справа № 488/71/14-к
провадження № 1-кп/488/64/14
04.11.2014 року Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі:
головуючого судді суддівОСОБА_1 Безпрозванного ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю
прокурора:ОСОБА_5
обвинуваченого:ОСОБА_6
захисника:ОСОБА_7
потерпілих:ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянина України, не одружений, освіта середня, не працює, без реєстрації фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 25.12.2001 року Корабельним районним судом міста Миколаєва за частиною 2 статті 186 КК України до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки. 24.12.2003 року постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва направлений для відбування призначеного вироком Корабельного районного суду міста Миколаєва від 25.12.2001 року покарання, звільнився по закінченню строку покарання;
- 23.09.2009 року Ленінським районним судом міста Миколаєва за частиною 1 статті 187, частиною 2 статті 185, статтею 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, звільнився 12.04.2013 року по закінченню строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 185 КК України, -
15.11.2013 року близько 03:00 години обвинувачений з метою протиправного заволодіння чужим майном через вікно проник до приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_11 , 1933 року народження. Перебуваючи за вказаною адресою, керуючись корисливим умислом, спрямованим на повторне заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, заволодів майном, що належить останній, а саме:
- мобільним телефоном марки «Самсунг» Х 160, вартістю 100,00 гривень;
- грошовими коштами у розмірі 500,00 гривень;
- ланцюжком з білого металу із плетінням у вигляді «Колос», довжиною 43 см, без вартості;
- ланцюжком з білого металу із плетінням у вигляді «Шнурок», довжиною 47 см, без вартості;
- сережкою з жовтого металу, без вартості;
- підвіскою з білого металу, без вартості;
всього на суму 600,00 гривень.
Заволодівши майном, обвинувачений намагався вийти з будинку, однак потерпіла почала чинити опір, у зв'язку з чим обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння належним їй майном, не зважаючи на похилий вік потерпілої, наніс належним останній слюсарним молотком два удари по голові, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді імпрессіоно-осколкових переломів лобної, тім'яної областей, пневмоцефалії, ран м'яких тканин голови, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, субарахноідального крововиливу, забиття головного мозку 1 ступеня, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 445 від 17.12.2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя.
Окрім того, 15.11.2013 року обвинувачений, знаходячись за тимчасовим місцем мешкання - в квартирі АДРЕСА_3 , з корисливим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, повторно, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_9 не слідкує за його діями, шляхом вільного доступу таємно викрав належний останньому мобільний телефон «LG - E615» вартістю 1.249,00 гривень, в якому знаходилися сім-карти операторів мобільного зв'язку «Київстар» та «Билайн», без вартості та зник з викраденим майном з місця події, в подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, ти самим спричинивши потерпілому збитки на вказану суму.
Допитаний в ході судового засідання обвинувачений на початку судового засідання в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України та пояснив, що в ніч з 14 на 15 листопада 2013 року він переліз через паркан домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , деякий час ходив по двору роздивляючись, чи є там щось цінне, а згодом, побачивши, що в домі не горить світло та знаючи, що там мешкає одинока жінка похилого віку, вийняв скло з вікна та проник у будинок. Знайшовши в будинку молоток, взяв з собою на випадок, якщо доведеться відкривати якісь замкнуті приміщення. Зайшовши у кімнату, де спала потерпіла ОСОБА_11 , обвинувачений увімкнув світло та почав шукати цінні речі, в ході чого потерпіла прокинулася та, побачивши, що він знайшов гроші, почала кричати, схопила його руками. Злякавшись, обвинувачений вдарив її молотком, потрапивши в голову, а побачивши кров, злякався та втік з місця події, взявши з собою викрадене майно - мобільний телефон, 2 ланцюжка, сережку та підвіску, а також грошові кошти. Гроші витратив на придбання алкогольних напоїв та продуктів.
