11 листопада 2014 рокусправа № П/811/1107/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Мельника В.В. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроком-Г» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі №П/811/1107/14 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Боківський» до Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ІнтерагрокомК», ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Боківський" звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10325807 від 27 січня 2014 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області Кравчиною Сергієм Миколайовичем. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 січня 2010 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Боківський" та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,49 га, строком на 10 років, який в подальшому був зареєстрований у Долинському районному відділі КРФ ДП "ЦДЗК", про що 29 листопада 2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено відповідний запис. Проте позивач вважає, що відповідач протиправно здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, оскільки заявлене право вже зареєстроване за СВК «Боківський».
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроком-Г» звернулось з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що речові права на відповідну земельну ділянку за іншими особами, у тому числі за Сільськогосподарським виробничим кооператив "Боківський", зареєстровано не було, а відтак і підстави для запитування додаткових документів та скасування спірного рішення відсутні.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Боківський" 15 березня 2000 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як юридична особа. 05 січня 2001 року Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КР №004992 громадянину ОСОБА_1, за змістом якого йому передана у власність земельна ділянка площею 6,49 га, розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ділянка НОМЕР_1, кадастровий номер №3521984400:02:00:0668. 03 січня 2010 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Боківський" (орендар) та громадянином ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі №68 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,49 га., строком на 10 років. Договір зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Кіровоградською регіональною філією ДП "Центр ДЗК" 29 листопада 2010 року за №041037000068 . Разом з тим 10 жовтня 2013 року між громадянином ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроком-К" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сількогосподарського призначення, площею 6,49 га., кадастровий номер №3521984400:02:000:0668 строком на 10 років. Факт передачі земельної ділянки між вказаними сторонами посвідчується відповідними актами прийняття-передачі об'єкта оренди та межових знаків на зберігання. 27 січня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кравчиною С.М. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроком-К", розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, площею 6,48 га кадастровий номер кадастровий номер №3521984400:02:000:0668, яка оформлена відповідним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №10325807. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вказана реєстрація проведена на підставі договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2013 року, укладеного між громадянином ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроком-К".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор, не перевіривши факт існування договірних відносин між позивачем та ОСОБА_1, діяв необґрунтовано та в порушення приписів статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», приймаючи рішення про державну реєстрацію права оренди та їх обтяжень за новим орендарем.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
У відповідності до положень абз. 3 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 р. № 1878-VІ визначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.
Відповідно до п. 33 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27, 28, 30 і 31 цього Порядку, подає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про кадастровий номер земельної ділянки).
Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з п. 1, 6 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 41 цього Закону.
Відповідно до п. 81 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до проведення державної реєстрації права, державний реєстратор був зобов'язаний з'ясувати у відповідних органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання можливих, вже зареєстрованих, наявних прав на дану земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи, державний реєстратор Реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області даних обов'язків не виконав, а тому прийняв рішення, за яким зареєстрував право оренди третьої особи на дану земельну ділянку, всупереч тому, що право оренди позивача на дану земельну ділянку не припинялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати помилковим застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроком-Г» - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі №П/811/1107/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: С.В. Чабаненко