Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"24" лютого 2009 р. Справа № 35/449-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Пушай В.І.
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Яуфмана А.В. (дов. № б/н від 18.02.2009р.)
1-го відповідача - Костенка Р.І. (дов. № 70-04/14-294 від 30.12.2008р.)
2-го відповідача - Перетятька А.Ю. (дов. № б/н від 05.12.2008р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", м. Полтава (вх. № 145 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2008 р. по справі № 35/449-08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш", м. Харків
до 1) Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", м. Полтава
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Страж-Інвест", м. Харків
про стягнення 255149,76 грн., -
встановила:
У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» (м. Полтава) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП «Страж-Інвест» (м. Харків), в якій просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р. з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 255149,76 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням ВАТ «Тепловозоремонтний завод» грошових зобов'язань по оплаті обладнання, отриманого за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р. Крім того, позивач мотивуючи свої вимоги посилається на те, що відповідно до умов угоди про поруку від 02.10.2007р., ТОВ «НПП «Страж-Інвест» разом ВАТ «Тепловозоремонтний завод» повинно нести солідарну відповідальність перед ТОВ «Енергомаш» за неналежне виконання першим відповідачем грошових зобов'язань за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2008р. по справі № 35/449-08 (суддя Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь ТОВ «Енергомаш»144999,71 грн. основного боргу, 91383,45 грн. інфляційних втрат, 16446,85 грн. 3% річних, 2528,30 держмита та 116,93 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
1-й відповідач - ВАТ "Тепловозоремонтний завод" з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2008р. по справі № 35/449-08 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач -ТОВ "Енергомаш" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення законним, обґрунтованим та таким, що прийнято без порушень норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Тепловозоремонтний завод» - без задоволення.
2-й відповідач -ТОВ «НПП Страж-Інвест» письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав, його уповноважений представник -Перетятько О.Ю. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.02.2009р. погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2008р. по справі № 35/449-08 та просить залишити його без змін.
Заслухавши уповноважених представників позивача, 1-го та 2-го відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Харківської області, 01 грудня 2005 року між ТОВ «Енергомаш» та ВАТ «Тепловозоремонтний завод»укладено договір поставки за № 70-30/252, відповідно до умов якого ТОВ «Енергомаш» зобов'язався поставити ВАТ «Тепловозоремонтний завод» запасні частини для тепловозів, а останній здійснити попередню оплату в розмірі 50% від вартості отриманої продукції, а решту суми сплатити протягом 10 банківських днів після дати одержання продукції (пункти 1.1., 2.3. Договору).
В ході розгляду справи господарським судом також визначено, що на протязі 2006-2007 років на виконання умов зазначеного Договору та додаткових угод до нього № 1 від 01.12.2005р., № 2 від 17.01.2006р., № 4 від 15.02.2006р., № 5 від 21.02.2006р., № 6 від 23.02.2006р., № 7 від 06.03.2006р., № 8 від 22.03.2006р., № 9 від 30.03.2006р., № 10 від 27.04.2006р., № 11 від 15.05.2006р., № 12 від 23.05.2006р., № 13 від 25.05.2006р., № 14 від 30.05.2006р., № 15 від 13.06.2006р., № 16 від 29.06.2006р., № 17 від 19.08.2006р., № 18 від 26.09.2006р., № 19 від 10.11.2006р., № 20 від 11.12.2006р. позивач - ТОВ «Енергомаш» передав у власність 1-го відповідача - ВАТ «Тепловозоремонтний завод» запасні частини для тепловозів на загальну суму 1514908,27 грн., про що свідчать наявні у справі видаткові накладні (т. 1 а.с. 43-68).
Із матеріалів справи вбачається, що протягом грудня 2005 року по серпень 2007 року ВАТ «Тепловозоремонтний завод» сплатив ТОВ «Енергомаш»грошові кошти в сумі 1297129,23 грн., в зв'язку з чим заборгованість ВАТ «Тепловозоремонтний завод» перед ТОВ «Енергомаш» за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р. станом на 01.07.2008 р. склала 217779,04 грн., що підтверджується наданими до позовної заяви актами звірок взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 69-82).