В кінці судового розгляду обвинувачений заявив, що раніше дані ним показання за даним епізодом є неправдивими та заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України, повідомивши, що 14.11.2013 року він посварився зі своєю співмешканкою - свідком ОСОБА_12 та близько півночі в ніч між 14.11.2013 року та 15.11.2013 року разом із ОСОБА_13 обвинувачений пішов подивитися, де можна щось вкрасти. Таким чином вони прийшли до домоволодіння АДРЕСА_2 , куди раніше вони приходили з метою підшукання житла, адже обвинувачений вважав, що у будинку постійно ніхто не живе, він порожній. Проникнувши у двір, на прохання ОСОБА_13 вийняв скло з вікна, через яке остання потрапила до будинку, а через 15 хвилин вилізла та повідомила, що знайшла гроші і можна уходити. Весь цей час обвинувачений ходів по двору, дивився, що можна вкрасти, всередину будинку не проникав, не бачив, чи горіло там світло та не чув криків. Частину знайдених в будинку грошей ОСОБА_13 віддала обвинуваченому, а потім подарувала ОСОБА_12 ланцюжки та телефон. В середину будинку обвинувачений не потрапляв.
Таким чином, обвинувачений заявив, що раніше він себе оговорював, що було пов'язано із погрозами співробітників міліції притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_12 , яка була його співмешканкою та ОСОБА_13 , з якою він знаходився в інтимних стосунках.
При цьому обвинувачений заявив, що на стадії судового розгляду йому ніхто не погрожував, проте він бажав допомогти ОСОБА_13 уникнути відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим давав неправдиві показання.
Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 КК України обвинувачений заперечив та пояснив, що у листопаді 2013 року, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_12 та її дітьми, з дозволу потерпілого, проживав у квартирі останнього за адресою: АДРЕСА_1 . У потерпілого дійсно був телефон «LG», який обвинувачений неодноразово бачив. 15.11.2013 року обвинувачений знаходився вдома, вживаючи спиртні напої, які він придбав на гроші, викрадені у ОСОБА_11 , ввечері пішов з дому, але на сходах його наздогнала ОСОБА_12 та попросила повернути ключі, які обвинувачений помилково взяв із собою. Він їх повернув та пішов, а про те, що у потерпілого ОСОБА_9 зник телефон, дізнався лише від працівників міліції, після затримання. Із потерпілим конфліктів ніколи не було, він завжди добре ставився до обвинуваченого, причин обмовляти обвинуваченого немає.
Винність ОСОБА_14 у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), незважаючи на заперечення вини самим обвинуваченим, підтверджується дослідженими судом доказами.
Епізод від 15.11.2013 року, кваліфікований за частиною 4 статті 187 КК України.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що із обвинуваченим вони проживали однією родиною без реєстрації шлюбу з літа 2013 року.
Вночі з 14 на 15 листопада 2013 року обвинувачений дома не ночував, повернувся о 07:40 ранку, свідок це добре запам'ятала, оскільки коли він повернувся, вона подивилися на годинник. Потерпілий повернувся сам, сказав, що був у матері, сказав, що треба йти в магазин, купувати продукти. Свідок подумала, що гроші в того від матері. В цей же день обвинувачений подарував свідкові ланцюжок та телефон, окрім того, він подарував ланцюжок ОСОБА_13 , потім їх вилучив слідчий, виявилося, що це майно здобуте злочинним шляхом, про що свідок не знала.
Як в ході досудового розслідування, так і в суді свідок давала правдиві показання, тиску на неї ніхто не здійснював, так само вона не бачила, щоб хтось здійснював такий тиск на обвинуваченого, тілесних ушкоджень на ньому не бачила.
В той же час допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що в домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 вона ніколи не була, в тому числі не ходила туди разом із обвинуваченим раніше із метою пошуку житла.
15.11.2013 року вранці, коли обвинувачений повернувся додому (за місцем мешкання ОСОБА_9 ), вона бачила, як той та витирав своє взуття ганчіркою. Після цього з'ясувалося, що у обвинуваченого з'явилися гроші, як подумала свідок - від матері, та вони пішли купувати продукти. Обвинувачений декілька разів намагався здати до ломбарду два ланцюжки, проте ї не приймали, тому один з них він подарував свідкові, а інший, разом із мобільним телефоном - ОСОБА_12 .
