Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
10 лютого 2009 р. справа № 6/220а/6а
за позовом: заступника прокурора Чернігівської області,
вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів в інтересах держави в особі
позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель у
Чернігівській області, проспект Миру, 61, м. Чернігів,
до відповідачів:
1-го: комунального підприємства „Чернігівбудінвест”,
м. Чернігів, вул. Воїнів Інтернаціоналістів, 41,
2-го: Чернігівської міської ради, вул. Магістрацька, 7, м. Чернігів,
про визнання недійсним рішення та акту на право постійного
користування земельною ділянкою,
суддя Блохіна Ж.В.
Представники сторін:
прокурор: Котова Е.В. -старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області,
посвідчення №82 від 07.12.2006р.
від позивача: Даниленко М.М. -перший заступник начальника управління, довіреність №1739/01-23 від 31.12.2008р.
від відповідача 1-го: Шевченко О.А -юрист, довіреність №1 від 09.01.2009р..,
від відповідача 2-го: Прокопович Т.Г. -головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність №3-16/139 від 05.02.2008р.
Рішення по справі прийнято 10.02.2009р. після оголошеної 29.01.2009р. перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області подано позов до першого відповідача: комунального підприємства „Чернігівбудінвест” та другого відповідача: Чернігівської міської ради про:
1) визнання пунктів 214, 215 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р. такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства;
2) визнання недійсними:
- пункту 214 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р., яким затверджено проект відведення земельної ділянки КП „Чернігівбудінвест” в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба - Мендєлєєва для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення;
- пункту 215 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р., яким надано земельну ділянку площею 1,0824 га КП „Чернігівбудінвест” в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого - Д. Лізогуба -Мендєлєєва в постійне користування для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення;
- Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою на підставі п. 215 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р.
Заступник прокурора Чернігівської області та позивач обґрунтовують позовні вимоги наступним..
В липні 2008 року прокуратурою Чернігівської області із залученням фахівців Облдержземінспекції проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при наданні земельної ділянки органом місцевого самоврядування КП „Чернігівбудінвест”. При цьому були виявлені порушення вимог чинного законодавства.
Так, в ході перевірки встановлено, що рішенням 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р. п.п. 214, 215 затверджено проект відведення земельної ділянки КП „Чернігівбудінвест” та надано земельну ділянку площею 1,0824 га в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва в постійне користування для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення. На підставі вказаного рішення 03.03.2005р. КП „Чернігівбудінвест” видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому Чернігівською міськрадою допущено порушення вимог ст. ст. 123, 151 Земельного кодексу України, Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації”, Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів” №427 від 31.03.2004р., а саме: акт вибору земельної ділянки не підписаний головою комісії та представником міського органу земельних ресурсів, який взагалі не був включений до складу комісії; рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки КП „Чернігівбудінвест” та надання земельної ділянки площею 1,0824 га в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва в м. Чернігові в постійне користування для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення прийнято без висновку державної землевпорядної експертизи по проекту землеустрою.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий на підставі рішення, яке прийнято в порушення чинного законодавства, має бути визнаний також недійним.
Присутні в судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Чернігівської області та представник позивача підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити.
Представник першого відповідача в судовому засіданні заперечив стосовно позовних вимог, посилаючись на те, що: обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави шляхом визнання пунктів 214, 215 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р. такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, не передбачений ст. 12 ГПК України; Облдержземінспекція не є органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у розумінні ст. 2 ГПК України; з тексту позовної заяви неможливо встановити, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави в особі Облдержземінспекції; позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Представник другого відповідача -Чернігівської міської ради позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити, посилаючись на те, що: спірні пункти рішення були прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень; прокурор подав дану позовну заяву в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області, проте не зазначив, в чому полягають порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття Чернігівською міськрадою оспорюваних пунктів рішення, які потребують захисту визначеним шляхом; позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав або інтересів, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.
Вислухавши прокурора, представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд
Пунктом 214 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р. затверджено проект відведення земельної ділянки комунальному підприємству „Чернігівбудінвест” в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва.
Пунктом 215 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004р. комунальному підприємству „Чернігівбудінвест” надано земельну ділянку згідно з проектом в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва в постійне користування площею 1,0824 для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення.
03.03.2005р. КП „Чернігівбудінвест” видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0824 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована в кварталі вулиць Шевченка -О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва в м. Чернігові. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво житлових будинків з об'єктами соціального призначення. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №2226.
Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України „Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.”
Таким чином Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, як юридична особа, має право звертатись до господарського суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів або у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області не надало суду будь-яких доказів, що підтверджують порушення його прав і інтересів: прийнятими Чернігівською міською радою пунктами 214,2150 рішення від 28.09.2004р. про затвердження проекту відведення та надання земельної ділянки КП „Чернігівбудінвест” в кварталі вулиць Шевченка - О. Молодчого -Д. Лізогуба -Мендєлєєва в постійне користування площею 1,0824 для будівництва групи житлових будинків з об'єктами соціального призначення.
Прийняття Чернігівською міською радою спірних пунктів рішення не позбавляє позивача можливості здійснювати його функції як контролюючого органу, а відтак, не порушує і не може порушувати його права та інтереси.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224 затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (далі -Положення), згідно пункту 1 якого Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і затверджує положення про них.
Повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.
Відповідно до свого Положення головне управління земельних ресурсів у Чернігівській області є територіальним органом Держземагентства, йому підзвітне і підконтрольне.
Згідно статті 5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 року N 963-IV ( далі -Закон №963) державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а у ст. 9 цього ж Закону визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Відповідно до свого Положення Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області є територіальним органом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель (Держінспекція України), яка діє у складі Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзем України).
Відтак, позивач, як державний орган, має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
У пункті 4 Положення передбачено, що Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:
здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів ( п.п.7);
здійснює координацію діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань землеустрою ( п.п.27);
порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності ( п.п.41);
розглядає відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення (п.п.42) та інше.
Таким чином, вищевказане законодавство чітко визначає повноваження державного органу при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель та шляхи реалізації цього контролю, до яких не відноситься право на звернення до суду з вимогами про визнання рішень органів місцевого самоврядування такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства; про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та Державних актів, виданих цим органом..
Отже, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, виступаючи в якості позивача, діє не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених Конституцією та вищевказаним законодавством.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно заяв сторін про застосування судом строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений у частині 2 цієї статті, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України у три роки.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд враховує, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, позовна давність не застосовується.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заступник прокурора Чернігівської області звернувся з даним позовом за захистом інтересів держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області, тобто особи, яка не має суб'єктивного права на звернення з таким позовом; права та інтереси якої спірним рішенням та державним актом, виданим цим органом, не порушені, тобто позов є необґрунтованим, а тому позовна давність в даному випадку не застосовується.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Суддя Ж.В. Блохіна
10.02.09