Приймаючи оскаржене рішення господарським судом також правомірно з'ясовано, що 17 жовтня 2008 року між ТОВ «Енергомаш» та ВАТ «Тепловозоремонтний завод» в порядку статті 601 Цивільного кодексу України проведено залік однорідних зустрічних вимог на суму 72779,33 грн., в результаті чого розмір заборгованості ВАТ «Тепловозоремонтний завод» перед ТОВ «Енергомаш» за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р. склав 144999,71 грн.
При цьому вирішуючи переданий на розгляд господарського суду даний спір по суті, суд визначився, що факт наявності заборгованості ВАТ «Тепловозоремонтний завод» у розмірі 144999,71 грн. підтверджено матеріалами справи та поясненнями відповідачів у справі.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи те, що позивач належним чином довів розмір невиконаних грошових зобов'язань ВАТ «Тепловозоремонтний завод» перед ТОВ «Енергомаш» за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р., який станом на момент розгляду справи по суті 17.12.2008р. складає 144999,71 грн., і вказана сума 1-м відповідачем не оспорена та не погашена, вимоги позивача щодо їх стягнення на користь останнього цілком правомірно визнані господарським судом такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеної норми колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд також дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з 1-го відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 91383,45 грн. та 3% річних в сумі 16446,86 грн., оскільки вони нараховані у відповідності із вимогами чинного законодавства, а 1-й відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з вищенаведеного вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені Договором поставки № 70-30/252 від 01.12.2005 р. і у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до 1-го відповідача.
Проте 1-й відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позову.
При цьому, колегія суддів погоджується із висновками господарського суду про безпідставність позовних вимог ТОВ «Енергомаш» до 2-го відповідача - ТОВ «НПП «Страж-Інвест», оскільки: 1) угодою про поруку від 02.10.2007р. не обумовлено строк її дії, а також строк, на протязі якого 2-й відповідач повинен нести солідарну відповідальність перед ТОВ «Енергомаш» за неналежне виконання ВАТ «Тепловозоремонтний завод» грошових зобов'язань за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р.; 2) на момент укладення угоди про поруку вже сплинув шестимісячний термін, протягом якого ТОВ «Енергомаш» мало право пред'явити до ТОВ «НПП «Страж-Інвест»вимогу щодо солідарної відповідальності за порушення ВАТ «Тепловозоремонтний завод»грошових зобов'язань за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р.; 3) доказів пред'явлення такої вимоги до ТОВ «НПП «Страж-Інвест» позивачем не надано.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
ВАТ «Тепловозоремонтний завод» у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд 17.12.2008р. розглянув справу без його участі, залишивши поза увагою направлену в день слухання справи телеграму, в якій 1-й відповідач просив розгляд справи відкласти, в зв'язку з неможливістю його представника приймати участь при розгляді справи по суті через хворобу, докази чого направив поштою. При цьому заявник апеляційної скарги стверджує, що прийняте у справі рішення порушує його права і призводить до нанесення його підприємству значних фінансових збитків. Вказані доводи 1-й відповідач обґрунтовує тим, що в даному спорі існувала реальна можливість укладення мирової угоди, а тому нез'явлення представника 1-го відповідача в судове засідання 17.12.2008р. через хворобу, на думку скаржника, є важливою обставиною для перенесення судового засідання, проте господарський суд ці обставини не врахував і прийняв рішення по суті.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, однак вказані доводи заявника апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості правових підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що господарським судом Харківської області сторонам було надано достатньо часу для врегулювання спірних питань, оскільки згідно ухвали суду від 09.12.2008р. сторони було зобов'язано повідомити про стан укладення мирової угоди та забезпечити явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 17.12.2008р.
Таким чином, розгляд справи вже відкладався з наведених підстав і обставин, а 1-му відповідачу було надано можливість укласти мирову угоду та забезпечити явку будь-якого представника (робітника підприємства) у судове засідання при розгляді справи по суті та надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції у справі, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін.