В судовому засіданні, відповідаючи на запитання учасників процесу, власник квартири, в якій проживав обвинувачений - ОСОБА_9 , який допитувався в якості потерпілого за іншим епізодом пред'явленого обвинувачення, показав, що в ніч з 14 на 15 листопада 2013 року обвинувачений не ночував вдома, вказавши, що його вранці впустила в квартиру свідок ОСОБА_12 , у той час, як ОСОБА_13 була вдома.
З показань потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_11 була її матір'ю, але ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у лікарні від серцевого нападу (т. 1, а.п. 31, 32). 15.11.2013 року ОСОБА_8 від дільничного інспектора міліції стало відомо, що хтось заліз до її матері в будинок. Приїхавши у лікарню, побачила матір, яка повідомила їй, що її побили злодії, що залізли в будинок та викрали вказане вище майно, яке пізніше їй було повернуте, за винятком грошових коштів в сумі 500,00 гривень.
В ході огляду місця події, як вбачається з протоколів огляду (т. 1, а.п. 35-41) та додаткового огляду (т. 1, а.п. 42-77) від 15.11.2013 року були виявлені та вилучені три сліди папілярних узорів, один з яких, як вбачається з висновку експерта № 187 від 17.11.2013 року (т. 1, а.п. 82-89), а саме той, що вилучений зі скла, належить обвинуваченому, 11 слідів папілярних узорів, один з яких, що вилучений з зовнішньої поверхні шибки вікна котельної домоволодіння потерпілої, як вбачається з висновку експерта № 188 від 05.12.2013 року (т. 1, а.п. 90-100), належить обвинуваченому, що підтверджує вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на проникнення до будинку ОСОБА_11 .
Окрім того, були вилучені два молотки - з металевою та дерев'яною ручками, на яких, відповідно до висновку експерта № 1576-601 від 30.12.2013 року відсутні сліди папілярних узорів (т. 1, а.п. 151-158), виріз із наволочки з плямами бурого кольору, 2 змиви речовини бурого кольору з лампи та рукомийника, яка, як вбачається з висновків експерта № 648 від 05.12.2013 року (т. 1, а.п. 114-119) та № 649 від 27.12.2013 року (т. 1, а.п. 121-129) є кров'ю людини, генетичні ознаки якої збігаються із ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 , фрагменти паперу з банківськими реквізитами, на яких, як вбачається з інформації, що міститься у висновку експерта № 211 від 26.12.2013 року (т. 1, а.п. 102-107), не виявлено слідів папілярних узорів, змив речовини бурого кольору.
Вказані фрагменти паперу (т. 1, а.п. 109, 110) та молотки (т. 1, а.п. 160, 161) визнані речовими доказами та передані на зберігання потерпілій. Окрім того, визнані речовими доказами (т. 1, а.п.) та передані на зберігання у камеру схову речових доказів Корабельного РВ (т. 1, а.п.) три змиви крові та виріз наволочки, зразки слини (т. 1, а.п. 132, 133, 134) та крові (т. 1, а.п. 160 ,162) потерпілої та обвинуваченого.
Окрім того, 15.11.2013 року, в ході огляду місця проживання обвинуваченого (т. 1, а.п. 135-141) були виявлені одна пара чоловічих туфель чорного кольору «Alex» 45 розміру з плямами бурого кольору, яка, відповідно до висновку експерта № 646 від 24.12.2013 року (т. 1, а.п. 142-148) є кров'ю людини із генетичними ознаками більше ніж двох осіб у тому числі потерпілої та обвинуваченого, та ганчірка білого кольору із плямами бурого кольору, які згідно зі вказаною експертизою, не є кров'ю.
Окрім того, обвинувачений добровільно видав слідчому належні йому джинси темно-синього кольору з ярликом «Denim jeanse», спортивну куртку чорного кольору з написом «Cool horse Kentucky», футболку з тканини блакитного кольору з написом «Emporio Armani», спортивну кофту чорного кольору з написом «/Р.О.20» (т. 1, а.п. 166), на які ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 20.11.2013 року був накладений арешт (т. 1, а.п. 170) та які були визнані речовими доказами (т. 1, а.п. 171) та передані на зберігання до камери схову речових доказів Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області (т. 1, а.п. 172).
