61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 березня 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.
при секретарі судового засідання Бобриш К.О.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Лиходій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області від 05.06.2008р. по справі № 2-а-208/08
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій неправомірними та відшкодування майнової шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського районного суду м. Кременчука, в якому просив зобов'язати відповідача привести його трудовий (страховий) стаж для розрахунку пенсії у відповідність до чинних нормативно-правових актів України, привести розмір пенсійного забезпечення у відповідність до умов, норм та порядку, визначених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 32691,61грн.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.06.2008 року по справі № 2-а-205/2008 зазначений адміністративний позов задоволено, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука привести трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1 для розрахунку пенсії у відповідність з діючим законодавством та нормативно-правовими актами України: за станом на 22.04.2003 року - 34 роки 2 місяця 15 днів, за станом на 18.12.2003 року - 34 роки 10 місяців 3 дні, за станом на 06.10.2004 року - 35 років 4 місяця 18 днів; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука привести розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 до умов, норм та порядку Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: з 22.04.2003 року по 30.06.2003 року - 1054,89 грн.; з 01.07.2003 року по 31.12.2003 року - 1115,10 грн.; з 01.01.2004 року по 30.11.2004 року - 1254,47 грн.; з 01.12.2004 року по 11.01.2005 року - 1329,01 гр.; з 12.01.2005 року по 28.02.2005 року - 1663,71 грн.; з 01.03.2005 року по 31.12.2005 року - 1731,48 грн.; з 01.01.2006 року по 28.02.2006 року - 1754,88 грн.; з 01.03.2006 року по 31.03.2006 року - 1850,29 грн.; з 01.04.2006 року по 30.04.2006 року - 1861,99 грн.
На зазначену постанову суду Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанову Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідач просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
22.04.2003 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці за призначенням пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці зазначені виплати здійснюються у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством.
З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що трудовий стаж 3р. 1 міс. 11днів за весь час знаходження позивача в службовому закордонному відрядженні чітко визначений у законодавчих та нормативно-правових актах, підтверджений документами і не містить спірних питань, також як і стаж 4міс. 17 днів зберігається при звільненні стосовно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Розмір пенсії, право вибору умов та порядку призначення пенсії чітко обумовлені законами України і залежить виключно від волевиявлення позивача.
Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці додаткову пенсію позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, доплату до пенсії на утримання малолітнього сина виплачує, виходячи не з мінімальної пенсії за віком, а з фіксованої суми 19,91грн., що є порушенням законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці та нанесення позивачеві матеріальної шкоди у розмірі 32 097,11грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або їм надається право на одержання пенсії на передбачених цим законом підставах.
У відповідності до ст. 6 Закону України “Про пенсійне забезпечення” особам, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна за їхнім вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.10.2003 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці за призначенням йому пенсії саме за умовами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У відповідності до ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, що належать до 2 категорії, пенсії встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що призначаються після виникнення права на державну пенсію.
Згідно п. 2 ст. 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на пенсію мають громадяни, що належать до 2 категорії, за умови стажу роботи не менше 20 років для чоловіків зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожен рік роботи понад установлений даним пунктом стаж, але не більше 75 відсотків заробітку.
З урахуванням зазначених приписів законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення позивачеві пенсії у розмірі 75% заробітку.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії до розміру державної пенсії за віком призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.
З 01.01.2004 року мінімальний розмір пенсії за віком у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлений у розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, що визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі статистики.
З 12.01.2005 року мінімальний розмір пенсії за віком у відповідності до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2004 року позивач подав до органів пенсійного фонду заяву про призначення йому надбавки до пенсії за віком на утримання свого неповнолітнього сина.
У відповідності до п. В ст. 94 Закону України “Про пенсійне забезпечення” надбавка до пенсії на утримання неповнолітнього члена сім'ї дорівнює 100% мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованого зменшення розміру належних позивачеві виплат.
У відповідності до п. 48 Правил про умови праці радянських громадян за кордоном, затвердженого постановою Державного комітету з праці та соціальних питань СРСР від 25.12.1974 р., № 365, чинного на момент перебування позивача у закордонному відрядженні, працівникам, відрядженим в установи СРСР за кордоном, час роботи в установах за кордоном зараховується в їх безперервний трудовий стаж за умови працевлаштування протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання й знаходження у відпустці, невикористаний за час роботи за кордоном.
Відповідно до ст. 49-3 КЗпП України за працівниками, звільненими по п.1 ст. 40 КЗпП України зберігається виробничий стаж та заробітна плата протягом трьох місяців після звільнення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо включення до трудового стажу позивача періоду його проїзду до місця служби.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судом першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, надбавки до пенсії встановлюються у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, не погоджується з доводами відповідача про те, що, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір нарахування надбавок у відповідності до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з грошової суми у розмірі 19,91грн. протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме Закон України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на відповідний рік, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за № 836.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області від 05.06.2008р. по справі № 2-а-208/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М.
Повний текст ухвали виготовлений 17.03.2009 р.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.