04 листопада 2014 рокусправа № 804/850/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 804/850/14 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" від 20 вересня 2013 р. № 253, визнати протиправними дій Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в результаті якої був складений акт від 08 жовтня 2013 р. № 545/171/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р.", визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" № 0001841702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 84436,75 грн., № 0001861702 від 17 жовтня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 174956,91 грн. та № 0001871702 від 18 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідача щодо проведення перевірки є протиправними, оскільки податковим органом не направлялися на підприємство відповідні запити про надання пояснень та їх документального підтвердження. Крім того, обставини, що перевірялися, вже були предметом іншої перевірки, а також підстави для проведення перевірки, визначені в Податковому кодексі України, відсутні. Що стосується податкових повідомлень-рішень, то позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами позивача. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентами, порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відтак, наказ від 20.09.2013 р. № 253 та спірні податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 16 серпня 2001 р., включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 05 червня 2013 р. Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 р. по 31 грудня 2012 р. За результатами перевірки складено акт № 11/79/171/НОМЕР_1 від 27 червня 2013 р. Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1: абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині не ведення обліку доходів та витрат за перевіряємий період (книга обліку доходів не надана); ст. 177 Податкового кодексу України до складу витрат за 2012 р. неправомірно віднесені витрати на суму 947 514,31 грн., що призвело до заниження податку з доходів підприємця на суму 139 935,53 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 67 547,00 грн.; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки книги обліку доходів та витрат ф № 10. 18 липня 2013 р. на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0001871702, № 0001841702, № 0001861702. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 були подані заперечення на акт перевірки, а податкові повідомлення рішення оскаржені в порядку адміністративного оскарження. 08 жовтня 2013 р. Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в зв'язку з оскарженням платником податків податкових повідомлень-рішень, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2010 р. по 31 грудня 2012 р. За результатами перевірки складено акт № 545/173/НОМЕР_1 від 08 жовтня 2013 р. Висновками акту встановлені, зокрема, наступні порушення: абз. 5 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині не ведення обліку доходів та витрат за перевіряємий період (книга обліку доходів не надана); ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 130 034,76 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 69 995,00 грн.; п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині відсутності первинних документів (книги обліку доходів та витрат ф № 10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами не підтверджено реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак доводи відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до положень пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбаченцим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту. Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів тільки в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за присутності всіх формальних реквізитів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (Лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011).
Відповідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Виходячи з того, що під час здійснення перевірки не було надано необхідної первинної документації, податковий орган не мав можливості визначити реальність здійснення господарської діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Таурусголд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлі", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лігран", Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.С.Д.".
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення рішення, винесені Державної податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001841702, №0001861702 від 17 жовтня 2013 року та № 0001871702 від 18 липня 2013 року, прийняті у відповідності до положень податкового законодавства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 804/850/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко