ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
30.06.2009 р. № 2а-32/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця»
ДоСвятошинської районної у м. Києві державної адміністрації
Прозобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: Савченко Л.М. за дов. № 904-ню від 23.03.2009 р.
від відповідача: Матвіяк Л.В. за дов. № 1390/14-24/01 від 04.03.2009 р.
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно -Західна залізниця»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси будівлі, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 75:416:007, та знаходиться на балансі Київської дистанції сигналізації та зв'язку.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, вважає, відмову відповідача безпідставною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірний об'єкт існує та експлуатується з 1960 року, знаходиться у комплексі будівель станції Київ-Волинський; відповідно до п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820, адреса об'єкту нерухомого майна присвоюється розпорядженням районної у м. Києві державної адміністрації, отже, відповідач уповноважений своїм розпорядженням присвоїти поштову адресу спірному об'єкту нерухомого майна.
Відповідач проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідачем надані письмові пояснення до адміністративного позову, в яких зазначив, про правомірність своєї відмови та зауважив, що позивачем не було надано жодних підтверджень того, що зазначений об'єкт, у встановленому законом порядку, прийнятий в експлуатацію, а черговий кадастровий план та технічна документація не є документами, що підтверджують право користування земельною ділянкою, розпорядження начальника «Київдержтранса»про передачу будівлі є лист-звернення з відповідним проханням, а не розпорядчий документ, що підтверджує передачу спірної будівлі на баланс позивача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Позивач звернувся до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації з листом від 31.10.2008 р. про присвоєння поштової адреси одноповерховій цегляній будівлі комори 1960 року забудови, яка знаходиться по ст. Київ-Волинський на земельній ділянці з кадастровим номером 75:416:007.
У відповідь Святошинською райдержадміністрацією було направлено листа від 17.11.2008 р., яким позивача повідомило, що поштова адреса присвоюється об'єктам нерухомого майна після затвердження акту про прийняття в експлуатацію, чим фактично відмовлено в порушеному позивачем питанні.
Позивач з такою позицією відповідача не погодився, вважає її неправомірною, такою, що порушують його права та охоронювані законом інтереси, зокрема, позивач не може отримати свідоцтва на право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а тому звернувся до суду за захистом свої прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, виходячи з наступного.
Згідно п. 24 Правил виготовлення і розміщення вказівних знаків на будинках у м. Києві, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 10.06.1970 N999 „Про заходи по впорядкуванню єдиних вказівних знаків на будинках і спорудах у м. Києві”, номер будинку надається за рішенням виконкому райради після затвердження акта прийомки будинку в експлуатацію.
Спірна будівля, за твердженням позивача, збудована і експлуатується з 1960 року, у встановленому чинним законодавством порядку в експлуатацію не введена.
При зверненні до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації з листом щодо присвоєння поштової адреси одноповерховій цегляній будівлі комори, позивачем жодних документів, підтверджуючих, що зазначений об'єкт у встановленому чинним законодавством порядку прийнятий в експлуатацію, зокрема, акти про введення в експлуатацію вказаного об'єкту чи будь-які інші документи, які б свідчили про прийняття спірних об'єктів в експлуатацію державними приймальними комісіями, суду не надавались.
За таких обставин суд вважає, що Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація не мала правових підстав для прийняття розпорядження про присвоєння поштових адрес вищезазначеному об'єкту, а тому жодних порушень вимог діючого законодавства України відповідачем допущено не було.
Посилання позивача на п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 №1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за № 62/364, яким визначено, що у випадку наявності в поданих документах розбіжностей в частині поштової адреси, або у випадку оформлення права власності на новозбудований об'єкт, в свідоцтвах про право власності зазначається поштова адреса об'єкта, присвоєна відповідним розпорядженням районної у м. Києві державної адміністрації, судом до уваги не приймається як безпідставні, оскільки вказана норма Положення розповсюджується лише на новозбудовані об'єкти, а спірні об'єкти не є новозбудованими.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 03.07.2009 р.