З довідок Жовтневої ЦРЛ (т. 1, а.п. 181, 182, 183) вбачається, що потерпіла з 15.11.2013 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у нейротравматологічному відділені. Спричинені потерпілій тілесні ушкодження, а саме імпрессійно-осколкові переломи лобної, тім'яної областей, пневмоцефалії, ран м'яких тканин голови, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, субарахноідального крововиливу, забиття головного мозку 1 ступеня, відповідно до висновку експерта № 445 від 17.12.2013 року (т. 1, а.п. 184-185) могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (молотка) за механізмом удару (не менше двох ударів) та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя.
Майно, що стало предметом кримінального правопорушення, а саме 2 ланцюжка, телефон «Самсунг» Х160 було видано слідчому свідками ОСОБА_13 (т. 1, а.п. 173) та ОСОБА_12 (т. 1, а.п. 174), оглянуті (т. 1, а.п. 175-177), визнані речовими доказами (т. 1, а.п. 178) та передані на зберігання потерпілій (т. 1, а.п. 179, 180).
Епізод від 15.11.2013 року, кваліфікований за частиною 2 статті 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що в листопаді 2013 року обвинувачений та його родина проживали у нього в квартирі з його дозволу. Ввечері 15.11.2013 року він був вдома, разом із обвинуваченим та свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вони сиділи за столом, вживали спиртні напої та дивилися телевізор, поруч з потерпілим сидів обвинувачений, між ними лежав належний потерпілому телефон «LG-E615». Обвинувачений, у якого на той час не було власного телефону, роздивлявся його, вмикав музику, окрім нього ніхто телефон не брав. Поруч з телефоном лежали ключі, в тому числі від вбиральні. Потерпілий дивився телевізор, тому не слідкував за діями обвинуваченого, але коли хотів піти до вбиральні, побачив, що ключів та телефону на місці нема та пригадав, що обвинувачений щойно пішов, не сказавши нічого. ОСОБА_12 , почувши про відсутність телефону побігла за обвинуваченим та, наздогнавши його на сходах, забрала ключі у нього з кишені, але не змогла забрати телефон, оскільки обвинувачений тримав його у руці. Дізнавшись про це, потерпілий звернувся із заявою до міліції. Обвинуваченого після цього потерпілий бачив лише в міліції та в суді, телефон або гроші йому не повертали.
Окрім того, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що ввечері 15.11.2013 року, вони всі разом - обвинувачений, сама свідок, потерпілий ОСОБА_9 , його дочка, ОСОБА_13 сиділи за місцем свого мешкання - в належній потерпілому квартирі, дивилися телевізор та вживали спиртні напої. Усі сиділи за столом, обвинувачений сидів поруч із потерпілим, телефон потерпілого лежав на дивані, обвинувачений час від часу його брав, щоб щось подивитися чи послухати музику, більше у нього нічого не було в руках. На столі біля потерпілого лежали ключі від його квартири. Обвинувачений сказав, що він кудись піде та вийшов з квартири. Свідок, побачивши, що він взяв ключі, побігла за ним на наздогнала його між поверхами на сходах, забрала в нього ключі та бачила, що він щось тримає в руках - можливо, це був телефон, а може й гаманець, освітлення було погане, не було видно. Свідок подумала, що це може бути телефон та, повернувшись, побачила, що телефону потерпілого немає на місці, повідомила про це ОСОБА_15 , яка сказала, що бачила, як обвинувачений взяв телефон та поклав його у кишеню. Потім всі разом вони шукали телефон, але не знайшли. У обвинуваченого свого телефону не було.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вони всі разом сиділи дома у потерпілого, дивилися телевізор. Обвинувачений сидів поруч із потерпілим, при цьому свідок бачила, як обвинувачений взяв телефон потерпілого поклав його в карман, та підморгнув свідкові, що нібито все гаразд, тому вона не хвилювалася. Після цього свідок відволіклася а потім побачила, що ані обвинуваченого, ані телефону потерпілого немає, і відразу сказала ОСОБА_12 , що бачила, як обвинувачений брав телефон, після чого остання побігла за ним, але повернула лише ключі від квартири. Свідок категорично заперечила наявність між нею та обвинуваченим інших відносин, окрім суто приятельських.
Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.11.2013 року (т. 1, а.п. 199) вбачається, що потерпілий одразу вказав на обвинуваченого, як на особу, що викрала належне йому майно. В той же день було оглянуте місце події, що зафіксовано у протоколі (т. 1, а.п. 200, 201).
Вартість телефону та його належність потерпілому не заперечується обвинуваченим та узгоджується з відомостями, що містяться у фіскальному чекові від 11.11.2013 року (т. 1, а.п. 203).
В обвинувальному акті в якості свідків обвинувачення також зазначені ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , однак в ході судового розгляду прокурор відмовився від проведення їх допиту.
Інших доказів в ході судового розгляду ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту, суду для дослідження надано не було.
З урахуванням того, що показання свідків та потерпілого ОСОБА_9 стосуються обставин, що покладені в основу обвинувачення за обома інкримінованими обвинуваченому епізодам, суд вважає за доцільне, провести аналіз досліджених доказів (у тому числі, показань вказаних осіб) одночасно за обома епізодами.
При цьому, звертає увагу на себе те, що показання потерпілих, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 не містять суттєвих суперечностей, узгоджуються між собою та з дослідженими судом письмовими доказами, і в сукупності повністю спростовують показання обвинуваченого.
Зокрема, з показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 достовірно встановлено, що обвинувачений, на відміну від свідка ОСОБА_13 , не ночував вдома в ніч, коли було вчинене кримінальне правопорушення, повернувся додому один вранці 15.11.2013 року, принісши гроші, походження яких не зміг пояснити в ході судового розгляду і саме він розпоряджався майном, отриманим ним внаслідок вчинення злочину - двома ланцюжками та мобільним телефоном, належним ОСОБА_11 , що повністю спростовує його доводи про те, що вказаним майном заволоділа ОСОБА_13 , яка потім і подарувала частину із вказаного майна ОСОБА_12 .
При цьому один зі свідків - ОСОБА_13 безпосередньо бачила, як обвинувачений таємно від потерпілого ОСОБА_9 заволодів телефоном останнього, поклавши його в карман і одразу після цього залишив квартиру потерпілого.
Таким чином, показання обвинуваченого суперечать показанням свідків та потерпілого. Сам обвинувачений не зміг пояснити причину, з якої його може оговорювати свідок ОСОБА_12 , лише вказавши, що вона повторює неправдиві показання, дані нею в ході досудового розслідування, одночасно вказавши, що ОСОБА_13 оговорює його з метою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення. Враховуючи, що показання обвинуваченого, які вказували, на вчинення злочину ОСОБА_13 , не підтвердилися та спростовані в судовому засіданні, а показання самої ОСОБА_13 , навпаки, узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, суд робить висновок про те, що в судовому засіданні не встановлені обставини, які б свідчили про наявність підстав для потерпілого та свідків оговорювати обвинуваченого.
Більше того, аналізуючи пояснення обвинуваченого про причини зміни ним показань в судовому засіданні (за обвинуваченням по частині 4 статті 187 КК України), суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що сам обвинувачений вказав, що в суді на нього тиск ніким не вчинявся, він добровільно давав показання, якими підтверджував вчинення вказаного кримінального правопорушення. У той же час заява обвинуваченого про те, що він бажав допомогти ОСОБА_13 уникнути покарання за вчинений нею злочин, оскільки остання перебувала з ним у інтимних стосунках, категорично заперечувалася самою ОСОБА_13 .
