Справа № 488/3196/14-к
Провадження № 1-кп/488/221/14 р.
іменем України
03.11.2014 року Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаєві, громадянин України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше судимий:
- 20 листопада 2006 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ст.185 ч.3, ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік;
- 18 квітня 2007 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ст.187 ч.1, ст.70 ч.4 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 15 серпня 2007 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ст.185 ч.3, ст.186 ч.2, ст.70 ч.4, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року вирок змінений, призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений 19 вересня 2011 року у зв'язку із відбуттям покарання;
- 31 липня 2014 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ст.185 ч.3, ст.75 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік 6 місяців;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2014 року за № 12014150050001428,
05 травня 2014 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_5 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись раптово виниклим корисливим мотивом, направленим на протиправне заволодіння чужим майном, діючи повторно, ОСОБА_5 шляхом вільного доступу в одній з кімнат будинку таємно викрав належний ОСОБА_4 ноутбук «HP Presario» чорного кольору вартістю 3 000 грн.
З викраденим майном ОСОБА_5 з місця події зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованому правопорушенні свою вину визнав повністю та показав, що у вказаний день та час він перебував за місцем проживання. Він мав їхати в м.Одесу на заробітки, але в нього не було коштів. Тоді він взяв ноутбук двоюрідної сестри і, сховавши його під ковдрою, аби не побачила бабка, яка знаходилася у дворі, виніс з дому. По дорозі він зустрів друга, який і заклав ноутбук у ломбарді на своє ім'я за 500 грн. Орієнтовно через тиждень-два він викупив ноутбук та повернув його сестрі.
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 05 травня 2014 року біля 06 год. 00 хв. вона поїхала на навчання. Повернулась близько 16-17 год. 00 хв. і виявила пропажу ноутбука «HP Presario» чорного кольору. Її бабка пояснила, що до неї у кімнату заходив ОСОБА_6 , з чого потерпіла зробила висновок, що дану річ забрав саме він. Вона стала телефонувати ОСОБА_6 , але його телефон був вимкнутий. Тоді вона вирішила звернутися до міліції. Згодом ОСОБА_6 повернув їй ноутбук, пояснивши, що він був йому потрібний у справах, і вона його пробачила.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України дослідження інших доказів за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.
Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, і кваліфікує його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд бере до уваги, що він вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення середньої тяжкості, раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення аналогічної спрямованості, за місцем проживання дільничним інспектором міліції характеризується з негативного боку.
При цьому суд відмічає, що ОСОБА_5 під час судового розгляду повністю визнав вину у вчиненому та щиро розкаявся, шляхом повернення викраденого майна повністю відшкодував потерпілій спричинену матеріальну шкоду та примирився з нею, має сім'ю і на утриманні малолітню дитину, працює за усними договорами підряду.
Сукупність зазначених обставин дає підстави призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції відповідної норми кримінального закону із застосуванням правил ст.70 ч.4 КК України.
При цьому, зважаючи на сукупність пом'якшуючих покарання обставин та особу обвинуваченого, щире каяття, суд переконаний, що досягти мети його виправлення та запобігти вчиненню ним нового правопорушення можливо без ізоляції від суспільства, а тому на підставі положень ст.ст.75, 76 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
В порядку ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 31 липня 2014 року, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, та покласти на нього обов'язки у відповідності до п.3, п.4 ч.1 ст.76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1