ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 6/238
м. Київ
02.07.2009 р. № 2а-272/09/2670-6/238
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Емеральд"
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва
про визнання нечинним рішення від 13.08.2008р. №0000742202/0
Представники:
від позивачаСтефановський В.С.
від відповідача Маркова К.Ю., Строгая Н.М.
02.07.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Емеральд»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2008 р. № 0000742202/0 про визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій в розмірі 37 306,10 грн. В ході судового розгляду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 12.05.2009 р. № 12.06, в якій просив визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2008 р. № 0000742202/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 20.10.2008 р. № 22243/10/25-010 в частині додаткового нарахування пені у сфері ЗЕД на суму 8 437,47 грн. за період часу з 29.01.2007 р. по 24.02.2007 р.
Також, представником ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд»02.07.2009 р. була подана заява за № 02/07 про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив в доповнення до заявлених раніше позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2008 р. №0000952202/0 на суму 8 437,47 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач - ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд», зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні контракту від 14.05.2004 р. № 01-DS-04 укладеного між позивачем та фірмою «Copra Limited». Позивач вказує на те, що імпорт товарів в межах 90-денного строку з оформленням імпорту ВМД режиму ІМ-74 не є порушенням встановленого законодавством 90 -денного терміну імпорту товарів, а тому донарахування відповідачем пені в сфері ЗЕД є неправомірним та суперечить чинному законодавству України.
Відповідач -Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва, проти позову заперечує та вказує на те, що позивачем ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд» були порушені вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -Закон України №185/94-ВР) при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 14.05.2004 р. № 01-DS-04. Позивачем при проведенні перевірки та складанні акту були надані до податкового органу ВМД типу ІМ -74 при відсутності належно оформлених у встановленому порядку ВМД типу ІМ-40, в зв'язку з чим до ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд»були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення розрахунків в сфері ЗЕД.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд»з питань дотримання вимог валютного законодавства, за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., про що складено акт від 31.07.2008 р. № 8598/23-07/32183336. В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями), та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми „С" за № 0000742202/0 від 13.08.2008 р.
Санкції були застосовані по імпортному контракту від 14.05.2004 р. № 01-DS-04 з компанією «Copra Limited»(Китай). Відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями) нараховано пеню у сумі 37 306,10 грн. А саме, між ТОВ «Торговельна Компанія «Емеральд», в особі директора А.В. Поцелуєнко (Покупець) та фірмою «Copra Limited»(Китай), в особі директора з продажу Даміана Бармана (Продавець) укладений контракт № 01-DS-04 від 14.05.2004 р. на купівлю-продаж дитячої косметики під торгівельною маркою «Disney».
Попереднім актом позапланової перевірки від 07.08.2006 р. № 2658-365/22-0206/32183336 за період з 02.11.2004 р. по 03.08.2006 р. встановлено, що станом на 03.08.2006 р. на митному ліцензійному складі зберігався товар по імпортному контракту №01-DS-04 від 14.05.2004 р. з фірмою «Copra Limited»(Китай) на суму 33431,30 дол. США. Встановлено прострочену дебіторську заборгованість по вказаному контракту на суму 33431,30 дол. США. (168 828,06 грн.).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»нарахована пеня в сфері ЗЕД в сумі 140 296,12 грн. Вказане рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку (докази наявні в матеріалах справи).
В ході проведення виїзної планової документальної перевірки за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., ТОВ «Торговельна Компанія «Емеральд»надало до перевірки документи, що свідчать про завершення митного оформлення, а саме, залишок товару, який зберігався на митному ліцензійному складі на суму 33 431,30 дол. США (168 828,06грн.) надійшов на митну територію України від фірми «Copra Limited»(Китай), згідно попередньо оформлених вантажно-митних декларацій (типу ІМ 74) № 251136 від 29.03.2005 р. та № 251896 від 20.05.2005 р., що підтверджується вантажними - митними деклараціями типу ІМ 40, якими завершене митне оформлення отриманого товару, а саме:
- ВМД №732016 від 18.10.06 р. на суму 3 371,40 дол. США (17 025,57 грн.);
- ВМД №732021 від 18.10.06 р. на суму 482,98 дол. США (2 439,04 грн.);
- ВМД №732649 від 05.12.06 р. на суму 4 431,52 дол. США (22 379,17 грн.);
- ВМД №732650 від 05.12.06 р. на суму 3 725,06 дол. США (18 811,55 грн.);
- ВМД №177545 від 23.02.07 р. на суму 4 496,94 дол. США (22 709,54 грн.);
- ВМД №178847 від 06.06.07 р. на суму 7 403,41 дол. США (37 387,22 грн.); ;
- ВМД №179936 від 20.08.07 р. на суму 9 549,99 дол. США (48 227,44 грн.).
Відповідач стверджує, що відповідно до вказаних ВМД типу ІМ-40 товар отримано з порушенням ст.2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Тому, позивачу згідно зі ст.4 вказаного Закону донарахована пеня в сумі 37 306,10 грн. за період з 24.02.2007 р. по 20.08.2007 р.
Позивач вказує на те, що за результатами попередньої позапланової перевірки (акт №2658-365/22-0206/32183336 від 07.08.2006 р. за період з 02.11.2004 р. по 03.08.2006 р.) було зафіксовано аналогічне порушення та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001112200/0 від 23.08.2006р. з тих же підстав, а саме імпорт товарів в межах 90-денного строку за ВМД типу ІМ-74 (митний склад). Дане повідомлення рішення оскаржено ТОВ «Торговельна компанія «Емеральд»до Господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого адміністративного суду України, рішеннями яких вищенаведене повідомлення-рішення було визнано нечинним.
Відповідач вказує, що посилання на судові рішення, якими визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.08.2006 р. № 0001112200/0 не стосується донарахувань за актом планової перевірки від 31.07.2008 р. № 8598/23-07/32183336 з огляду на те, що при складанні акту позапланової перевірки № 2658-365/22-0206/32183336 від 07.08.2006 за період з 02.11.2004 р. по 03.08.2006 р. та нарахуванню пені, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було враховане Податкове роз'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі порушення резидентами термінів розрахунків при виконанні імпортних договорів, затверджене Наказом ДПА України від 23.10.2002 р. № 505, згідно з яким практичне застосування статті 2 Закону, датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на СМR, товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов'язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.
На момент складання вищезазначеного акту перевірки підприємством були надані до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ВМД типу ІМ-74 (№ 251136 від 29.03.2005 р. та №251896 від 20.05.2005 р.) при відсутності оформлених у встановленому порядку ВМД типу ІМ-40, в зв'язку з чим відповідачем була нарахована позивачу пеня в сумі 369 857,06 грн. та винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001112200/0 від 23.08.2006 р.
В ході планової перевірки ТОВ «Торговельна компанія «Емеральд»надано ВМД типу ІМ-40, якими завершене митне оформлення отриманого товару, який зберігався на митному ліцензійному складі на суму 33 431,30 дол. США (168 828,06 грн.). По ВМД № 732016 від 18.10.2006 р.; № 732021 від 18.10.2006 р.; № 732649 від 05.12.2006 р.; ВМД № 732650 від 05.12.2006 р. на загальну суму 12 010,96 дол. США пеня не нараховувалась, так як було враховано Податкове роз'яснення, Затверджене Наказом ДПАУ від 23.10.2002 р. № 505.
Вищевказане Податкове роз'яснення згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 12.06.2007 року № 353 втратило чинність. 13 грудня 2006 року постановою Правління Національного банку України № 455 внесені зміни до пункту 3.3. «Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. №136 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за № 338/3631, які набули чинності 29.01.2007 р. та згідно з якими, банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт". ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
При перевірці ДПІ у Солом'янському районі керувалось вищезазначеним чинним законодавчим актом, на підставі якого складено акт перевірки від 31.07.2008 р. № 8598/23-07/32183336 та нарахована пеня за період з 24.02.2007 р. по 20.08.2007 р. в сумі 37 306,10 грн. по ВМД №177545 від 23.02.07р.; №178847 від 06.06.2007 р.; №179936 від 20.08.2007 р. на загальну суму 21 450,34 дол. США.
Позивач не погодився з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його в адміністративному порядку. В результаті розгляду первинної скарги на винесені податкові повідомлення рішення за результатами перевірки, ДПІ у Солом'янському районі своїм Рішенням про результати розгляду первинної скарги №22243/10/25-010 від 20.10.2008р., залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2008р. № 0000742202/0. Також, рішенням про результати розгляду первинної скарги було додатково донараховано Товариству 8 437,47 грн. пені за прострочення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, з тих же підстав які були оскаржені ТОВ «ТК «Емеральд»в первинній скарзі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням за первинною скаргою, ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд»було подано повторну скаргу від 28.10.2008 р. № 51 до ДПА у м. Києві. За результатами розгляду якої, своїм рішенням від 26.12.2008 р. №_6653/10/25-114 ДПА у м.Києві залишила без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.08.2008 р. № 0000742202/0.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо правомірності застосування до позивача вищевказаних норм законодавства в т.ч. правомірності накладення штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на наступне.
