Справа № 459/792/14-ц
18 листопада 2014 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.
при секретарі Савіцькій Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Червоноград про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Позовні вимоги мотивував тим, що протягом тривалого часу працював на підземних роботах в шкідливих умовах на Державному підприємстві «Львіввугілля». У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. Згодом його було скеровано на стаціонарне обстеження та лікування в профпатологічне відділення, де йому було встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт 11 ст.,емфізема легень ДН-11 ст.,дифузний пневегосклероз - захворювання професійні, встановленні вперше, виникли на протязі роботи у шкідливих умовах праці на підприємствах ДП «Львіввугілля» за професією підземний лекрослюсар . 10.11.2005 року його звільнено з роботи відповідно ст. 40 КЗпП України за станом здоров*я .
25.01.2006 року висновком обласної МСЕК, йому вперше встановлено 45 відсотків втрати професійної придатності у зв'язку із професійним захворюванням з датою зарахування від 03.11.2005 року .
06.02.2008 року висновком МСЕК, йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати працездатності (15% попереково-крижова радикулопатія) та встановлено необхідність медикаментозного лікування.
Внаслідок отримання хронічного професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, порушено всі нормальні умови його життя; він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; йому стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; він змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, що порушує установленні життєві зв'язки та позбавляє його надії на майбутнє; в нього з'явились кашель, біль у грудях, задишка; він став інвалідом. Просить стягнути з Відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 40 000 гривень .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Червоноград проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі на позовну заяву про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, Конституційний Суд України зазначає, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V (717-16) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону 1105-XIV (1105-14). Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України (322-08) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частина 2 п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України №1рп/2004 від 27.01.2004року, передбачає, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачає, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
Згідно норм ст..ст.. 21, 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції закону від 01.04.2001 року, моральну шкоду потерпілому виплачує Фонд соціального захворювання від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Пунктом 3 ст.34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції закону від 01.04.2001 року, яка діяла на момент встановлення особі стійкої втрати працездатності та інвалідності, передбачено, що маральна шкода відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.
В судовому засіданні було досліджено докази, які подав позивач, а саме копію трудової книжки, копії медичних документів та записів у медичній книжці, копії висновків МСЕК.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач протягом тривалого часу працював на підземних роботах в шкідливих умовах на Державному підприємстві «Львіввугілля». У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. Згодом його було скеровано на стаціонарне обстеження та лікування в профпатологічне відділення, де йому було встановлено діагноз: хронічний обструктивний бронхіт 11 ст.,емфізема легень ДН-11 ст.,дифузний пневегосклероз - захворювання професійні, встановленні вперше, виникли на протязі роботи у шкідливих умовах праці на підприємствах ДП «Львіввугілля» за професією підземний лекрослюсар . 10.11.2005 року його звільнено з роботи відповідно ст. 40 КЗпП України за станом здоров*я .
25.01.2006 року висновком обласної МСЕК, йому вперше встановлено 45 відсотків втрати професійної придатності у зв'язку із професійним захворюванням з датою зарахування від 03.11.2005 року .
06.02.2008 року висновком МСЕК, йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків втрати працездатності (15% попереково-крижова радикулопатія) та встановлено необхідність медикаментозного лікування.
Суд не приймає до уваги позицію представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Також суд не бере до уваги позицію представника відповідача про необхідність залучення до розгляду справи у якості відповідача ДП «Львівугілля», оскільки в період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, діяли норми законодавства які передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати той факт, що Позивач не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля. Тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, період роботи на підприємстві Відповідача в шкідливих умовах праці, суд визначає відшкодування моральної шкоди в сумі 9000 грн..
В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволеня.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області в користь ОСОБА_1 9 000 ( дев*ять тисяч) грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С. І. Мелешко