Однак, як свідчать матеріали справи, станом на день прийняття господарським судом оскарженого рішення жодних документів в підтвердження досягнення сторонами згоди щодо істотних умов мирової угоди 1-м відповідачем не представлено і у справі не містилось. Докази вирішення даного господарського спору між сторонами мирним шляхом 1-м відповідачем суду не надані, а явку уповноваженого представника ним не забезпечено. Укладення мирової угоди це є правом, а не обов"язком сторін, і господарський суд забезпечує лише умови для її погодження та укладення, зокрема відкладає розгляд справи. Проте, на день прийняття господарським судом оскарженого рішення мирової угоди сторонами досягнуто не було і суду не надано.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
За загальним правилом, господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Наявними у справі матеріалами підтверджується, що позивач від запропонованих 1-м відповідачем умов мирової угоди відмовився, оскільки вони фактично обмежують право ТОВ «Енергомаш» на отримання з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» інфляційних втрат та 3 % річних за всі періоди прострочення грошових зобов'язань за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р. При цьому, в обґрунтування своєї відмови від вирішення спору мирних шляхом позивач вказує, що такі умови не надають йому реальних гарантій для забезпечення належного виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань по погашенню боргу після укладення мирової угоди, через що припинив переговори з ВАТ «Тепловозоремонтний завод" щодо укладення мирової угоди у справі № 35/449-08.
Між тим, відсутність намірів ТОВ «Енергомаш»укладати мирову угоду з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» підтверджена наданими позивачем господарському суду письмовими поясненнями № б/н від 17.12.2008р. (т. 1 а.с. 116).
За таких обставин колегія суддів вважає, що станом на 17.12.2008р. у господарського суду Харківської області не було жодних підстав для відкладення розгляду справи з метою надання сторонам строку для укладення мирової угоди, зокрема в зв'язку з неявкою представника 1-го відповідача.
Твердження скаржника про порушення господарським судом вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом цієї статті господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Ці вимоги норм процесуального права цілком дотримані господарським судом, а спір можливо було вирішити за відсутністю 1-го відповідача, оскільки наявний в матеріалах справи обсяг доказів визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті, підтвердженням чого являються наявні в матеріалах справи документи.
Окрім того, в ході судового розгляду даної справи всі сторони у справі підтвердили, що станом на 09.12.2008р. кожна з них надала господарському суду весь наявний у них обсяг документів, пояснень та інших доказів, необхідних для всебічного розгляду справи по суті, про що свідчить протокол судового засідання від 09.12.2008 р. Вказані обставини знайшли також своє відображення і в оскарженому рішенні.
Слід також зауважити, що апеляційна скарга 1-го відповідача не містить жодних посилань на те, які саме документальні докази він не зміг надати господарському суду, в зв'язку з неявкою його уповноваженого представника в судове засідання при розгляді справи по суті, а його позиція у справі не обґрунтована з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково.
Більш того, на протязі всього розгляду справи в суді першої інстанції 1-й відповідач жодним чином не спростовував наявність у нього суми заборгованості перед позивачем, що заявлена у позові, і розрахунок суми позову не оспорював. Так, зі змісту наданого ВАТ «Тепловозоремонтний завод» відзиву на позовну заяву випливає, що останнім визнається наявність заборгованості станом на 02.12.2008р. перед позивачем за договором № 70-30/252 від 01.12.2005 р. в розмірі 144999,71 грн., та свій обов'язок сплатити суму інфляційних втрат та 3% річних 1-й відповідач не заперечує (тобто погоджується із фактом нарахування йому таких санкцій), і просить лише зменшити їх відшкодування на 50%, з посиланням на важкий матеріальний стан підприємства, невиконання грошових зобов'язань його контрагентами та інші обставини (т. 1 а.с. 84-85).
Колегія суддів вважає, що господарський суд цілком правомірно, з урахуванням всіх обставин справи та норм чинного законодавства визнав вищевказані твердження ВАТ «Тепловозоремонтний завод» такими, що не можуть бути підставами для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання не являється відсутність у боржника необхідних коштів, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника та інше.
