11 листопада 2014 рокусправа № 804/3547/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Мельника В.В. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 804/3547/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила поновити її на роботі в Управлінні Держземагенства у Новомосковсьому районі Дніпропетровської область на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу та охорони земель, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 28 лютого 2014 року у розмірі 9923,80 грн. і до моменту винесення рішення судом та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 30 жовтня 2013 року була звільнена з посади головного спеціаліста відділу моніторингу та охорони земель у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору. Проте, звільнення відбулось з порушенням ч.3ст.40 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач в день звільнення перебувала на лікарняному.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ № 75-К від 30 жовтня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_1." і поновив позивача на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу та охорони земель в Головному управлінні Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, зобов'язавши відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наказ відповідача є законним та обґрунтованим та таким, що прийнятий з дотриманням норм трудового законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибув.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2013 року начальником Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області видано наказ № 75-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу та охорони земель Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору на підставі наказу № 74-к від 29.10.2013 року «Про переривання відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_2.» (а.с.12).
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Строк звернення до суду за загальним правилом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ( частини 3 статті 99 Кодексу).
Зважаючи на те, що між сторонами виник спір з приводу звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, застосуванню підлягають приписи зазначеної вище статті.
У справах про звільнення з публічної служби особа має право звернутись до суду у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, як це передбачено частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України. Необхідність субсидіарного застосування законів про працю у цих правовідносинах обумовлена тим, що державний чи інший публічний службовець не повинен мати переваг у строках звернення до суду, порівняно з працівниками, які працюють за трудовим договорам.
З наказом начальника Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області видано № 75-к про звільнення позивач ознайомилась 30 грудня 2013 року, що не заперечується нею (а.с.4)
Таким чином, дізнавшись про своє звільнення 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 мала реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав при звільненні з публічної служби до 30 січня 2014 року включно. Подавши адміністративний позов 07 березня 2014 року ОСОБА_1 пропустила визначений законом строк, у зв'язку з чим просила суд його поновити (а.с.4).
За приписами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій та підтверджені належними доказами.
Суд першої інстанції, задовольнивши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, зазначив про наявність поданих позивачем доказів на підтвердження поважності пропуску строку - довідки різних медичних закладів (а.с.61).
Проте, дослідивши надані позивачем письмові докази, колегія суддів встановила, що на лікарняному ОСОБА_1 перебувала з 29.10.2013 року по 08.11.2013 року (до ознайомлення з наказом про звільнення), що підтверджується листком непрацездатності серії АГМ № 910308 (а.с.13), на амбулаторному лікуванні знаходилась з 24.01.2014 року по 21.02.2014 року (а.с.17).
Доказів наявності обставин, які не дозволити ОСОБА_1 в період з 01.01 по 23.01.2014 року направити до суду адміністративний позов за допомогою засобів поштового зв'язку або подати позов через уповноваженого представника суду не надані.
Суд першої інстанції усною ухвалою у судовому засіданні без належного дослідження та обґрунтування поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду, що підтверджується журналом судового засідання від 19 березня 2014 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки строк звернення до суду не є процесуальним, суд не вирішує питання про його поновлення. Поважність причин пропуску строку обґрунтовується безпосередньо у позовній заяві. Якщо на стадії відкриття провадження питання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду не вирішувалося, воно може бути вирішено судом під час підготовчого провадження або під час судового розгляду справи з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 156 цього Кодексу.
Пунктом 9 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений обов'язок суду залишити позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З урахуванням того, що висновки суду першої інстанції про наявність поважних причин, які перешкоджали ОСОБА_1 звернутись до суду у строк, визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтверджені доказами, що є порушенням процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову суду першої інстанції скасувати та залишити адміністративний позов без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі № 804/3547/14- скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Чабаненко