19 травня 2009 р. Справа № 22-а-1841/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області на постанову Господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом Глобинського комбінату комунальних підприємств до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про визнання рішення недійсним, -
У липні 2007 року позивач Глобинський ККП звернувся до Господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до УПФУ у Глобинському районі Полтавської області, у якому просив визнати недійсним рішення відповідача № 341 від 27 червня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду у вигляді штрафу в сумі 43 836,88 грн. та пені в розмірі 24 078,76 грн., на загальну суму 67 915,64 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Глобинський ККП є збитковою організацією, а тому прийняте відповідачем рішення є незаконним.
В подальшому позивач змінив обґрунтування своєї позиції та зазначив, що штрафні санкції та пеня застосовані відповідачем до підприємства поза межами строку застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченого ст.250 Господарського кодексу України, та просив визнати оскаржуване рішення недійсним.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено.
Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що застосовані оскаржуваним рішенням штрафні санкції та пені є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні ст.239 Господарського кодексу України, вони застосовані відповідачем з порушенням строків застосування, передбачених ст.250 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Будучи незгодним з вказаною постановою суду, відповідач УПФУ в Глобинському районі Полтавської області в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Глобинському районі Полтавської області підлягає задоволенню, а постанову Господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2008 року слід скасувати відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Червонозаводський ККП є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем УПФУ в Глобинському районі Полтавської області було винесено рішення № 341 від 27 червня 2007 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в сумі 43 836,88 грн. штрафу та 24 078,76 грн. пені.
З карток особового рахунку платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Глобинського ККП за 2005, 2006 та 1 квартал 2007 року вбачається, що станом на 1 квартал 2007 року підприємство має загальний борг по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 128 631,43 грн.
Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-1У, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Відповідно до ст.4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Стаття 5 цього Закону передбачає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», , сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Стаття 18 цього ж Закону передбачає, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до вимог статей 17 та 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платники внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний календарний місяць, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього календарного місяця, шляхом перерахування безготівкових сум з банківських рахунків, та здійснювати таку оплату в повному обсязі.
Страхові внески нараховуються не залежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Згідно з пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Відповідно до пункту 2 цієї ж частини за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Відповідно до ч.15 ст.106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
При цьому, колегія суддів зазначає, що стягненню недоїмки, пені та штрафів обов'язково передує їх нарахування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийнятого УПФУ в Глобинському районі Полтавської області рішення № 341 від 27 червня 2007 року, та вважає, що в задоволенні позовних вимог Глобинського ККП належить відмовити.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Таким чином, Господарський суд Полтавської області допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 п. 4 ч.1, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області -задовольнити.
Постанову Господарського суду Полтавської області від 23 жовтня 2008 року -скасувати.
В задоволенні позовних вимог Глобинського комбінату комунальних підприємств до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про визнання недійсним рішення № 341 від 27 червня 2007 року -відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді - (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2009 року.
Згідно з оригіналом
Суддя -