Загалом, суд критично ставиться до показань обвинуваченого, яки були надані ним в кінці судового розгляду, приходячи до стійкого переконання в тому, що вони не знайшли свого підтвердження та повністю спростовані сукупністю досліджених судом доказів. Обрану обвинуваченим позицію суд оцінює як обраний останнім спосіб захисту від обвинувачення, спрямований на уникнення відповідальності за вчинені дії.
Водночас, суд вважає правдивими первісні показання обвинуваченого, які були ним дані в суді, оскільки, по-перше, при допиті обвинуваченого судом, на нього не чинився тиск іншими особами (про що він сам заявив суду після зміни показань), а по-друге, самі ці показання є такими, що узгоджуються та підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.
Так, 08.01.2014 року в ході пред'явлення речей до впізнання, як вбачається з протоколу (т. 1, а.п. 196-197), обвинувачений впізнав молоток, який був вилучений 15.11.2014 року в будинку ОСОБА_11 в ході огляду місця події, вказавши, що саме ним були спричинені останній тілесні ушкодження.
Окрім того, суд не може не врахувати, що вказані показання обвинуваченого повністю узгоджуються із інформацією, що міститься у протоколі проведення слідчого експерименту із обвинуваченим від 19.11.2013 року (т. 1, а.п. 186-194) та на відеозапису проведення слідчого експерименту, що була досліджена в судовому засідання (т. 1, а.п. 250).
Як вказувала в своїх показаннях ОСОБА_8 , в ході слідчого експерименту обвинувачений вказував на такі деталі, які не могли бути йому відомі з чужих слів, зокрема, одразу знайшов вимикач світла в кімнаті, який важко знайти, на знаючи точно, де він знаходився, а також сам вказав на зміни в обстановці будинку, які були здійсненні після події кримінального правопорушення, про які не було відомо нікому, в тому числі співробітникам міліції. Викладене спростовує показання обвинуваченого про те, що саме співробітники міліції повідомили йому, що казати та показувати в ході слідчого експерименту, а те, що вони не сказали - він вигадував сам.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доказаною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів). Дії обвинуваченого по відношенню до потерпілої ОСОБА_11 , тобто напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та поєднаний з проникненням в житло, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій судом кваліфікуються за частиною 4 статті 187 КК України, а таємне викрадення (крадіжка) обвинуваченим майна, належного потерпілому ОСОБА_9 , вчинене повторно - за частиною 2 статті 185 КК України.
Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення насильницьких та корисливих злочинів (т. 1, а.п. 205-206, 208), після відбуття покарання за останнім вироком звільнився 12.04.2013 року, тобто, лише за сім місяців до скоєння нового кримінального правопорушення (т. 1, а.п. 204), не одружений, не працює, на обліку у лікаря-нарколога (т. 1, а.п. 209, 210) та лікаря-психіатра (т. 1, а.п. 211, 212) не перебуває, але раніше перебував на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем (т. 1, а.п. 210) за місцем проживання характеризується дільничними інспекторами міліції негативно (т. 1, а.п. 219, 220), а сусідами - позитивно (т. 2, а.п. 1), що в цілому дозволяє суду зробити висновок про посередню характеристику особи обвинуваченого. Відповідно до інформації, що міститься в акті № 612 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 20.12.2013 року, обвинувачений хронічним психічним захворюванням не страждає, а виказує ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості, стан компенсації, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, в період вчинення інкримінованих діянь міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1, а.п. 213-217).
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень (злочинів), які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (частина 2 статті 185 КК України) та особливо тяжких злочинів (частина 4 статті 187 КК України), сукупність усіх обставин, що характеризують дані злочини, які є умисними, корисливими, насильницьким (частина 4 статті 187 КК України), особистість обвинуваченого, про що детально вказано вище.
Таким чином, суд доходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі за обидва вчиненні ним злочини (кримінальні правопорушення) у розмірі, що буде достатнім як для покарання обвинуваченого, так і для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами. При цьому, при призначенні покарання за частиною 4 статті 187 КК України суд також застосовує до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді конфіскації усього належного йому майна. При визначенні обвинуваченому остаточного покарання суд керується вимогами частини 1 статті 70 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 18.11.2013 року (т. 1, а.п. 221), обвинувачений був затриманий 16.11.2013 року, а 18.11.2013 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді взяття під варту, який після цього не змінювався (т. 1, а.п. 225, 233, т.2, а.п. 2, 7).
