322 від 31 січня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованому в реєстрі за №817, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 90 125 грн. (а.с.49).
Зазначену вище суму грошових коштів позичальник зобов'язався повернути до 01 серпня 2006 року (а.с.49).
У відповідності до копії заяви від 12 червня 2013 року, ОСОБА_5 звертався до ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти, передані йому у власність згідно договору позики від 31 січня 2006 року (а.с.16).
Згідно розрахунків заборгованості позивача за договором позики ВСМ №989322 від 31 січня 2006 року, заборгованість ОСОБА_2 становить 586 203,48 грн., в тому числі заборгованість за договором позики у сумі 231126 грн.01 коп.; 3% річних від простроченої заборгованості у розмірі 57312 грн. 88 коп.; грошові кошти з урахуванням індексу інфляції від суми заборгованості у розмірі 297 764 грн.59 коп.(а.с.33).
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три року.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що сплив позовної давності до вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики ВСМ №989322 від 31 січня 2006 року, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст. 257, 266, 267, 526, 527, 1046-1049 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М. О.Циганко