Копія
Постанова
Іменем України
24.06.2009 С права № 2-а-3332/08/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. , Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_2 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 06.11.08 у справі № 2-а-3332/08
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 17,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)
про зобов'язання нарахування недоплаченної щомісячної державної соціальної допомоги
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 06.11.2008.у справі №2-а-3332/08 (2-а-3332/08/0170) позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим про зобов'язання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, задоволений частково.
Зобов'язано Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити нарахування ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006. по 31.03.2006. -у розмірі 105 грн. щомісячно, за період з 01.04.2006. по 30.09.2006. -у розмірі 107,70 грн. щомісячно, за період з 01.10.2006. по 31.12.2006. -у розмірі 109,08 грн. щомісячно, за 2007 рік як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007. по 30.09.2007. -у розмірі 123,02 грн. щомісячно, за період з 01.10.2007. по 31.12.2007. -у розмірі 124,53 грн. щомісячно.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Не погодившись з постановою суду, Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить припинити виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.2008., скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.11.2008. та прийняти нову постанову, якої в позові ОСОБА_2 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовний розмір мінімальної пенсії за віком при визначенні розмірі щомісячної соціальної допомоги дітям війни, оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим законом. Апелянт вказує, що законодавчо не встановлено, яким органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії.
У судове засідання 24.06.2009. позивач і представник апелянта не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із позовної заяви, позивач ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до відповідача -Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», просить поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006. по 31.12.2007., зобов'язати відповідача нарахувати на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за період з 01.01.2006. по 31 грудня 2007 р. у розмірі 2733,30 грн.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни -особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МАС України в Криму 06 листопада 1998 р.( а. с. 5), тобто станом на час закінчення Другої світової війни її було менше 18 років, тому вона віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України таабо будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України» від 29.06.2005.).
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затверджених Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002. №812, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, справа розглянута судом у відсутності представників сторін, у апеляційної скарзі апелянт просить відмовити у позові, крім іншого, також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач звернувся в суд з позовом 23 вересня 2008 р., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по серпень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Судова колегія вважає за необхідне відмотиви позивачу у позові стосовно невиплат щомісячної державної допомоги за 2006 рік і за період з січня по серпень 2007 р., у зв'язку з пропуском річного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Розмір щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період вересня по грудень 2007 р. дорівнює 496,62 грн. із наступного рахунку: вересень 2007 р. -410,06 х 30 =123,02 грн.; за жовтень - грудень 2007 р. - 415,11 грн. х 30 % х 3 = 373,60 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексі, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може війти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу не забезпечує повного захисту прав позивача, у зв'язку з чим вважає необхідним прийняти рішення також про зобов'язання відповідача виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за період вересня - грудня 2007 року в сумі 496,62 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 195,196, п.3 ч.1 ст.198,п.4 ч.1 ст.202 п.3 ч.1 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2008 р. у справі № 2-а-3332/08 (№ 22-а-3332/08/0170) задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 листопада 2008 р. у справі № 2-а-3332/08 (№ 2-а-3332/08/0170) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), щомісячну державну соціальну допомогу за вересень -грудень 2007 р. в сумі 496,62 грн.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 0,62 грн. державного мита.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова