Ухвала від 19.11.2014 по справі 202/4259/14-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 рокусправа № 202/4259/14-а(2а/0202/71/2014)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі №№202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014

за позовом до про ОСОБА_1 Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі №202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014 позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) залишено без розгляду. (суддя - Слюсар Л.П.) (а.с.42)

Ухвала мотивована тим, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі №202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014 і направити справу для продовження розгляду. (а.с.47-48)

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не наведено мотивів, з яких він прийшов до висновку про пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив суд ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08.04.2014р. у даній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Згідно частини 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано адміністративний позов у справі №202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014 03 квітня 2014 року, що підтверджується реєстраційним штампом суду першої інстанції. (а.с.2)

ОСОБА_1, звертаючись до суду першої інстанції з адміністративним позовом, зазначила, що про оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень вона дізналася 08 жовтня 2013 року. (а.с.3)

Згідно положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що для застосування наслідків пропущення встановленого строку для звернення з адміністративним позовом у суду першої інстанції існувала необхідність з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку, тобто, встановити, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виходячи з викладеного, висновок суду першої інстанції щодо пропущення позивачем вищезазначеного строку є передчасним та підстави для застосування наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду відсутні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі №202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014 - скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

ухвалиВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року у справі №202/4259/14-а; 2-а/0202/71/2014 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено - 20 листопада 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Попередній документ
41755981
Наступний документ
41755985
Інформація про рішення:
№ рішення: 41755984
№ справи: 202/4259/14-а
Дата рішення: 19.11.2014
Дата публікації: 10.12.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: