Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62
проспект Миру, 20
Іменем України
”10” лютого 2009 року справа № 11/215/45
Позивач: Закрите акціонерне товариство „Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів”
16000, м. Новгород-Сіверський, вул.. Козацька, 56
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів”
14000, м. Чернігів, Київське шосе, 3
Про стягнення 646 823,56 грн.
Суддя Бобров Ю.М.
Від Позивача: Попов І.Б. , довіреність б/н від 29.12.2008р.
Від Відповідача: не з'явився.
Позивачем -Закритим акціонерним товариством „Новгород-Сіверский завод будівельних матеріалів” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів” про стягнення 646 823,56 грн., в тому числі 375 663,65 грн. основного боргу, 22 000,30 грн. пені за прострочення зобов'язання по передоплаті, 52 689,01 грн. пені за порушення строків остаточних розрахунків за фактично відвантажений товар, 177 992,51 грн. штрафу за прострочення більш як на 20 календарних днів порядку оплати товару, 13 209,19 грн. компенсації індексації суми заборгованості, 5 268,89 грн. 3 % річних.
Розгляд справи відкладався на підставі ст..77 Господарського процесуального кодексу України.
До прийняття рішення по справі представником позивача подано письмова заява про забезпечення виконання рішення шляхом накладення арешту на належні відповідачеві кошти в національній та іноземних валютах, які знаходяться в банківських установах на належних йому рахунках. Обґрунтовуючи дану заяву представник позивача посилається те, що відповідач тривалий час не погашає заборгованість, ухиляється від сплати грошових коштів, здатний перешкоджати виконанню рішення по справі шляхом втрати грошових коштів, які належать йому і знаходяться на його банківських рахунках, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву, суд відмовив у її задоволенні.
Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з хворобою представника, що займається даною справою і перебуванням його на лікарняному до 13.02.2009р. включно.
Представник позивача заперечив стосовно клопотання відповідача.
Суд клопотання відповідача відхилив та вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.627, ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, 14.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів” (Покупець) було укладено Договір постачання товару № 15/11/08/М (Договір).
Договір сторонами не розривався, недійсним не визнавався.
Відповідно до пп..1.1, пп..1.2 Договору та додаткової угоди до цього договору від 01.07.2008р. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити крейду виробництва ЗАТ „Новгород-Сіверський ЗБМ” марки МК, ТУ. УВ 2.7.-21-088-96 (Товар) в кількості 8 000 тон, по ціні 46,45 грн. за одну тону, в т.ч. ПДВ. Загальна сума Договору орієнтовно складає 371 600,00 грн., у т.ч. ПДВ -61 933,33 грн.
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивач протягом квітня-вересня 2008р. поставив відповідачу Товар за наступними накладними:
- № 63 від 07.04.2008р. на суму 16964,64 грн.;
- № 74 від 10.04.2008р. на суму 18403,81 грн.;
- № 77 від 11.04.2008р. на суму 10513,61 грн.;
- № 85 від 15.04.2008р. на суму 18146,98 грн.;
- № 93 від 17.04.2008р. на суму 15998,22 грн.;
- № 146 від 16.05.2008р. на суму 23760,37 грн.;
- № 154 від 22.05.2008р. на суму 13563,64 грн.;
- № 170 від 28.05.2008р. на суму 14373,26 грн.;
- № 188 від 06.06.2008р. на суму 11935,84 грн.;
- № 199 від 11.06.2008р. на суму 12927,68 грн.;
- № 229 від 16.05.2008р. на суму 23176,93 грн.;
- № 239 від 27.06.2008р. на суму 7049,75 грн.;
- № 246 від 30.06.2008р. на суму 21874,51 грн.;
- № 345 від 07.07.2008р. на суму 8772,24 грн.;
- № 346 від 30.07.2008р. на суму 81958,69 грн.;
- № 386 від 13.08.2008р. на суму 24568,80 грн.;
- № 445 від 29.08.2008р. на суму 24708,61 грн.;
- № 545 від 25.09.2008р. на суму 25003,10 грн.;
- № 561 від 30.09.2008р. на суму 1962,97 грн.