Відповідно до висновків викладених у п. 3.2 Акту перевірки відносно господарської операції по Контракту купівлі-продажу №01-DS-04 від 14.05.2004р. з фірмою (Китай), перевіркою було встановлено порушення строків імпорту товарів передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Наведене порушення законодавчо встановлених термінів ввозу на митну територію України імпортованого товару, на думку перевіряючих, становить те, що в межах 90-денного терміну товар було ввезено на митну територію із оформленням ВМД режиму ІМ-74 (митний склад), а не ВМД режиму ІМ-40 (вільний обіг).
Як зазначено у акті перевірки, аналогічне порушення, за тим же контрактом, та з тих же підстав, було зафіксовано у акті попередньої перевірки дотримання ТОВ «ТК «Емеральд»валютного законодавства (акт №2658-365/22-0206/32183336 від 07.08.2006 р.) за наслідками, якої було прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №№0001112200/0 від 23.08.2006р. з тих же підстав, що наведені у акті перевірки, а саме імпорт товарів в межах 90 денного строку за ВМД режиму ІМ-74.
Поставка товару та його митне оформлення ВМД-ІМ 74 відбувалося наступним чином.
За період з 14.05.2004 р. по 28.08.2006 р. по контракту № 01-DS-04 від 14.05.2004 р. з фірмою «Copra Limited»(Китай), позивачем та його контрагентом умови контракту були повністю виконані. Оплачений Покупцем товар у порядку попередньої оплати, Продавцем був поставлений у повному обсязі на умовах поставки FОВ Гонконг - правила Імкотермс-2000. Поставлений товар було ввезено на митну територію України.
Дата подіїСума платежу в дол. США№ ВМДСума постачання в дол. США (ВМД)Сальдо в дол.. СШАПримітка
20.08.0412944,92 20949,92
25.08.041000,0040/14805122 21949,92
04.10.04 21949,920,00
29.03.05 74/25113640094,60 Митно ліцензійний склад (МЛС) СМК № 0151
01.04.05 40/00428015237,9215237,92
26.04.05 40/0056884710,8719948,79
20.05.05 74/25189646935,84 МЛС СМК № 0530
31.05.0540064.50 20115,81
01.08.0546935,84 67051,65
26.08.05 40/0125303198,8263852,83
06.10.05 40/0148674402,1259450,71
23.11.05 40/0177852784,94
23.11.05 40/0177848725,9047939,85
21.12.05 40/3404675378,5442561,31
15.03.06 40/4032443616,99
15.03.06 40/4032272045,4336898,58
25.05.06 40/7301713467,5933430,99
всього108950,36 108980,36-30,00Товар перетнув митну територію
Разом:108950,36 75519,0633431,30Товар на зберіганні на МЛС на 07.08.2006 р.
Товар сплачений на суму 108 980,36 дол. США ввезено на митну територію на вартість що дорівнює сумі 108 950,36 дол. США та оформлено ВМД-ІМ 74 та ІМ 40.
Право власності, у відповідності з умовами контракту № 01-DS-04 від 14.05.2004 р., перейшло від Продавця до Покупця у момент передачі Продавцем товару на борт судна (FОВ Гонконг- правила Імкотермс-2000). Терміни оплати і постачання товару (оформлення ВМД за режимом ІМ-40 або ІМ-74) не перевищили 90 днів.
Частково товар, на суму 33 431,30 дол. США був переданий на зберігання за договором №13/04/АК від 25/10/2004г. з ДПІІ «Авіакур'єр»на зберігання на МЛС.
Вищенаведені обставини та документи було досліджено судом у справі № 46/402-А, за позовом ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд» до відповідача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001112200/0 від 23.08.2006р., яким позивачу були донараховані штрафні санкції за період з 30.10.2005 р. по 03.08.2006 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В матеріалах справи наявні копії судових рішень -постанова Господарського суду м. Києва від 20.11.2006 р. по справі № 46/402-А, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 р. по справі № 46/402-А та ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.03.2009 р.
На момент попередньої перевірки, товар на суму 33 431,30 дол. США, знаходився на МЛС, ввезення товару на митну територію України було оформлено ВМД ІМ-74 №74/251896 від 20.05.2005 р. на суму 46 935,84 дол. США, даний товар був оплачений 01.08.2005 р. як зазначено у акті перевірки остання оплата позивача по контракту. Таким чином, фактичне ввезення товару на митну територію України передувало її оплаті.