Між тим, нормами статті 526 Цивільного кодексу України чітко закріплений обов'язок особи виконувати свої зобов'язання належним чином та у відповідності до умов укладеного договору, яке в силу вимог статті 599 цього ж Кодексу та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. За таких обставин, несвоєчасна оплата вартості отриманого товару є порушенням договірних зобов'язань, прийнятих на себе ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р., що є підставою для застосування відповідних санкцій, зокрема передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому посилання 1-го відповідача на необхідність зменшення судом на 50 % розміру інфляційних втрат (91383,45грн.) правомірно визнані господарським судом такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду на зменшення розміру неустойки (штрафів, пені), а не розміру інфляційних втрат, понесених кредитором внаслідок неналежного виконання боржником грошових зобов'язань.
В підтвердження наявності правових підстав для стягнення з 1-го відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних позивач також надав господарському суду копію ухвали господарського суду Харківської області про роз'яснення судового рішення по справі № 35/247-08, висновки якої визнані господарським судом такими, що містять преюдиційні факти щодо даної судової справи № 35/449-08.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з 1-го відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 91383,45 грн. та 3 % річних в розмірі 16466,85 грн. правомірно визнані господарським судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В своїй апеляційній скарзі 1-й відповідач посилається на те, що його підприємство не було належним чином повідомлено стосовно укладення угоди про поруку від 02.10.2007р. між ТОВ «Енергомаш» та ТОВ «НПП Страж - Інвест», а також щодо неможливості настання жодних правових наслідків для її сторін. З цих підстав скаржник вважає, що дана угода мала бути досліджена судом на предмет її фальсифікації з витребуванням додаткових доказів її укладання, оскільки її наявність відповідно до вимог частини З статті 15 Господарського процесуального кодексу України дає змогу позивачеві визначати територіальну підсудність справи за його вибором.
Проте вказані твердження не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ніякого правового навантаження для даної справи вони не мають і цілком правильних по суті висновків господарського суду по суті спору не змінюють. Вимоги та обставини щодо фальсифікації угоди про поруку господарським судом у даній справі не розглядались та взагалі до предмету даного судового дослідження не відносяться.
24.02.2009р. позивач надав Харківському апеляційному господарському суду письмові пояснення, в яких зазначив, що в період з 19.12.2008р. по 09.01.2009р. ВАТ «Тепловозоремонтний завод» здійснив перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Енергомаш» в сумі 5000,00 грн. по договору № 70-30/252 від 01.12.2005р. та в сумі 45000,00 грн. по договору № 70-30/05 від 17.01.2007р., про що свідчать копії платіжних доручень № 8922 від 19.12.2008р., № 9014 від 24.12.2008р., № 9086 від 26.12.2008р., № 9102 від 29.12.2008р., № 15 від 09.01.2009р., копія заяви ТОВ «Енергомаш»від 23.02.2009р. про проведення заліку однорідних вимог та докази направлення цієї заяви на адресу (опис вкладення від 23.02.2009р. та поштова квитанція №8647 від 23.02.2009р.). При цьому, позивач зазначає, що в зв'язку з відсутністю заборгованості В
ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за договором № 70-30/05 від 17.01.2007р. внаслідок її фактичного погашення ще у липні 2008 року, ТОВ «Енергомаш» здійснило залік однорідних вимог у відповідності до статті 601 Цивільного кодексу України (заява від 23.02.2009р.), в результаті чого розмір заборгованості ВАТ «Тепловозоремонтний завод» за договором № 70-30/252 від 01.12.2005р. зменшився на 45000,00 грн.
Однак вказані документи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не впливають на суть прийнятого у справі рішення, так як перерахування грошових коштів здійснені 1-м відповідачем вже після його прийняття, а належні докази зарахування зустрічних однорідних вимог позивачем не представлені.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з 1-го відповідача - ВАТ «Тепловозоремонтний завод»на користь ТОВ "Енергомаш" 144999,71 грн. основного боргу, 91383,45 грн. інфляційних втрат та 16446,85 грн. 3% річних, та цілком обґрунтовано звільнив від відповідальності 2-го відповідача - ТОВ "НПП "Страж-Інвест", в зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (м. Полтава) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2008 року по справі № 35/449-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи 1-го відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 525, 526, 599, частиною 2 статті 617, статтею 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 202, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (м. Полтава) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2008 року по справі № 35/449-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Пушай В.І.