на загальну суму 375663,65 грн.
Таким чином, Закритим акціонерним товариством „Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів” умови Договору виконані повністю.
Згідно пп..3.1 п.3 Договору Покупець зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 40% від вартості місячної партії Товару, згідно заявки Покупця п.2.3, до 20-числа місяця постачання, згідно рахунку виставленого Постачальником; кінцевий розрахунок за поставлений Товар у розмірі 60% вартості місячної партії Товару, здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з моменту поставки Товару (дата товарної накладної).
Проте, в порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання по передоплаті Товару до 20-го числа поточного місяця в розмірі 40% від місячної норми відвантаження Товару, а також не розрахувався за вже фактично відвантажений Товар.
Сума основного боргу відповідача становить 375 663,65 грн., що підтверджується актами звірок взаємних розрахунків, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до частин 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до пп..7.3 п.7 Договору у разі порушення терміну оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого Товару за кожний день затримки виконання.
Відповідно до пп..7.5 п.7 Договору та додаткової угоди до цього договору від 29.08.2008р. якщо Покупець прострочив більш ніж на 20 календарних днів термін оплати Товару, визначений п.3.1 договору, то він сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що сума основного боргу за Договором в розмірі 375 663,65 грн. не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 22 000,30 грн. пені за прострочення зобов'язання по передоплаті, 52 689,01 грн. пені за порушення строків остаточних розрахунків за фактично відвантажений товар, 177 992,51 грн. штрафу за прострочення більш як на 20 календарних днів порядку оплати товару, 13 209,19 грн. компенсації індексації суми заборгованості, 5 268,89 грн. 3 % річних.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару по накладним та договору, покладеним в обґрунтування позову, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того слід зазначити, що відмовляючи представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову (виконання рішення), суд виходив з наступного.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Представником позивача не надано суду доказів (ст.33 Господарського процесуального кодексу України), які б доводили, що невжиття заходів забезпечення позову, які просить вжити представник позивача, реально можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Щодо клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, яке суд відхилив, то суд звертає увагу відповідача на те, що, відповідно до вимог ст..69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (позовна заява одержана судом 11.12.2008р.). У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.
За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Клопотання про перенесення розгляду справи відповідач мотивує хворобою представника, що займається даною справою. Тим часом, ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України можливість продовження строку вирішення спору передбачена лише у виняткових випадках. Суд вважає, що наявність такого випадку відсутня.
Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.
Отже, суд вважає, що відповідач мав можливість направити у судове засідання іншого представника, але наданим законом процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався.
Крім того, протягом двох місяців знаходження справи у розгляді, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, тобто не повідомив суд про своє ставлення до заявлених до нього позивачем вимог.
Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд доходить висновку, що, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати мають бути покладені на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів” (м. Новгород-Сіверський, вул. Козацька, 56, р/р 2600790089 в Новгород-Сіверському відділенні Ощадбанку України № 3048, МФО 343143, код ЄДРПОУ 00292089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівський завод будівельних матеріалів” (14000, м. Чернігів, Київське шосе, 3, р/р 2600701300030 в ЧФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 353661, код ЄДРПОУ 32284441) 646 823,56 грн. боргу, в тому числі 375 663,65 грн. основного боргу, 22 000,30 грн. пені за прострочення зобов'язання по передоплаті, 52 689,01 грн. пені за порушення строків остаточних розрахунків за фактично відвантажений товар, 177 992,51 грн. штрафу за прострочення більш як на 20 календарних днів порядку оплати товару, 13 209,19 грн. компенсації індексації суми заборгованості, 5 268,89 грн. 3 % річних.; 6468,24 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита і 118,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду у судах.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 10.02.2009р., на підставі ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписано 16.02.2009р.
Суддя Ю.М. Бобров
12.02.09