Залишок товару на суму 2120,34 дол. США із партії товару оформленого ВМД ІМ-74 № 74/251896 від 20.05.2005 р., оформлявся ВМД ІМ- 40 у наступні строки: 23.02.2007 р. № 177545 на суму 4 496,94 дол. США 06.06.2007 р.; №178847 на суму 7 403,41 дол. США 20.08.2007 р. №179936 сума 9549,99 дол. США.
Саме за залишком цієї оплати, без урахування того, що товар оформлений ВМД ІМ- 74, відповідач нарахував суму штрафних санкцій (пені) за інтервал часу 24.02.2007 р. по 20.08.2007 р. у сумі 37 306,10 грн. За наслідками розгляду первинної скарги позивача відповідач своїм рішенням від 20.10.2008 р. № 22243/10/25-010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, донарахував Товариству пеню у сфері ЗЕД на суму 8437,47 грн. за період часу 29.01.2007 р. по 24.02.2007 р. Вказане рішення про донарахування пені відповідач обґрунтував вимогами викладеними в п. 3.3. Інструкції №136 від 24.03.1999 р., яка набрала чинності відповідно до Постанови Правління НБУ від 13.12.2006 р. № 455 .
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на те, що згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Моментом здійснення імпорту, згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п.2 ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Пунктом 23 статті1 Митного кодексу України встановлено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Відповідно до пунктів 2, 6, 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Статтею 5 Митного кодексу України визначено, що територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.
Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № 01DS-04 від 14.05.2004 р., укладеного позивачем з фірмою «Copra Limited»(Гонконг), на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці „Під митним контролем" на наявних у позивача вантажних митних деклараціях. Зокрема, у позивача наявна вантажна митна декларація №100000005/5/251896 (копія у матеріалах справи).
Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної Митної Служби України від 09.07.1997 р. № 307 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 443/2247), у вищезазначених деклараціях типом декларації (графа 1 декларації) було визначено код „74" (режим митного складу).
У відповідності до статті 212 Митного кодексу України, митний склад - це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України.
З викладеного вбачається та не заперечується відповідачем, що товар за вищевказаними контрактами своєчасно було ввезено та задекларовано позивачем в режимі митного складу.
Посилання відповідача на затверджене наказом ДПА України від 23.10.2002р. №505 Податкове роз'яснення щодо застосування норм ст.4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.
Згідно з пп. 4.4.2 "а" та "б" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень, підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених систему оподаткування, та економічного змісту податку, збору (розглядається; якщо законом з питань оподаткування податком, збором (обов'язковим платежем) обов'язки з роз'яснення окремих його положень покладено на інші державні органи, такі роз'яснення надаються із дотриманням правил, визначених у підпункті "а" цього підпункту.
Згідно пп. 4.4.2 "т" п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур, при цьому, податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
Судом вбачається, що Державній податковій адміністрації України не було надано права та не було покладено обов'язок надання податкових роз'яснень щодо застосування норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки зазначений Закон не є законом з питань оподаткування.
Чинне законодавство України не передбачає можливості застосування заходів юридичної відповідальності, одним з яких є штрафні санкції за порушення норм Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», за умов відсутності правопорушення.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Стаття 2 названого Закону встановлює, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Тобто, порушенням, за яке статтею 4 названого Закону передбачаються штрафні санкції, є здійснення імпортної поставки з відстроченням більше ніж 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати нерезиденту.
Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорювані рішення про сплату пені за порушення строку розрахунку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Що стосується вимоги позивача про скасування рішення про результати розгляду скарги ТОВ «Торгівельна компанія «Емеральд», суд зазначає наступне.
Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ та «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого наказом ДПА України від 03.03.1998 р. № 93 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03. 2001 р. N 82), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього….
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно з п.п. 5.2.4 цієї статті, процедура адміністративного оскарження закінчується:
останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
На підставі рішення про результати розгляду скарги податковим органом приймаються податкові повідомлення -рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень , дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.
За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно -правовий акт -виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії -виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту/актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта /суб'єктів/, якому він адресований.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.
Тобто, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно -правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути визнане нечинним та скасованим, як цього вимагає позивач.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 13.08.2008 р. № 0000742202/0 в розмірі 37 306,10 грн. та від 20.10.2008 р. №0000952202/0 в частині донарахування пені у сфері ЗЕД в розмірі 8 437,47 грн.
3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Емеральд»з Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Добрянська Я.І.