61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
14 травня 2009 р. Справа № 22-а-1893/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шимової С. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства фінансів України на постанову Миргородський міськрайонний суд Полтавської області від 27.10.2008р. по справі № 2-а-247/08
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області
Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації
Центру по нарахуванню та здійсненню виплат в Полтавській області
Міністерства праці та соціальної політики України
Державного казначейства України
Міністерства фінансів України
про стягнення недоотриманої одноразової компенсації при зміні групи інвалідності та одноразової грошової допомоги на оздоровлення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення, в якому просив:
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення м. Миргорода провести донарахування та виплату йому суми недовиплаченої одноразової компенсації в розмірі 24240,60грн.
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення м. Миргорода на його користь недоплачену йому суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період 2005-2008 роки: 2005 рік -1570,00грн., 2006 рік -1910грн., 2007 рік -2210грн., 2008 рік -2605грн., що разом становить 8295грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.07.2008 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучено Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської області, Центр по нарахуванню та здійсненню виплат в Полтавській області, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейства України, Міністерство фінансів України.
Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.10.2008 року у справі № 2а-247/08 зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області по не приведенню у відповідність вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру одноразової компенсації при зміні групи інвалідності. ОСОБА_1 - неправомірною.
Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 одноразову компенсацію при зміні групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку, визначеного цим законом.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Головне управління праці та соціального захисту населення в Полтавській області. Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести донарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації при зміні групи інвалідності відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
Визнано бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області по не приведенню у відповідність вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру щорічної разової допомоги за 2007-2008 роки ОСОБА_1 - неправомірною. Зобов'язано Міністерство фінансів України, виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 щорічну разову допомогу за 2007 -2008 роки відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку, визначеного цим законом.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області, Головне управління праці та соціального захисту населення в Полтавській області, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести донарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2007-2008 роки відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На зазначену постанову суду ОСОБА_1 та Міністерством фінансів України подано апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції змінити. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення м. Миргорода провести донарахування та виплату йому суми недовиплаченої одноразової компенсації в розмірі 24240,60грн. стягнути з Управління праці та соціального захисту населення м. Миргорода на його користь недоплачену йому суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період 2005-2008 роки: 2005 рік -1570,00грн., 2006 рік -1910грн., 2007 рік -2210грн., 2008 рік -2605грн., що разом становить 8295грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ст.ст. 52, 163, 185 КАС України та вказує на заперечення з його боку проти залучення до участі у справі співвідповідачів та відсутність висновків суду по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі Міністерство фінансів України, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Міністерство фінансів України зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не враховані положення Бюджетного кодексу України, Закону України “Про державний бюджет України”, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, та внаслідок захворювання, яке пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, до 26.02.2008 року був інвалідом третьої групи, а згідно з висновком МСЕК від 26.02.2008 року на даний час є інвалідом другої групи.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області є органом влади, який у м. Миргороді Полтавської області проводить нарахування та виплату соціальних допомог, передбачених ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Протягом 2005-2008 років перший відповідач проводив нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги в розмірах, які значно менші, ніж визначені ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме: у 2005 році -90грн., у 2006 році -90грн., в 2007 році - 90грн. та у 2008 році позивачу було виплачено 90 грн. Крім того, першим відповідачем було виплачено позивачеві одноразову компенсацію при зміні групи інвалідності у розмірі 284,40грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату різниці в одноразових компенсаціях при зміні групи інвалідності та виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначеного норми Закону Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області у 2007 -2008 роках повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та здійснювати позивачеві нарахування та виплату різниці в одноразових компенсаціях при зміні групи інвалідності та державної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005 - 2006 роки, суд першої інстанції виходив з пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав за зазначений період.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах:
інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат;
інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, з 26.02.2008 року позивачеві встановлена друга, вища група інвалідності, а тому йому повинна бути виплачена різниця у компенсаціях учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, різниця у компенсаціях у розмірі 284,40грн. була виплачена відповідачем позивачеві 21.05.2008 року.
Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Згідно ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивач у 2005 мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ст. 48 зазначеного Закону.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, колегія суддів дійшла висновку, що перший відповідач по справі у 2005 році повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Відповідно до Законів України розмір мінімальної заробітної плати склав у 2005р. - 262 грн.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведених розмірів мінімальної заробітної плати у 2005 році, позивач повинен отримати суму компенсації на оздоровлення у розмірі:
2005р. 332 грн. х 5 = 1660 -90 = 1570 грн.
Таким чином, за 2005 рік не доплачено 1570гривень.
Що з стосується права позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то колегія суддів зазначає, що дія абзаців 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”була зупинена на 2006 в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 р." від 20 грудня 2005 р., який не визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що позивач мав право у 2006 р. на отримання допомоги на оздоровлення в більшому розмірі, ніж йому було нараховано та виплачено.
У відповідності до п.. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”дія ч. 4 ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена на 2007 рік в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області у лютому 2007 року виплачено позивачеві допомогу на оздоровлення у сумі 90грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області у лютому 2008 року виплачено позивачеві допомогу на оздоровлення у сумі 120грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС, були встановлені певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених статтею 48 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, грунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007р.-09.07.2007р. та 01.01.2008р.-22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік.
Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
З наведених вище підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації при зміні групи інвалідності, оскільки зазначені виплати були здійснені відповідачем 21.05.2008 року, тобто до прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, невірно застосував до спірних відносин норми ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому прийняв незаконне рішення.
Також, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2006 роки в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки щорічна допомога на оздоровлення за своєю суттю є компенсацією держави за шкоду здоров'ю громадян, заподіяну Чорнобильською катастрофою, а у відповідності до чинного законодавства на вимоги про відшкодування шкоди строк позовної давності не розповсюджується.
Також колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області заборгованості за 2005 рік задоволенню не підлягають, оскільки зазначені суми не були нараховані позивачеві.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не заявлялися позовні вимоги до Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області, а тому суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги Міністерства фінансів України колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Отже, в даному випадку головним розпорядником коштів для виплати щорічної разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України.
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26 серпня 1999 року N 1081/99, Міністерству фінансів України не надано повноважень щодо перерахування коштів органам соціального захисту населення для проведення виплат щорічної грошової допомоги.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано зобов'язав Міністерство фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики України Головному управлінню праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації для виплати позивачеві кошти.
Також з наведених вище підстав колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області провести нарахування та виплату грошових коштів позивачеві.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства фінансів України задовольнити частково.
Постанову Миргородський міськрайонний суд Полтавської області від 27.10.2008р. по справі № 2-а-247/08 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області про стягнення недоотриманої одноразової компенсації при зміні групи інвалідності та одноразової грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" за 2005 рік у сумі 1570грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 19.05.2009 р.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.