В ході досудового розслідування проведені вказані вище експертизи розмір судових витрат, які підлягають стягненню з обвинуваченого, складає 17.571,18 гривень (т. 1, а.п. 81, 101, 120, 130, 149, 150).
ОСОБА_9 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1.249,00 гривень, проте у зв'язку із відшкодуванням йому завданої шкоди матір'ю обвинуваченого, заявив про відсутність у нього претензій.
ОСОБА_8 заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3.725,61 гривень та моральної шкоди в розмірі 5.000,00 гривень (т. 1, а.п. 13). В якості доказів спричинення матеріальної шкоди представником потерпілого (цивільного позивача) подані документи (чеки), що підтверджують факт понесення відповідних витрат (т.1, а.п. 229-232). Обвинувачений заявлений позов не визнав.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, суд доходить висновку про задоволення вимог позивачів про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.
При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинуваченого дійсно спричинена потерпілій моральна шкода, що полягає в душевних стражданнях, які остання зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою обвинуваченого. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності до частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер кримінального правопорушення (злочину), вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілої, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого, який на даний час не працює, не має сталих джерел доходів, приходячи, таким чином, до висновку про задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Прокурором заявлений позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_11 в сумі 4.871,84 гривні (т. 1, а.п. 15-17). Вказані позовні вимоги не визнані обвинуваченим в повному обсязі.
Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
За таких обставин суд доходить висновку про задоволення заявленого прокурором позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною 4 статті 187, частиною 2 статті 185 КК України, та призначити йому покарання:
- за частиною 4 статті 187 КК України - позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією усього належного йому майна;
- за частиною 2 статті 185 КК України - позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_20 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років із конфіскацією усього належного йому майна.
Строк відбування ОСОБА_21 покарання рахувати з 16.11.2013 року.
Запобіжний захід ОСОБА_20 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.
Позов ОСОБА_8 задовольнити, стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 3.725,61 гривень (три тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 61 копійка) та моральну шкоду у розмірі 5.000,00 (п'ять тисяч) гривень, а всього в сумі 8.725,61 гривень (вісім тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 61 копійку).
Позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області задовольнити, стягнути з ОСОБА_10 на користь держави в особі фінансового управління Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи 37992601, р/р 31418544700172 у ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 24060300) 4.871,84 гривні (чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 84 копійки).
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави судові витрати, пов'язані із проведенням експертиз, в сумі 17.571,18 гривень (сімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одна гривня 18 копійок) (т. 1, а.п. 81, 101, 120, 130, 149, 150).
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «Самсунг» Х 160, ланцюжок з білого металу із плетінням у вигляді «Колос», ланцюжок з білого металу із плетінням у вигляді «Шнурок», сережку з жовтого металу, підвіску з білого металу, два молотки - з металевою та дерев'яною ручками - залишити за належністю потерпілій ОСОБА_8 (т. 1, а.п. 109, 110, 160, 161, 178, 179, 180);
- фрагменти паперу з банківськими реквізитами, зразки слини та крові потерпілої та обвинуваченого - знищити (т. 1, а.п. 160, 162);
- чоловічі туфлі чорного кольору «Alex» 45 розміру, джинси темно-синього кольору з ярликом «Denim jeanse», спортивну куртку чорного кольору з написом «Cool horse Kentucky», футболку з тканини блакитного кольору з написом «Emporio Armani», спортивну кофту чорного кольору з написом «/Р.О.20» - повернути за належністю обвинуваченому (а.п. 171, 172), скасувавши арешт, накладений на викладене майно, накладений ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду міста Миколаєва від 20.11.2013 (т. 1, а.п. 170).
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, що утримується під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий ОСОБА_1
судді
ОСОБА_22
А ОСОБА_23